Справа № 182/7785/15-ц
Провадження № 2/0182/47/2017
Іменем України
06.03.2017 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Багрової А.Г.,
за участю
секретаря - Снєгульської В.М.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача -ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” про скасування розпоряджень щодо зменшення та позбавлення премії, про оголошення вимушеного простою,
Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить суд скасувати розпорядження начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ” №1883 „Про порушення вимог ТБ” від 04.08.2015 року, яким йому зменшено розмір премії за підсумками роботи у серпні місяці на 25%. Вважає, що зазначене розпорядження прийнято незаконно та безпідставно, оскільки ним не допускалось порушень вимог Положення про оформлення заявок на вивід до ремонту обладнання №43, так як оформлення заявок на вивід до ремонту обладнання не входить до його робочих обов'язків, так само як і слідкувати за їх наявністю від технологічних працівників.
Також просить суд скасувати розпорядження начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ від 19.08.2015 року №2009 „Про усунення від роботи в діючих електроустановках цеху”, яким його було усунуто від виконання робіт з 19.08.2015 року через те, що він нібито порушував оформлення приймання зміни та порушував розпорядження щодо ведення журналу обходів, однак ним не порушувались ані вимоги Положення №43, ані розпорядження по цеху №1915.
Позивач також просить скасувати розпорядження начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ” від 25.08.2015 року №2062 „Про порушення вимог НД”, яким його за підсумками роботи в серпні 2015 року позбавлено премії, оскільки розпорядження є незаконним та безпідставним, так як він не порушував жодної інструкції та правил. Вважає, що стягнення застосовано з порушенням умов преміювання, вимог КЗпП та статті 61 Конституції України.
Також позивач просить скасувати Розпорядження начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ” від 13.10.2015 року №2500 „Про оголошення вимушеного простою на дому”, яким йому оголошено простій на дому з 14.10.2015 року по 21.10.2015 року з оплатою з розрахунку 2\3 тарифної стави встановленої вартості робочого місця. Вважає, що дане розпорядження є незаконним, оскільки про його наявність він був ознайомлений саме 14.10.2015 року коли не зміг потрапити на роботу, до того ж йому оголошено простій аж на вісім днів, тоді як інші працівники працювали. Вважає, що оголошення простою йому є простою помстою керівництва дільниці та цеху за його доповідні щодо порушень НД з організації та безпеки виробництва. Підстав для простою, зупинення роботи не має, адже немає ані відсутності організаційних умов, ані технічних або інших обставин, що є чинником та перешкоджали б виконанню робіт. Зазначеним розпорядженням порушені його права на роботу та на заробіток.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити позивачу, оскільки розпорядження начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ” №1883 „Про порушення вимог ТБ” від 04.08.2015 року, від 25.08.2015 року №2062 „Про порушення вимог НД”, від 13.10.2015 року №2500 „Про оголошення вимушеного простою на дому” є законними, підтверджуються письмовими доказами, положеннями, інструкціями та правилами, що діють на підприємстві та з якими ознайомлений позивач, а доводи позивача є безпідставними. Представник відповідача також зазначив, що розпорядження від 19.08.2015 року №2009 „Про усунення від роботи в діючих електроустановках цеху”, яким позивача було усунуто від виконання робіт з 19.08.2015 року, було скасовано розпорядженням начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ” № 3005 від 18.12.2015 року, що виключає можливість задоволення вказаної вимоги позивача.( а.с. 16-22)
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до статті 94 КЗпП передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 2 Закону України „Про оплату праці” передбачено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 15 Закону України „Про оплату праці” передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
П.7 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” визначено, що оскільки відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.
П.8 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” зазначено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
В судовому засіданні встановлено, що позивач з 15.06.2011 року був переведений електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду цеху виробництва феросплавів Нікопольського заводу феросплавів ( а.с. 5-6)
На ПАТ „НЗФ” затверджено Положення про виробничу премію працівників заводу ( Додаток 5 до Колективного договору ПАТ НЗФ”). Згідно п.3.3 Положення передбачено, що працівникам, які у звітному місяці порушили трудову, виробничу або технологічну дисципліну, інструкції та вимоги з техніки безпеки і охорони навколишнього середовища, а також допустили інші виробничі порушення, премія в цьому місці може не виплачуватися або її розмір може зменшуватись залежно від наслідків порушення. Зниження розміру премії або її невиплата оформлюються наказом голови правління, генерального директора заводу або розпорядженням начальника структурного підрозділу ( а.с.48-49).
04.08.2015 року Розпорядженням начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ” №1883 „Про порушення вимог ТБ” за порушення вимог п.5.7 глави 5 Положення про оформлення заявок на вивід до ремонту обладнання, та вимоги п.7.5.1 СТП НЗФ-Р-8:2012, та підставі п.3.3. Положення про виробничу премію електромонтеру ОСОБА_1 зменшено розмір премії за підсумками роботи у серпні місця 2015 року на 25%.
Як вбачається з пояснень позивача, він із зазначеним розпорядженням був ознайомлений, однак від підпису відмовився, що підтверджується також ОСОБА_3 ( а.с. 23-24).
Підставою для прийняття розпорядження про зменшення позивачу премії в серпні 2015 року стали події від 15.07.2015 року, коли ОСОБА_1 виконав розбирання електричних схем механізмів розливної машини № 7 без наявності письмової заявки від технологічного персоналу.
Відповідно до п.5.7. глави 5 Положення про оформлення заявок на вивід до ремонту обладнання, затвердженого наказом ПАТ НЗФ № 43 від 18.02.2013 року, передбачено, що заявки без ПІБ і підпису особи, яка подала заявку, не приймаються до розгляду ( а.с.25-31).
Одночасно п.5.6. цього ж положення встановлено, що заявки на виведення в ремонт електрообладнання підлягають оформленню в журналі заявок на відключення технологічного електрообладнання (додаток 3 до Положення).
П.7.5.1. СТП НЗФ-Р-8:2012 (Стандарт підприємства. Застосування бірочної та марочної систем), введеного в дію з 01.11.2012 року, встановлено, що: «Електромонтер з обслуговування за письмовою заявкою безпосереднього керівника виконавця робіт виконує відключення силових та оперативних ланцюгів механізму, а також виконує всі необхідні заходи, що забезпечують безпеку виконання робіт».
Із зазначеним інструкціями та положеннями по підприємству ОСОБА_1 ознайомлено, про що свідчать його особисті підписи та підтверджено в судовому засіданні самим позивачем.
Як вбачається з пояснень позивача в судовому засіданні 15.07.2015 року він дійсно здійснив розбирання електричних схем механізмів розливної машини № 7 без наявності письмової заявки від технологічного персоналу, оскільки вважає, що журнал заявок на відключення технологічного обладнання складений не правильно, що підтверджується також і змістом пояснень ОСОБА_1 від 23.07.2015 року ( а.с.37)
Факт здійснення електромонтером ОСОБА_1 розбирання електричних схем механізмів розливної машини № 7 без наявності письмової заявки від технологічного персоналу підтверджено також копіями пояснень електромонтера ОСОБА_4 від 03.08.2015 року ( а.с.38-39), доповідної інженера-електрика відділу головного енергетика заводу (ВГЕ) від 24.07.2015 року ( а.с.40), доповідної електрика цеха ОСОБА_5 від 03.08.2015 року (а.с.41-42), а також змістом журналу обліку видачі і прийому ключ-бірок та жетонів-бірок розливної машини № 7. журналу заявок на виведення в ремонт обладнання (а.с. 43-47, 201-202).
Вище наведені обставини в судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Таким чином, в судовому засіданні підтверджено, що всупереч встановлених правил та стандартів на підприємстві позивач ОСОБА_1 , будучи ознайомлений з цими положеннями та стандартами, здійснив розбирання електричних схем механізмів розливної машини № 7 без наявності письмової заявки від технологічного персоналу і згідно п.3.3 Положення про виробничу премію працівників заводу ( Додаток 5 до Колективного договору ПАТ НЗФ”) відповідач мав право прийняти рішення про зменшення премії позивачу у звітному місці, оскільки працівник не дотримався встановлених на підприємстві положень та стандартів.
Незгода позивача з формою журналу не спростовує висновки суду щодо здійснення позивачем розбирання електричних схем механізмів розливної машини № 7 без наявності письмової заявки від технологічного персоналу.
Судом також встановлено, що згідно розпорядження начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ” від 25.08.2015 року №2062 „Про порушення вимог НД” за порушення вимог п.№2.22.4 Інструкції по веденню оперативного журналу; п.№4 розпорядження по цеху № 1915 від 18.08.2014 р., п. 2.2.16 ПБЕ ЕС та на підставі п.3.3 Положення про виробничу премію електромонтеру ОСОБА_1 премію за підсумками роботи у серпні місці не виплачувати ( а.с.56-57)
Зазначене розпорядження було прийнято у зв'язку з встановленими порушеннями під час проведення комплексного обстеження ЦФВ з 03.08.2015 року по 19.08.2015 року начальником бюро ВГЕ ОСОБА_9, згідно графіка затвердженого наказом від 15.12.2014 року №275.
Як вбачається з розпорядження п.1 „В нічну зміну з 14.на 15 серпня поточного року під час роботи крана №18 виникла несправність механізму головного підйому, згідно із записом в журналі приймання-здавання зміни крана №18 усував несправність електромонтер ОСОБА_1 В оперативному журналі №22 чергових електромонтерів про виконання ремонту крана був виконаний відповідний запис. Згідно вимог Інструкції по веденню оперативного журналу, затвердженої розпорядженням №15 головного енергетика від 14.05.2012 р.,п.№2.22.4 - „В оперативном журнале подлежит фиксированию запись об устранении дефектов и несправностей за подписью лица, которое устранило дефект”. Свій підпис в оперативному журналі ОСОБА_1 не поставив, чим порушив вимоги Інструкції.”
П.2 Розпорядження № 2062 зазначено „ За черговим електромонтером ОСОБА_1, згідно розпорядження по цеху №1672 від 24.07.2014 р., закріплено ПСК - 1 ДСК-6. Згідно розпорядження по цеху № 1915 від 18.08.2014 р. п.№4, в цеху встановлена періодичність оглядів електроприміщень один раз на 10 днів(згідно вимог п.2.2.16 ПБЕ ЕС - „..періодичність оглядів встановлюється особою, відповідальною за електрогосподарство, залежно від місцевих умов...”). З початку 2015 р., згідно журналу оглядів ПСК-1, ОСОБА_1 виконав огляд лише один раз - 23.05.2015 р., виявив недоліки, чітко не вказавши на них і не доповівши про них особі відповідальній за електрогосподарство, чим порушив вимоги розпорядження по цеху № 1915 і вимоги п.№33 розділу VII ПТЕ ЕС - „.. о несправностях должно быть поставлено в известность лицо, ответственное за электрохазяйство”. З вказаними розпорядженнями ОСОБА_1 ознайомлений вчасно, під підпис”.
Як вбачається з пояснень позивача, він із зазначеним розпорядженням був ознайомлений, однак від підпису відмовився, що підтверджується також ОСОБА_7 ( а.с. 58).
Підставою для прийняття розпорядження була доповідна записка начальника бюро ВГЕ ОСОБА_9 від 19.08.2015 року , пояснення ОСОБА_1 ( а.с.59-60, 62)
Представником відповідача надано копії зазначених в розпорядженні інструкцій та розпоряджень, з якими позивач був ознайомлений під особистий підпис( а.с. 75-83). Проти зазначеної обставини , що ознайомлення з інструкцією та розпорядженнями по підприємству позивач в судому засіданні не заперечував.
З приводу доводів позивача, що він інструкцію по веденню оперативного журналу не порушував, оскільки такий журнал ведеться старшим електромонтером ОСОБА_10, як це й передбачено п.3.10.4 ПБЕЕС, суд зазначає, що згідно пп. 3.10.1. - 3.10.6. п.3.10. «Оформлення робіт, що виконуються за розпорядженням і в порядку поточної експлуатації» Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України № 4 від 9 січня 1998 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 р. за № 93/2533 (далі - ПБЕЕС), визначено, що:
«3.10.1. Всі роботи, які проводяться в електроустановках, що не вимагають оформлення наряду, виконуються:
- за розпорядженнями осіб, уповноважених на це відповідно до пункту 3.2.2 цих Правил, з попереднім оформленням у журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями або в оперативному журналі:
- в порядку поточної експлуатації.
3.10.2 Розпорядження про проведення робіт має разовий характер. Термін його дії визначається тривалістю робочого дня виконавців. За необхідності продовження роботи, в разі зміни її умов або складу бригади, розпорядження віддається знову.
3.10.3 Працівник, який віддав розпорядження, призначає керівника робіт (наглядача), членів бригади, визначає можливість безпечного проведення робіт і визначає, необхідні для цього організаційні та технічні заходи.
3.10.4. Розпорядження записується в журнал обліку робіт за нарядами і розпорядженнями особою, яка його віддала, або оперативним працівником де вказується:
- ким віддано розпорядження;
- зміст і місце роботи;
- заходи безпеки;
- час виконання роботи;
- прізвища, ініціали, групи з електробезпеки керівника робіт (наглядача) і всіх членів бригади. Змінювати склад бригади, що працює за розпорядженням, в процесі роботи забороняється
3.10.5. Розпорядження про роботу віддається керівнику робіт і допускачеві або працівникові, який дає дозвіл на підготовку робочого місця і на допуск.
В електроустановках без місцевих чергових працівників в тих випадках, коли допуск до роботи не вимагається, розпорядження може бути віддано безпосередньо працівнику, який виконує роботу.
3.10.6 Інформація про закінчення робіт, виконаних за розпорядженням, повідомляється працівникові, який віддав розпорядження, з відповідним записом у журналі».
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що наведеними нормами передбачаються та розмежовуються наступні окремі записи в оперативному журналі:
- безпосередньо розпорядження про проведення робіт, яке записується повноважною особою, яка видає таке розпорядження;
- запис про закінчення робіт.
І тому, оскільки в даному випадку, запис в оперативному журналі № 22 про проведення робіт на крані № 18 зроблено керівником позивача - електриком дільниці ОСОБА_10, що відповідає припису п.3.10.4. ПБЕЕС щодо особи, яка може робити такий запис, і за своїм змістом є розпорядження про проведення робіт, та одночасно наявність зазначеного запису жодним чином не скасовує необхідності здійснення запису про закінчення робіт, який згідно п.2.22.4. Інструкції по веденню оперативного журналу робиться безпосереднім виконавцем таких робіт, тобто в даному випадку - електромонтером ОСОБА_1. який такого запису не здійснив.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін , за електромонтером ОСОБА_1 закріплено ГІСК-1 ДСК-6 відповідно до розпорядження начальника цеха виробництва феросплаві ПАТ НЗФ «Про закріплення чергових електромонтерів за ПСУ і КТП дільниці 1, 2» № 1672 від 24.07.2014 року. З вказаним розпорядження позивач ознайомлений під підпис 05.08.2014 року ( а.с.79-80).
Згідно п.4 розпорядження начальника цеха виробництва феросплаві ПАТ НЗФ «Про проведення обходів за закріпленими КТП та електроприміщеннями» № 1915 від 18.08.2014 року (далі - розпорядження № 1915 від 18.08.2014 року) (рос.): «В журналах обходов, находящихся в электропомещениях, фиксировать результаты осмотра, дату, время и фамилию производившего обход (пункт 2.2.16. 11БЭ 311) не реже одного раза в десять дней» ( а.с.81-83).
Аналогічно п.2.2.16. ПБЕЕС. на який наявне посилання в п.4 розпорядження № 1915 від 18.08.2014 року, передбачено, що: «2.2.16. Огляди, виявлення і ліквідація несправностей в електроустановках без місцевих чергових працівників виконуються централізовано виїзними працівниками, що здійснюють нагляд і роботи на об'єкті (чи групі об'єктів) Періодичність цих робіт встановлюється особою, відповідальною за електрогосподарство, залежно від місцевих умов. Результати оглядів фіксуються в оперативному журналі».
З огляду на вище викладене, суд дійшов до висновку, що згідно нормативно-правових актів діючих та заснованих на підприємстві, на які вказано в оспорюваному розпорядженні № 2062, електромонтер ОСОБА_1 зобов'язаний був здійснювати огляд закріпленого за ним ПСК-1 ДСК-6 не рідше одного разу на десять днів з обов'язковою фіксацією результатів таких оглядів у відповідному журналі обходів, що з травня 2015 року позивачем не виконувалось.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджено, що всупереч встановлених правил , стандартів та інструкцій на підприємстві позивач ОСОБА_1 , будучи ознайомлений з цими правилами та інструкціями, не зафіксував підписом про усунення дефектів та несправностей при усуненні несправності крану №18, чим порушив вимоги Інструкції , а також не дотримався встановленої на підприємстві вимоги щодо періодичності виконання оглядів згідно журналу оглядів ПСК-1, і тому згідно п.3.3 Положення про виробничу премію працівників заводу ( Додаток 5 до Колективного договору ПАТ НЗФ”) відповідач мав право прийняти рішення про зменшення премії позивачу у звітному місці, оскільки працівник не дотримався встановлених на підприємстві інструкцій та правил.
Незгода позивача з вимогами роботодавця щодо письмового фіксування працівником в оперативному журналі про усунення дефектів та несправностей та вимог щодо фіксування виконання оглядів згідно журналу оглядів ПСК-1 не рідше одного разу на 10 днів не спростовує висновки суду що працівник не дотримався встановлених на підприємстві інструкцій та правил.
З точки зору закону суд не має права входити в обговорення доцільності таких заходів (прийняття рішення щодо зменшення премії), а лише зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог закону та нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат, враховуючи, що працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
З огляду на наведені вище, досліджені у судовому засіданні докази суд дійшов висновку, що розпорядження начальника цеху виробництва ПАТ „НЗФ” №1883 „Про порушення вимог ТБ” від 04.08.2015 року та № 2062 від 25.08.2015 року „Про порушення вимог НД”, якими позивачу ОСОБА_1 було зменшено розмір премії та за звітний місяць позбавлено премії, були прийняті з дотриманням вимог трудового законодавства та нормативно-правових актів, , якими на ПАТ „НЗФ” визначено умови та розмір цих виплат, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування цих розпоряджень відсутні.
Позивач просить скасувати розпорядження начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ” від 19.08.2015 року №2009 „Про усунення від роботи в діючих електроустановках цеху” яким його було усунено від виконання робіт у діючих електроустановках цеху з 19.08.2015 року( а.с.50-51). Однак як вбачається з матеріалів справи та заперечень відповідача зазначене розпорядження № 2009 скасоване розпорядженням від 18.12.2015 року №3005 та проведено оплату праці ОСОБА_1 ( а.с.52-55).
Таким чином, оскільки зазначене розпорядження скасоване самим відповідачем, то позовні вимоги є безпісдтавними, а доводи позивача про нерозуміння підстав скасування відповідачем розпорядження від 19.08.2015 року №2009, яке ним оскаржується в суді , суд не бере до уваги, оскільки суд не має підстав входити в обговорення законності вже скасованого розпорядження та доцільності прийняття відповідачем розпорядження №3005 про скасування оспорюваного розпорядження №2009, яке не є предметом розгляду у цій справі.
Позивач також просить скасувати розпорядження начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ” від 13.10.2015 року №2500 „Про оголошення вимушеного простою на дому”( а.с. 84), яким йому оголошено простій на дому з 14.10.2015 року по 21.10.2015 року з оплатою з розрахунку 2\3 тарифної ставки встановленої вартості робочого місця.
П.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” визначено, що у справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил ст. 113 КЗпП, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, таке:
1) оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства;
2) за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для здоров'я чи життя працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток;
3) відповідно до ч. 3 ст. 84 КЗпП у разі простою підприємства (установи, організації) з не залежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором;
4) простій з вини працівника в будь-якому разі оплаті не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи на ПАТ „НЗФ” діє Інструкція про порядок організації та оформлення вимушеного простою та дому працівників заводу, яка затверджена розпорядженням №112 від 14.08.2015 року директором з економіки та праці ( а.с. 95-97)
П.1.4. Інструкції № 112 передбачено, що організація та оформлення простою на дому працівників заводу проводиться на підставі відповідного акта про простій та наказу голови правління, генерального директора заводу.
Відповідно до п.2.1., 2.3. Інструкції № 112 начальники структурних підрозділів при отриманні наказу голови правління, генерального директора заводу про оголошення вимушеного простою працівників у плановому місяці, керуючись виробничою необхідністю, визначають чисельність по дільницях та за професіями, персональний склад працівників, які вивільнюються та направлятимуться у вимушений простій на дому.
Після визначення складу працівників, які вивільнюються та направлятимуться у вимушений простій на дому, начальники структурних підрозділів своїм розпорядженням за погодженням із начальником відділу наукової організації праці (ВНОП) затверджують цей склад.
Згідно п.3.1. Інструкції № 112 оформлення розпоряджень начальників структурних підрозділів про оголошення простою на дому підлеглим працівникам та їх письмове ознайомлення з цими розпорядженнями, як правило, проводяться не пізніше часу початку простою працівника.
Як вбачається з матеріалів справи розпорядження №2500 від 13.10.2015 року прийнято відповідно до наказу по заводу від 02.10.2015 року №250 „Про організацію роботи підприємства у жовтні 2015 року ( а.с. 84-87)
Наказ по заводу від 02.10.2015 року був прийнятий у зв'язку із зниженням місячного обсягу виробництва феросплавів та, як наслідок, неповним завантаженням (або зупинкою) виробничих потужностей і зменшенням обсягів виконуваних робіт та на підставі акта про зниження обсягів виробництва феросплавів, що погоджений з профспілковим комітетом ( а.с. 85-89)
Згідно пояснень позивача зазначене розпорядження було доведено до нього саме з часу простою визначеного розпорядженням, що відповідає п.3.1. Інструкції №112 щодо оформлення розпоряджень начальників структурних підрозділів про оголошення простою на дому підлеглим працівникам.
Як вбачається з наданих представником відповідача копії розпорядження по ПАТ „НЗФ” від 15.10.2015 року №2527 вимушений простій на дому було оголошено багатьом працівникам ( а.с.90-94), в тому числі і ОСОБА_1. Обставини оголошення простою на підприємстві не тільки щодо ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердили також свідки в судовому засіданні, працівники ПАТ НЗФ ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_10, а тому доводи позивача, що йому був оголошений простій на дому через його доповідні щодо порушень НД з організації виробництва та безпеки виробництва є надуманими та безпідставними, оскільки спростовуються вище викладеним та встановленими судом обставинами.
До того ж як вбачається з матеріалів справи всі доповідні та заяви ОСОБА_1 розглядались та надавались письмові відповіді, також була проведена перевірка відповідності інформації вказаної в доповідних ОСОБА_1 ( а.с.206-216)
Таким чином, посилання позивача на порушення його права на роботу та заробітну плату внаслідок прийняття розпорядження начальника цеху виробництва феросплавів ПАТ „НЗФ” від 13.10.2015 року №2500 „Про оголошення вимушеного простою на дому”( а.с. 84), яким йому оголошено простій на дому з 14.10.2015 року по 21.10.2015 року з оплатою з розрахунку 2\3 тарифної ставки встановленої вартості робочого місця, не знайшли свого підтвердження та є бепідставними.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, наведені сторонами доводи та заперечення з приводу предмету позову, суд вважає, що відповідачем не порушено жодних прав, законних інтересів позивача та вимог чинного законодавства України, а тому правові підстави позивача, наведені на обґрунтування позовних вимог, суд вважає безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, яке регулює трудові відносини, що виникли між сторонами у справі.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову позивачу в повному обсязі.
Відповідно до статті 5 Закону України „Про судовий збір” в редакції , що була чинна до 01.09.2015 року було передбачено, що від сплати судового збору звільняються:1) позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Відповідно до статті 5 Закону України „Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 р. N 484-VIII, що набула чинності з 01.09.2015 року передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже, на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду 02.11.2015 року він не є особою , яка звільнена від сплати судового збору, так як предметом розгляду у цій справі не є вимоги щодо стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач при зверненні до суду судовий збір не оплатив, а тому у зв'язку з відмовою у задоволенні позову позивачу, який не звільнений від сплати судового збору, суд дійшов до висновку про стягнення судового збору з позивача в дохід держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з позовної заяви позивач заявив чотири самостійні вимоги немайнового характеру, а тому судовий збір слід сплатити за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір” ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 640 грн. Таким чином 640 грн. х 4 (позовні вимоги немайнового характеру)= 2560 грн. - це сума судового збору , яка підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь держави.
Керуючись Законом України „Про оплату праці”, ст.ст. 94, 97, 113, 221,231,232 КЗпП України, Законом України „Про судовий збір” ,ст.ст. 10,11,57-60,88,212-215 ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Судовий збір в розмірі 2560 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь держави.
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг) протягом десяти днів з дня його оголошення через Нікопольський міськрайонний суд.
Суддя: ОСОБА_11