Справа № 183/346/17
Провадження № 2-а/183/72/17
15 лютого 2017 року суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_1, розглянувши в м. Новомосковську Дніпропетровської області у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новомосковського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
24 січня 2017 року ОСОБА_2 пред'явив через суд позов на предмет захисту своїх прав на пенсійне забезпечення, посилаючись на протиправність припинення виплати йому пенсії, як інваліду третьої групи, у зв'язку з тим, що він продовжує працювати на посадах державної служби та просить зобов'язати Новомосковське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити йому виплату пенсії, як інваліду третьої групи, з приводу чого відкрито провадження у цій справі з перевірки обставин продовжуваного правопорушення, віднесених до підстав позову, починаючи з 24 липня 2016 року.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІ від 02 березня 2015 року, із змінами внесеними Законом України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та згідно з якими у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами, зокрема "Про державну службу", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначаються, зокрема відповідно до закону України "Про державну службу", "Про прокуратуру". Проте, станом на 01 червня 2015 року норми статті 47 Закону №213-VІІ залишаються чинними і на теперішній час зміни до неї не внесено. Оскільки на теперішній час позивач працює на посаді, що відноситься до державної служби, виплата будь-якого виду пенсії припиняється, іншого чинним законодавством не передбачено. Після звільнення із зазначеної роботи, виплата пенсії за віком поновлюється. У разі працевлаштування на іншу посаду, яка не відноситься до державної служби, позивач буде отримувати 85% призначеного розміру пенсії.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини і перевіривши достатність наявних у справі доказів для їх встановлення, належить дійти висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступних мотивів.
Судом встановлено, що позивач працює на посаді, що відноситься до державної служби, зазначена обставина визнана сторонами та не підлягає доказуванню.
У відповідності до довідки серії 12 ААА № 132 від 02 лютого 2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено третю групу інвалідності загального захворювання (а.с. 15).
Сторонами визнано, що позивач перебуває на обліку відповідача як пенсіонер, якому призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Сторонами визнано, що з 01 квітня 2015 року позивачу припинено виплату призначеної пенсії.
Листом № В-01 від 10 січня 2017 року відповідач повідомив позивача про припинення виплати пенсії на підставі того, що позивач працює на посаді, що відноситься до державної служби і виплата будь-якого виду пенсії припиняється, оскільки іншого чинним законодавством не передбачено. В обґрунтування відмови наведено положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIІ від 02 березня 2015 року, із змінами внесеними Законом України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" якими, було внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пункт 5 Прикінцевих положень Закону, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається, зокрема відповідно до закону України "Про державну службу", "Про прокуратуру". Та повідомлено про те, що станом на 01 червня 2015 року норми статті 47 Закону № 213-VII залишаються чинними і на теперішній час зміни до неї не внесено (а.с. 12-13).
При вирішенні публічно-правового спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ОСОБА_3 України, при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 64 ОСОБА_3 України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_3 України.
Стаття 68 ОСОБА_3 України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_3 України та законів України, не зазіхати на права і свободи, честь і гідність інших людей. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії, і всі закони та нормативно-правові акти мають відповідати ОСОБА_3 України. Органи Пенсійного фонду України мають керуватися, в першу чергу, нормами ОСОБА_3 України як акта вищої юридичної сили.
Згідно абзацу другого частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції чинній з 01 квітня 2015 р.):
Тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
- у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;
- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів 1 га II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону відновлюється.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі Закон № 213) у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому чисті спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народних депутатів України", "Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Оскільки, вказаний в пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року не прийнятий, то з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за означеним Законом не можуть бути призначені.
Таким чином, з 01 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач не дає право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", а отже, передбачені ст. 47 Закону № 1058 обмеження щодо виплати пенсії, перестали існувати з вказаної дати.
Так, відповідно до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції з 01 січня 2016 року) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Таким чином, ст. 47 Закону, у вказаній редакції, не передбачає такої підстави для припинення пенсії як робота на посадах, які дають право на призначення пенсії, зокрема, передбаченої Законом України "Про державну службу". З огляду на викладене, виплата пенсії позивачу у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути поновлена з моменту її призначення, а дії відповідача щодо не виплати призначеної пенсії є протиправними.
Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, приймаючи до уваги результат вирішення даної адміністративної справи, на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 2, 11, 69, 71, 94, 104, 158-159, 162, 163 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області стосовно припинення виплати ОСОБА_2 призначеної щомісячної пенсії по інвалідності з 01 квітня 2015 року.
Зобов'язати Новомосковське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, виплату пенсії по інвалідності з 24 липня 2016 року, призначеної у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з Новомосковського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, судові витрати в сумі 640,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області заінтересованими особами, а так само прокурором, апеляційної скарги з одночасним надсиланням її копії безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.
Суддя Г.Є. Майна