справа № 216/684/17
1-кп/216/264/17
10 березня 2017 року
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420170406630000002 відносно:
ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Вишково Хустського району Закарпатської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дочку, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України,-
Указом Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 113-VIII від 15.01.2015 року та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 року оголошено проведення, зокрема, на території Дніпропетровської області часткової мобілізації та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 року та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 року особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
19.10.2016 року ОСОБА_4 на добровільній основі уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, яку згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №347 від 19.10.2016 року (по стройовій частині) став проходити у цій частині (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на посаді водія у військовому званні солдата.
Згідно ст. 24 ч.1 п.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року з 19.10.2016 року ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, ст. ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, та умов укладеного контракту, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
На початку листопада 2016 року ОСОБА_4 , діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог і умов укладеного контракту не з'являтися вчасно на службу без поважних причин.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до військової частини НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ) та виконувати обов'язки військової служби, у визначений час 02.11.2016 року о 08 год. 00 хв. до вказаної військової частини умисно без поважних причин та без дозволу командування не з'явився, а залишився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
30.12.2016 року, біля 17 год. 00 хв., тобто більше ніж через один місяць, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_4 добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону і заявив про себе.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, розкаявся та суду пояснив, що на добровільній основі уклав контракт на три роки про проходження військової служби у Збройних Силах України, яку згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №187 від 30.07.2014 (по стройовій частині) став проходити у цій частині (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на посаді водія у військовому звані солдата.
На початку листопада 2016 року, розчарувавшись у військовій службі, самовільно залишив розташування військової частини та поїхав до місця свого проживання. 30.12.2016 року, зрозумівши хибність свого вчинку та побоюючись кримінальної відповідальності, з'явився до військової прокуратури Криворізького гарнізону, повідомивши про те, що він самовільно залишив розташування військової частини будучи військовослужбовцем.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, самовільно залишив військову частину, діючи в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 407 ч. 4 КК України.
При призначенні покарання суд враховує, що підсудний сприяв розслідуванню та судовому розгляду справи. Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнає, з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину.
Обтяжуючі покарання обставини судом встановлено не було.
Беручи до уваги тяжкість вчиненого злочину, особу винного та зважаючи на те, що судом встановленого значну сукупність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме: з'явлення із зізнанням, щире каяття та повне визнання обвинуваченим своєї вини, сприяння досудовому та судовому слідству те, що обвинувачений раніше не судимий, характеризується позитивно, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне обрати йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті 407 ч. 4 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
Згідно ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому основного покарання, якщо він протягом одного року не вичинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Запобіжний захід - особисте зобов'язання, до вступу вироку у законну силу засудженому ОСОБА_4 , залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Суддя: ОСОБА_1