26.10.09 Справа № 9/195-09.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Телесвіт» , м. Суми
до відповідача: Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми
Про визнання недійсним рішення
Та
За зустрічним позовом: Сумського обласного відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми
До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Телесвіт» , м. Суми
Про стягнення штрафу та пені в розмірі 34 000 грн. 00 коп.
Головуючий суддя Лущик М.С.
Суддя Зражевський Ю.О.
Суддя Костенко Л.А.
За участю секретар с/з Сидорук А.І.
За участю представників сторін:
Від позивача: Приходько Д.В., Северинов А.А.
Від відповідача: Суяров В.В.
СУТЬ СПОРУ: Позивач просить суд визнати недійсним повністю рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26 грудня 2008 року № 71 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» по справі 3 03-06/68-2008; стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідач проти позову заперечує та вважає позовну заяву безпідставною. Такою, що не відповідає дійсним обставинам та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Телесвіт» штраф у розмірі 17 000 грн. та пеню у розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Розглянувши матеріали справи суд встановив:
26 грудня 2008 року адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №71 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» по справі №03-06/68-2008.
Позивач звернувся з позовом про визнання вищевказаного рішення недійсним повністю.
Згідно з Оспорюваним рішенням:
1. Визнано, що кожен із двох суб'єктів господарювання :
• Товариство з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомиаиія "Телесвіт" 40034» м.Суми; вул. Харківська, 9, код СДРПОУ 34451893;
• Приватне комерційне підприємство Телерадіокомпанія "ІнтерТелеКом". 40004. м.Суми.вул. Праці. 37, код ЄДРПОУ 23820881.
відповідно до частини 4 статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції" є суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги доступу до пакетів телепрограм з використанням ресурсу багатоканальної телемережі (програмної послуги) у поточному періоді 2008 року, у межах території міста Суми, на якій розташовані телемережі, що використовуються провайдерами для надання програмної послуги, оскільки між ними немає конкуренції, а вони, разом узяті, не взнають значної конкуренції з боку ТОВ ,,'ГРК „Майбуття" внаслідок обмеженості можливостей доступу останнього щодо збуту товарів (програмної послуги) та наявності бар'єрів для доступу на зазначений ринок інших суб'єктів господарювання.
2. Визнано дії ТОВ „ТРК „Телесвіт" (ідентифікаційний код ЄДР1ІОУ 34451893), що полягають у запровадженні порядку розрахунків за послуги доступу до пакетів телепрограм з використанням ресурсу багатоканальної телемережі (програмної послуги), який суперечить пункту 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року № 720, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50. частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги доступу до пакетів телепрограм із використанням ресурсу багатоканальної телемережі (програмної послуги), що призвело до ущемлення інтересів споживачів в частині встановлення таких умов реалізації товару (програмної послуги), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на зазначеному ринку.
3. Відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ „ТРК „Телесвіт" (ідентифікаційний код ЄДРГІОУ 34451893) штраф у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
4. Зобов'язано ТОВ „ТРК „Телесвіт" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ "4451893) у місячний термін припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом приведення порядку розрахунків за надані послуги у відповідність до пункту 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року № 720, усунути його наслідки та причини виникнення.
Дослідивши та оцінивши наявні докази по справі суд вважає оспорюване рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та недійсним повністю з наступних підстав:
Відповідно до п. 15.4. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 р. № 04-5/247 господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого комітету від 05.03.2002 р. № 49-р.
Відповідно до Оспорюваного рішення (абз.3 - 11 стор. 3) Відповідач, на вимогу Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року N 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 (далі - Методика), визначив товарні межі ринку: послуга доступу до пакетів телепрограм з використанням ресурсу багатоканальних телемереж (програмна послуга), а також територіальні (географічних) меж ринку: територія розташування мереж провайдерів програмної послуги в місті Суми, які використовуються для надання послуги доступу до телепрограм.
Суд вважає, що Відповідач при визначенні товарних та територіальних меж ринку порушив норми матеріального права, а також допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що в свою чергу призвело до необґрунтованого скорочення переліку конкурентів Позивача, а також визначені частки останнього на ринку та невірного визначення його становища монопольним загалом.
Позиція Позивача ґрунтується з огляду на те, що положеннями ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» наведені поняття телекомунікаційна послуга (послуга) і телемережа які визначені через поняття телекомунікаційна мережа, остання визначена як: комплекс технічних засобів телекомунікації та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображення та звуків або повідомлень будь якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» наведені поняття багатоканальна телемережа, будинкова розподільча мережа, які також визначаються через термін телекомунікаційна мережа. Таким чином зазначеними нормами закону не розділені суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність в галузі телекомунікації в залежності від виду системи, за допомогою якою здійснюється така діяльність.
Преамбулою Закону України «Про стандартизацію» передбачено, що цей закон встановлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у цій сфері. Згідно ст. 4 названого закону до об'єктів стандартизації, окрім іншого, віднесені послуги, обладнання, системи, їх сумісність. Ст. 1 1 Закону України «Про стандартизацію» встановлено, що залежно від рівня органу, який приймає чи схвалює нормативні документи із стандартизації, вони поділяються, окрім іншого, на класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, а також видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування.
Національний класифікатор України (класифікація) видів економічної діяльності ДК 009:2005, (затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 р. № 375 - який розроблений на виконання Постанови КМУ від 04.05.1993 р. № 326 і зареєстрованої Мінюстом 06.08.1999 р. № 5481), встановлює групу 64.20.0 Діяльність зв'язку. Ця група включає діяльність з передавання інформації, а також надання послуг з доступу до тієї чи іншої мережі, зокрема Інтернет: передавання (приймання) звуку, зображення, даних та іншої інформації системами радіозв'язку, кабельного, радіорелейного та супутникового зв'язку: телефонного, включаючи мобільний, телеграфного зв'язку, у тому числі телекс, трансляцію радіо - та телевізійних програм. Таким чином зазначеними нормами закону не розділені суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність в галузі телекомунікації в залежності від виду системи, за допомогою якою здійснюється така діяльність. Така позиція Позивача підтверджується також Роз'ясненнями Асоціації «Телекомунікаційна палата України» від 10.02.2009 року №173.
Як вбачається з матеріалів справи, дослідження взаємозамінності видів послуг надання права доступу до перегляду телепрограм (в галузі телекомунікації) які надає як Позивач так і його конкуренти, не зважаючи на вид системи за допомогою якої такі послуги надаються, Відповідачем не проводилось.
Також, суд вважає, що визнання позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Телесвіт» суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг доступу до телепрограм в місті Суми (далі за текстом Ринок) було здійснено Відповідачем - Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України з порушенням норм матеріального права, зокрема, з недотриманням Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року N 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 (далі - Методика).
Відповідно до п.2 Методики процедура визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:
2.1.1. Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого)становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.;
2.1.2. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.
2.1.3. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).
2.1.4. Визначення товарних меж ринку.
2.1.5. Визначення територіальних (географічних) меж ринку.
2.1.6. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.
2.1.7. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.
2.1.8. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.
2.1.9. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
2.1.10. Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
2.1.11. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
2.2. Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання. їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
За змістом описово-мотивувальної частини Оспорюваного рішення, Відповідач при визначенні становища Позивача на ринку здійснив такі дії:
1) Визначення товарних меж ринку: послуга доступу до пакетів телепрограм з використанням ресурсу багатоканальних телемереж (програмна послуга) (далі за текстом - Послуга).
2) Встановлення об'єктів аналізу: ТОВ «ТРК «Телесвіт», ПКП ТРК «ІнтерТелеКом» та ТОВ «ТРК «Майбуття».
Суд не може погодитися із таким порядком проведення дослідження ринку, адже навіть в Оспорюваному рішенні Відповідач зазначає, що відповідно до Державного реєстру телеорганізацій України, який веде Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення згідно із Законом України ,,Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", в місті Суми мають право надавати Послугу сім суб'єктів господарювання, а саме:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "РадіоСервіс" 40030, м. Суми, вул. Н.- Сироватська, 54, кц. 51, код СДРПОУ 33078388.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Суми-Транс-теле-сервіс" 40030. м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 30134140;
3. Телерадіокомпанія "Сумські кабельні телемережі" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 40031, м. Суми, вул. 40 років Жовтня, 57. код ЄДРПОУ 23824241;
4. Приватне підприємство "Телерадіокомпанія Сюзерен" 40020, м. Суми, просп. Курський, 3, кв. 69, код ЄДРПОУ 30174780;
5. Товариство з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія '"Телесвіт" 40034, м. Суми, вул. Харківська, 9, код ЄДРПОУ 34451893;
6. Приватне комерційне підприємство Телерадіокомпанія "ІнтерТелеКом". 40004. м. Суми. вул. Праці, 37, код ЄДРПОУ 23820881;
7. Товариство з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Майбуття" 40000. м. Суми, пл.. Незалежності, 1. код ЄДРПОУ 33525602.
Твердження Відповідача, що у ході розгляду Справи ним встановлено, що в межах міста Суми протягом періоду, що досліджується (весь 2008 рік), послугу доступу до телепрограм надавали, крім ТОВ „ТРК „Телесвіт", тільки два суб'єкти господарювання -ПКП ТРК "ІнтерТелеКом" та ТОВ „ТРК „Майбуття», суперечить фактичним обставинам.
По-перше, ані Оспорюване рішення, ані матеріалі Справи не містять документального обґрунтування, що лише три з семи провайдерів програмної послуги фактично здійснювали протягом вказаного періоду свою діяльність в межах міста Суми.
Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) - телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування.
Загальновідомо, що послуги доступу до телепрограм можуть надаватись з використанням різних сучасних технологій, які передбачають експлуатацію телекомунікаційних мереж різноманітних конфігурацій, в яких кабель (коаксіальний чи оптично-волоконний) присутній лише як частина технічного обладнання, а ретрансляційний сигнал передається переважно безпроводовим способом. Провайдери програмної послуги, незалежно від обраної ними технології доставки сигналів до телеприймачів абонентів, є учасниками цього Ринку послуг.
Виходячи з цього, послуга доступу до пакетів телепрограм з використанням ресурсу багатоканальних телемереж (програмна послуга) - це послуга, яку отримують споживачі за допомогою і супутниково-кабельного телебачення, і системи колективного прийому ефірного телебачення, тобто, в об'єкти аналізу ринку слід включити всіх суб'єктів господарювання, які надають Послугу. Натомість належного дослідження структури ринку міста Суми у встановлених часових межах Відповідачем зроблено не було.
Щодо визначення територіальних (географічних) меж ринку: територіальними (географічними) межами Ринку, який досліджується, визначена територія розташування мереж провайдерів програмної послуги в місті Суми, які використовуються для надання Послуги.
Суд не згоден із такими територіальними (географічними) межами Ринку, виходячи з наступного:
Керуючись законодавчим визначенням поняття «багатоканальна телемережа» та беручи до уваги, що у Додатку №6 до ліцензії Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення №0037-п від 05.01.2007 року територія розташування (прийому) багатоканальної мережі Позивача визначена як Ковпаківський та Зарічний райони міста Суми (що, власне, і є територія усього міста Суми), територіальними (географічними) межами діяльності Позивача і його конкурентів є місто Суми, а не територія розташування мереж кожного з провайдерів програмної послуги в місті Суми.
Це підкріплюється тим, що відповідно до ліцензії Національної комісії з питань регулювання зв'язку Україні (Серія АВ № 421618 від 12.09.2008 року) Позивач, як і інші регіональні оператори телекомунікаційних послу, мають право надавати послуги з технічного обслуговування і експлуатації телемереж на території міста Суми.
Відповідно до п. 6.1. Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому вказано оціночні критерії, які можуть враховуватися, зокрема:
- характеристики товару;
- співвідношення цін на певні товари в межах цього ринку;
- можливості щодо переміщення попиту та товар між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару при транспортуванні;
- наявність на відповідній території бар'єрів на вивезення чи ввезення товару, зокрема: адміністративних, що перешкоджають виходу на ринок, обмежень щодо попиту, економічних та організаційних обмежень;
- рівень цін на товар на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару між цими територіями.
І далі, при остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.
Оскільки послуги доступу до телепрограм можуть надаватись з використанням різних сучасних технологій, що робить пропозицію Послуги практично однаковою і можливою в будь-якому районі населеного пункту, можна зробити висновок, що Ринок є регіональним за своїм рівнем і має територіальні межі, які визначаються територією населеного пункту, у даному випадку - територією міста Суми. І дослідження Ринку на наявність споживчого попиту необхідно проводити в повних територіальних межах м. Суми, що Відповідачем зроблено не було. Отже, територіальні (географічні) межі Ринку, визначено Відповідачем без дотримання Методики та без врахування об'єктивних особливостей функціонування ринків телекомунікаційних послуг.
Крім того, згідно з положеннями Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме ч.1, 3 ст. 40 передбачено, що для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді. Заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги подається відповідно до вимог статті 24 цього закону. Пунктами г і г, ч. 1, ст. 24 передбачено, що у заяві про видачу ліцензії повинні міститися даній про вид мовлення і передбачувана територія розповсюдження програм відповідно до вимог статті 23 цього закону. Пунктом 3 ст. 23 встановлено, що в залежності від організаційно - технічних особливостей розповсюдження програм Національна рада видає ліцензії на такі види мовлення: супутникове, ефірне, кабельне, проводове, багатоканальне. Пунктом 4 тієї ж статті встановлено, що залежно від території розповсюдження програм визначається територіальна категорія мовлення та територіальна категорія каналу мовлення або багатоканальної телемережі: загальнонаціональне мовлення, регіональне мовлення, місцеве мовлення.
Положення зазначених статей передбачають можливість розповсюдження програм за допомогою різних телекомунікаційних систем (в тому числі за допомогою супутника) на певній території: загальнонаціональній, регіональній, місцевій - що підтверджує помилковість визначення відповідачем територіальних меж ринку в межах території розташування багатоканальних телемереж Позивача, оскільки така територія розповсюдження програм законом не визначена, а також помилковість щодо встановлення товарних меж ринку які встановлені лише для операторів, що надають право доступу до перегляду телепрограм лише за допомогою багатоканальних телемереж.
Відповідачем під час дослідження не встановлювались офіційні адміністративно -територіальні межі м. Суми
За таких обставин, недотримання Відповідачем Методики при визначенні територіальних (географічних) меж Ринку (а значить, і меж Ринку в цілому) і структури Ринку спричинило неповне з'ясування обставин, які мають значення для Справи, що відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для визнання Оспорюваного рішення недійсним.
Щодо визначення бар'єрів вступу (виходу) на ринок та потенційних конкурентів, у ході якого Відповідач розцінив як бар'єри ліцензування, а також фактори економічного та організаційного характеру, а саме будівництво нової багатоканальної телемережі або організація використання вже збудованої.
Суд не згоден із таким підходом Відділення АМК, враховуючи наступне:
Відповідно до п.1.3. Методики бар'єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.
За таких обставин, ліцензування діяльності є лише умовою вступу на ринок, а ніяк не перешкодою - бар'єром.
Оспорюване рішення не містить ніяких посилань на фактичні обставин, які б дійсно перешкоджали новим суб'єктам господарювання розпочати роботу на зазначеному Ринку, що підтверджується:
- відсутністю будь-яких пільг для вже існуючих учасників зазначеного Ринку;
- відсутністю обмежень з боку органів державної влади, які б унеможливили вхід нових (потенційних) учасників на Ринок;
- ліберальною процедурою отримання ліцензії провайдера програмної послуги, однаковою для всіх;
- відсутністю ексклюзивних договорів з власниками телепрограм, які ретранслюються учасниками Ринку, які б унеможливили укладення таких же договорів між власниками телепрограм та новими (потенційними) учасниками зазначеного Ринку тощо.
Отже, на підставі вищенаведеного, вбачається, що Відповідач при прийнятті Оспорюваного рішення застосував хибні підходи щодо оцінки наявності або відсутності реальних бар'єрів вступу на Ринок.
Водночас, в Оспорюваному рішенні Відповідачем не приведений розрахунок часток суб'єктів господарювання на Ринку, відповідно до п.п.2.1.8. Методики, що є не виконанням вимог чинного законодавства України, оскільки розрахунок часток суб'єктів господарювання на Ринку (становище на ринку) є основою для встановлення факту, чи займає конкретний суб'єкт господарювання у певних часових межах монопольне (домінуюче) становище на ринку, що визначатиме можливість застосування до його дій статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Оспорюване рішення не містить розрахунку часток учасників Ринку, зокрема частки Позивача. Замість розрахунку, в якому Відповідач мав би оперувати показниками економічної діяльності всіх учасників Ринку, у Оспорюваному рішенні наведено нічим не підкріплений оціночний висновок: «конкуренція між провайдерами програмної послуги, що здійснюють діяльність у місті Суми, можлива лише в межах розташування паралельних мереж іншого провайдера» (цит.), що абсолютно не відображає властивостей товару, а саме техніко-технологічних характеристик телекомунікаційної послуги .
Вказуючи на наявність так званих «паралельних мереж» у зонах розташування мереж Позивача і ТОВ «ТРК «Майбуття», Відповідач констатує, що ТОВ «ТРК «Майбуття» зазнає значної конкуренції з боку Позивача, а Позивач чомусь не зазнає значної конкуренції з боку ТОВ «ТРК «Майбуття».
Суд вважає, що таке твердження є цілком не логічним, не відповідає дійсності та одночасно суперечить вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 1 Закону Україна «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
У ході розгляду Справи (03-06/68-2008) Позивач надавав інформацію (лист від 03.12.2008 № 03/12-01) відносно ПКП «ТРК «ІнтерТелеКом» і ТОВ «ТРК «Майбуття», які працюють у межах міста Суми і яких ТОВ ТРК «Телесвіт» обґрунтовано розглядає як своїх конкурентів, оскільки ці суб'єкти господарювання надають таку ж Послугу.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що Відповідачем були допущені суттєві порушення норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» та положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року N 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 при визнанні Позивача таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на регіональному ринку послуг доступу до телепрограм в місті Суми, оскільки такий висновок зроблено при недоведені обставин, які мають значення для Справи і які визнано встановленими.
На підставі ч.1 ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пункт 1 Оспорюваного рішення підлягає визнанню недійсним.
У зв'язку з тим, що суд вважає недоведеним факт монопольного (домінуючого) становища Позивача на Ринку, до дій Позивача, пов'язаних із наданням послуги доступу до телепрограм, зокрема запровадження порядку розрахунків із абонентами у вигляді передоплати (авансу), стаття 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не може бути застосована.
Тобто зазначені дії Позивача не можуть бути кваліфіковані як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною 1 і пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг доступу до пакетів телепрограм із використанням ресурсу багатоканальної телемережі (програмної послуги).
Одночасно застосування зазначених норм законодавства до дій Позивача не має в Оспорюваному рішенні належного обґрунтування, оскільки:
1) Відповідачем не наведено обґрунтувань того, що запровадження Позивачем з 01 вересня 2008 року авансової оплати за Послугу призвело до ущемлення інтересів споживачів в частині встановлення умов реалізації товару (програмної послуги);
2) Відповідачем не наведено жодних доказів того, що запровадження Позивачем з 01 вересня 2008 року авансової оплати за Послугу було б неможливим за умов існування значної конкуренції на Ринку.
Так, в Оспорюваному рішенні не міститься жодного факту про стягнення Позивачем з абонентів коштів, які перевищують встановлені тарифи або інших негативних наслідків запровадження передоплати. А наведені Позивачем обґрунтування щодо структури Ринку спростовують твердження Відповідача, що новий порядок розрахунків (аванс) є неможливим в умовах конкуренції, адже за цим порядком працює переважна більшість провайдерів України, незалежно від стану Ринку.
Таким чином, Відповідачем неправильно застосовано норми матеріального права до дій Позивача, які становлять предмет розгляду у Справі (03-06/68-2008).
На підставі ч.1 ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пункт 2 Оспорюваного рішення також підлягає визнанню недійсним.
Згідно з пунктом 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року № 720 (далі за текстом - Правила), плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.
Відповідач вважає дії Позивача, що полягають у запровадженні порядку розрахунків за Послугу в термін до 20 числа поточного місяця за наступний місяць, таким, що суперечать Правилам.
Проте суд не може погодитися з таким твердженням відповідача виходячи з наступного:
Як оператор телекомунікацій і провайдер програмної послуги Позивач керується у своїй діяльності нормами загального права і спеціального законодавства у сфері телекомунікацій та телебачення і радіомовлення.
Згідно із статтею 68 Закону «Про телекомунікацій» розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 2 п. 10 Правил надання телекомунікаційних послуг здійснюється за умови оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Відповідно до ч.1. ст. 68 Закону України «Про телекомунікації» розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікації та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Відповідно до ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти догові
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд вважає, що, оскільки на момент прийняття Оспорюваного рішення не існувало рішення суду, яке набрало законної сили, в якому визнано, що умови договору та регламентних документів про надання Послуг Позивача не відповідають вимогам чинного законодавства України. Відділення АМК не мало законних підстав для визнання умов договору та регламентних документів про надання Послуг Позивача такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Як зазначається в описово-мотивувальній частині Оспорюваного рішення, Відповідач вважає, що оскільки Позивач надає Послугу в основному без оформлення письмових договорів зі споживачами, то запроваджена Позивачем авансова оплата повинна передбачати оплату до 20 числа поточного місяця за поточний місяць.
Відповідно до ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Таким чином, надсилання щомісяця адресного рахунку абонентові є пропозицією продовжити договір про надання Послуг. Оплата такого рахунку є прийняттям абонентом пропозиції Позивача укласти (продовжити) зазначений договір і є фактом , який доводить існування цього договору.
Отже, запровадження порядку розрахунку за Послуги в термін до 20 чиста поточного місяця за наступний місяць не суперечить вимогам пункту 40 Правил, оскільки:
- це зазначається у рахунках, що виставляються абонентам, які можна вважати підтвердженням договору, відповідно до ч.1. ст.626 Цивільного кодексу України;
- абоненти оплачують ці рахунки, що свідчить про ознайомлення та свідоме прийняття абонентом таких умов оплати Послуги;
- передоплата справляється за один календарний місяць (за тарифом), що вказано у рахунку.
Враховуючи, що суд задовольняє позов про визнання недійсним повністю рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26 грудня 2008 року № 71 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» по справі № 03-06/68-2008, зустрічний позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Телесвіт» штрафу у розмірі 17 000 грн. та пені у розмірі 17 000 грн. 00 коп. на підставі оспорюваного рішення, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,68,82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнання недійсним повністю рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26 грудня 2008 року № 71 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» по справі № 03-06/68-2008.
3. Стягнути з Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ( 40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Телесвіт» ( 40034, м. суми, вул. Харківська, 9, код 34451893) 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
4. В задоволенні зустрічного позову - ВІДМОВИТИ.
5. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Головуючий суддя М.С. Лущик
Суддя Зражевський Ю.О.
Суддя Костенко Л.А.