Справа № 183/6894/16
Провадження № 2/183/840/17
10 березня 2017 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Майної Г. Є.,
за участю секретаря - Данильченко Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" про стягнення середнього заробітку до дня фактичного розрахунку і відшкодування моральної шкоди,-
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 22 січня 2007 року до 09 листопада 2016 року вона працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. При звільнені вона не була письмово повідомлена про належні до сплати суми у зв'язку із звільненням та їй не були виплачені всі суми, що їй належать. Розрахунок був проведений лише 05 грудня 2016 року шляхом перерахування коштів на банківську карту. У зв'язку із тим, що відповідач не провів з нею в день звільнення і до 05 грудня 2016 року повний розрахунок, їй заподіяні величезні моральні страждання, весь час вона переживала з приводу існування її сім'ї, внаслідок чого вона і її сім'я були позбавлені нормального життєвого спілкування з близькими людьми, що їх оточують. Просила стягнути з КП "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за 26 днів, в розмірі 8 666 грн. 58 коп. та на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, та просила їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити, посилаючись на письмові заперечення на позов.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що позивач працювала в КП "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" на посаді головного бухгалтері і була звільнена 09 листопада 2016 року.
У день звільнення з ОСОБА_1 не проведено виплату всіх сум, що належали їй від підприємства, така виплата була проведена відповідачем 05 грудня 2016 року.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Вирішуючи спір, суд вважає обґрунтованими посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що непроведення при звільненні ОСОБА_1 виплати всіх сум, що належать їй від підприємства, сталося з вини позивача, яка працювала на підприємстві на посаді головного бухгалтера і за своїми посадовими обов'язками мала провести такий розрахунок і виплату.
Проте, приймаючи до уваги зазначені вище пояснення представника відповідача про наявність вини позивача у несвоєчасній виплаті їй всіх належних сум при звільненні, суд приходить до висновку, що після звільнення позивача, проведення такої виплати залишається обов'язком відповідача, а оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведений відповідачем лише 05 грудня 2016 року, то суд не виключає вини відповідача у невиплаті належних звільненому працівникові коштів і вважає відсутніми підстави звільнити роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
А тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 10 листопада 2016 року по 04 грудня 2016 року включно, в розмірі 6 525 грн. 28 коп., виходячи з наступного розрахунку: 17 робочих днів х 383,84 грн. середньоденна заробітна плата = 6 525 грн. 28 коп.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Статтями 16 та 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 2371 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 2371 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується, зокрема, механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).
Отже, компенсація завданої моральної шкоди має самостійне юридичне значення.
Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 2371 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Проте, враховуючи вину самого позивача у порушенні її трудових прав, тривалість такого порушення, розмір виплаченої позивачеві 05 грудня 2016 року заборгованості, характер моральних страждань позивача, з урахуванням вимог розумності, співмірності та справедливості, суд приходить до висновку, що необхідно частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню 1 280 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 03341517) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6 525 грн. 28 коп. (сума визначена без утримання податку й інших платежів).
Стягнути з Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 03341517) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 03341517) на користь держави судовий збір в розмірі 1 280 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а особами відсутніми в судовому засіданні - з наступного за днем вручення його копії.
Суддя Г.Є. Майна