22.10.09
Справа №18/159-09.
Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 18/159-09
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного підприємства «КІНОР», м. Київ
До відповідача: Дочірнього підприємства «Промсоцбуд» Відкритого акціонерного товариства «Сумський промпроект», м. Суми
про стягнення 49349 грн. 04 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача Дочірнього підприємства «Промсоцбуд» Відкритого акціонерного товариства «Сумський промпроект», відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача на свою користь 24000 грн. 00 коп. перерахованих коштів в якості предоплати за товар відповідно до договору поставки № 0506/1 від 05.06.2009р., 239 грн. 28 коп. інфляційних збитків, 130 грн. 56 коп. 3% річних, 979 грн. 20 коп. пені, 24000 грн. 00 коп. штрафу, витрати, пов'язані з розглядом справи.
Представник позивача в судове засідання не з'вився, але поштою від нього надійшла заява за вхідним номером 22166 від 15.10.2009р., в якій відмовляється від позовних вимог у зв'язку зі сплатою заборгованості відповідачем в повному розмірі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не надав, про час і місце засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи за № 448400 від 13.10.2009р. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Представник позивача в судове засідання не з'вився, але поштою від нього надійшла заява за вхідним номером 22166 від 15.10.2009р., в якій відмовляється від позовних вимог у зв'язку зі сплатою заборгованості відповідачем в повному розмірі.
Оскільки така відмова позивача згідно ст. 22 ГПК України не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд припиняє провадження у справі.
Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Сумської області із заявою про вжиття заходів по забезпеченню позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 49349 грн. 04 коп., які знаходяться на рахунках у банківських установах, що відкриті відповідачу.
В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що у відповідача немає передумов на виконання умов договору поставки № 0506/1 від 05.06.2009р., оскільки у нього відсутнє обладнання, робоча сила та сировина. Крім того, позивач посилається на наявність боргу відповідача і перед іншими юридичними особами. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що у разі неприйняття мір забезпечення позову у подальшому утрудниться чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Оцінивши викладене, суд враховує, що статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.
Разом з тим, як вбачається із заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, враховуючи сплату відповідачем заборгованості перед позивачем, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, із якими пов'язується застосування вищевказаних заходів.
Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з'ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів - з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців - учасників судового процесу.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що розглядаючи вимогу про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Більш того, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, відповідних доводів в обґрунтування вимог про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках у банківських установах позивач не наводить.
Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.
З урахуванням викладеного, враховуючи сплату відповідачем заборгованості перед позивачем, суд вважає, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на грошові кошти на рахунках у банківських установах, що відкриті відповідачу, є необґрунтованою, неадекватною позовним вимогам та порушує збалансованість інтересів сторін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 4 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд
1. Провадження у справі № 18/159-09 припинити.
2. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного підприємства «КІНОР» б/н від 22.09.2009р. про вжиття заходів по забезпеченню позову - відмовити.
3. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.
СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ