Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" жовтня 2009 р. Справа № 29/370-09
вх. № 7187/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Пустовалова Т.В.
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "ХДК", м. Харків
до ДП "Молторг", м. Харків
про стягнення 49596,00 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 46875,68 грн. боргу, 1982 грн. пені, 468,75 грн. інфляції, 270 грн. річних та судові витрати.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представника позивача суд встановив, що 05.02.09 між сторонами було підписано договір №05-02/2. Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що передав відповідачеві товар на суму 536355,89 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами справи, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 490410,21 грн.
Крім того, відповідачу поставлявся товар у відповідній тарі, яка є невід"ємною частиною товару. Всього позивачем було поставлено тару на суму 4590 грн. з яких було не сплачено відповідачем 930 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 46875,68 грн. (з яких 45945,68 грн. вартість несплаченого товару та 930 грн. вартість тари).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 46875,68 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 468,75 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 270 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Пунктом 7.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 1982 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові -на позивача.
Судові витрати в сумі 496 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Молторг" (61036 м. Харків, вул. Морозова, 11, код 32948851) на користь ТОВ "ХДК" (61115 м. Харків, пр. Косіора, 71, код 33205727) - 46875,68 грн. боргу, 1982 грн. пені, 468,75 грн. інфляції, 270 грн. річних, 496 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя