Справа № 215/4597/16-ц Головуючий у 1-й інстанції
№ провадження 22ц/774/757/К/17 Квятковський Я.А.
Категорія - 26 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.
06 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
за участі секретаря: Чубіної А.В.,
за участі: представника Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Доценко Тетяни Юріївни,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я, -
В жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ПівнГЗК») про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що 23 років 10 місяців працював в умовах, які характеризувались перевищенням граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. У серпні 2014 року рішенням ЛЕК Українського науково-досліницького інституту промислової медицини №1305 йому було встановлено професійне захворювання, а саме, вібраційна хвороба другого ст. від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом у поєднані з вираженим полірадикулярним синдромом (L5, S1, C5, C6, C7), двостороннім плечолопатковим періатрозом (ПФС другого ст..), остероатрозом, в поєднанні з періатрозами, ліктових (ПФ першого-другого ст.. ) і колінних (ПФ першого-другого ст..) суглобів, яке відповідно до даних індивідуальної СГХ умов праці від 25.09.2013 р. № Ф-2/2-11-3/5573, виданого Головним державним санітарним лікарем м. Кривого Рогу, виникли з вини роботодавця.
Крім того, по факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеної на підприємстві, про що був складений акт розслідування від 16.09.2016 року, де вказано, що позивач підпадав під вплив шкідливих та несприятливих факторів, умови праці водієм великовантажного автомобіля в кар'єрі відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості, рывень вібраціъ загальноъ транспортноъ в дБ - 122, при допустимих 116. Згідно до медичного висновку МСЕК від 04.11.2014 р. серії 12 ААА №000797 позивачу було встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% та 3 група інвалідності з 13.10.2014 року безстроково.
Виходячи з характеру захворювань позивача він не має змоги вести звичайний спосіб життя, повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, він відчуває ниючий, тупий біль в поперековому відділі хребта з іррадіацією в обидві нижні кінцівки оніміння ніг, посилення болю при фізичному навантаженні, підвищення артеріального тиску, запаморочення при зміні положення тіла, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 145 000 грн. та просив суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 січня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 17 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.
В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі посилаючись на неповне та неточне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає фактичним моральним стражданням, які переніс та переносить позивач у зв'язку із професійним захворюванням. Зауважує на тому, що судом не прийнято до уваги практику розгляду у справах про відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «ПівнГЗК» ставить питання про зміну рішення суду та зменшення розміру стягнутої моральної шкоди на користь позивача посилаючись на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме його дії стали причиною професійного захворювання; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, 23 років 10 місяців працював в умовах, які характеризувались перевищенням граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.
У серпні 2014 року рішенням ЛЕК Українського науково-досліницького інституту промислової медицини №1305 йому було встановлено професійне захворювання, а саме, вібраційна хвороба другого ст. від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом у поєднані з вираженим полірадикулярним синдромом (L5, S1, C5, C6, C7), двостороннім плечолопатковим періатрозом (ПФС другого ст..), остероатрозом, в поєднанні з періатрозами, ліктових (ПФ першого-другого ст.. ) і колінних (ПФ першого-другого ст..) суглобів, яке відповідно до даних індивідуальної СГХ умов праці від 25.09.2013 р. № Ф-2/2-11-3/5573, виданого Головним державним санітарним лікарем м. Кривого Рогу, виникли з вини роботодавця.
Згідно до медичного висновку МСЕК від 04.11.2014 р. позивачу було встановлено 40% та 3 група інвалідності втрати професійної працездатності з 13.10.2014 року безстроково (а.с.6-7, 8-9).
Встановлені обставини справи сторонами не оспорювались.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16.09.2014 року причиною професійного захворювання стала робота позивача впродовж 23 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.
При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачеві було відомо про можливі наслідки впливу шкідливих умов праці на стан його здоров'я та добровільну працю в таких умовах, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив працівника з умовами праці та попередив про їх шкідливість не звільняє відповідача від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.
Спростовуються й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач не має змоги вести звичайний спосіб життя, повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, він відчуває ниючий, тупий біль в поперековому відділі хребта з іррадіацією в обидві нижні кінцівки оніміння ніг, посилення болю при фізичному навантаженні, підвищення артеріального тиску, запаморочення при зміні положення тіла, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Доводи представника позивача та представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів та їх переоцінки.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 таПриватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 січня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: