Провадження № 22-ц/774/1603/17 Справа № 173/1204/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Петрюк Т. М. Доповідач - Куценко Т.Р.
Категорія 27
07 березня 2017 року м. Дніпро
07 березня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.
при секретарі - Гулієву М.І.огли
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства
Комерційний банк «ПриватБанк»,
на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ПАТ КБ «Приватбанк» у липні 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором /а.с.2-5/.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року в задоволені заявлених позовних вимог відмовлено /а.116-120/.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування /а.с.125-127/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 вересня 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідачу був виданий кредит на споживчі потреби в розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом /а.с.8-10/.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві.
Згідно з умовами спірного кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту в розмірі та в строки, визначені тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, випустивши та надавши відповідачці кредитну картку MasterCard Mass із встановленим лімітом кредитних коштів в розмірі 8 000 грн., яку (картку) відповідач отримав та користувався кредитними коштами в своїх цілях.
З виписки карткового рахунку відповідача вбачається, що користуючись кредитною карткою він знімав невеликі суми для своїх потреб та протягом встановленого строку погашав їх. Згідно даної виписки відповідачем протягом 2014 року та по травень 2015 року знімались незначні суми (найбільша з них 700 грн.,) та ці суми своєчасно повертались, про що свідчить нульова заборгованість за кредитом.
Проте, 21 травня 2015 року була здійснена операція на суму 7 500 грн., за допомогою електронної платіжної системи Portmone, з кредитної картки відповідача ОСОБА_2 дана грошова сума перерахована на поповнення рахунку за користування мобільним зв'язком.
З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2016 року відповідач звертався до відділення банку та до органу досудового розслідування з заявами, а саме: просив позивача надати працівникам внутрішніх справ доступ до його банківських даних в зв'язку з вчиненням крадіжки з його банківської картки та органу досудового розслідування з проханням встановити та пригнути до відповідальності винну особу.
З пояснень відповідача вбачається, що він дізнався про зняття грошових коштів з його рахунку лише тоді, коли вніс черговий платіж на свою кредитну картку на повернення суми, яку отримував раніше. З розрахунку заборгованості видно, що даний платіж було здійснено в червні 2015 року в сумі 392.17 грн.
Відповідач неодноразово письмово звертався до ПАТ КБ «Приватбанк» та просив надати йому документи та інформацію щодо руху коштів на його кредитній картці з метою прискорення здійснення досудового розслідування з приводу викрадення грошових коштів з його рахунку, що підтверджується копіями наданих ним заяв з зазначенням вхідного номеру та дати /а.с.67-70/. Проте на свої звернення отримував відповіді про неможливість надати документи, які просив відповідач та на те, що саме він несе відповідальність за всі операції щодо авторизації його карткового рахунку до подання заяви про блокування коштів на рахунку.
Звернення відповідача з заявою до правоохоронних органів з питання викрадення коштів з його кредитної картки підтверджується матеріалами справи. Скаргою на закриття кримінального провадження. Ухвалою слідчої судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11травня 2016 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження.
Дослідивши надані сторонами докази та встановивши вказані обставини, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем в достатньому обсязі було доведено про викрадення грошових коштів в сумі 7 500 грн. з його кредитної картки, також враховується, що за даним фактом порушення кримінальне провадження, яке на даний час перебуває на досудовому розгляді.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до п. п. 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», чинного на час укладення між сторонами договору та видачі платіжних карток, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного предявлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
За змістом п. 8 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка діяла на момент списання спірних коштів і згідно з якою втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк, як емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Згідно з п. 9 розділу VI вказаного Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно умов договору клієнт зобов'язаний не допускати використання карток будь-якими іншими особами, зберігати у таємниці ПІН-коди, коди CVV2, коди CVС2, паролі та іншу інформацію, розголошення якої може призвести до фінансових втрат клієнта та банку, у разі втрати картки негайно повідомляти про це контакт-центр банку, не ініціювати проведення операцій із застосуванням карток у разі, якщо це може призвести до порушення недотримання вимог чинного законодавства України.
Доказів, які б прямо вказували, що дані кошти були зняті самим відповідачем матеріали справи не містять та не були надані позивачем як при розгляді справи у суді першої інстанції так і при зверненні до суду з апеляційною скаргою. Також відсутні докази про те, що відповідач втрачав свою кредитну картку, надавав її для користування іншим особам, або повідомляв комусь ПІН-код суду не надано. Дані обставини відповідач заперечує.
За таких обставин, ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції, з урахуванням правового висновку ВСУ, висловленого у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, правильно дійшов висновку про те, що відсутні підстави стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача, оскільки невиконання умов кредитного договору щодо неповернення кредитних коштів відбулося не з вини ОСОБА_2
Таким чином доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий: Куценко Т.Р.
Судді: Демченко Е.Л.
Максюта Ж.І.