15.10.09 Справа №АС 9/392-07.
За позовом: Дочірнього підприємства «Восток» товариства з обмеженою відповідальністю детективної фірми «Еридан», м. Суми
до відповідача: Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми
Про скасування рішення
СУДДЯ Лущик М.С.
За участю секретаря с/з Сидорук А.І.
Представники сторін:
Від позивача: Дегтяр І.Ф. - директор
Від відповідача: Супрунов І.Ю.
Суть справи: Позивач згідно позовної заяви просить суд скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми від 19.02.2007 року за № 136 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в розмірі 59 553 грн. 33 коп. в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін суд встановив :
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України від 09.07.2003р. №1058 - IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), який, згідно з преамбулою, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; зміна умов і норм щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно з ст. 5 Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших законів та нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ч. 15 Прикінцевих положень Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень ст.ст. 14 та 15 Закону страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, включаючи юридичних осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування, зокрема єдиний податок.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону 1058 позивач є страхувальником і зареєстрований як платник страхових внесків в управлінні Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону 1058 позивач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 18 Закону 1058 визначено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Нарахування страхових внесків здійснюється в порядку встановленому ст. 19 Закону 1058, а саме страхові внески нараховуються на суми, вказані в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел фінансування, форми, порядку, місця вплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування - єдиний податок 10%, що підтверджується Свідоцтвом про сплату єдиного податку від 16.12.2006 року № 1819008957; вважає позицію відповідача, щодо безпідставного надання посадовими особами ДП «Восток» ТОВ ДФ «Еридан» пріоритету Указу Президента України від 30.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та не прийняття до уваги розмежування сфери дії Указу та Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV, неправомірною, та зазнає, що твердження відповідача про те, що суб'єкт єдиного податку, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, але зауважує, що ДП «Восток» нарахована сума страхових внесків, а не збору на державне пенсійне страхування, є необґрунтованим.
Про те, суд не може прийняти дані обґрунтування до уваги з наступних підстав:
Згідно з Указом Президента України від 03.07.1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності" позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Але слід відмітити, що в даному випадку позивачем нарахована сума страхових внесків, а не збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За ст. 1 Закону страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. З, 4 ст. 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Закон України "Про систему оподаткування" передбачає вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до них не віднесені. Отже, сума нарахованих страхових внесків не є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування. Звільнення від сплати внесків вищезазначеним Указом Президента України не передбачено.
Крім того, власне Указ Президента України від 03.07.1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності" належить до податкового законодавства, яке на страхові внески не розповсюджується.
Також відповідно до п. п. 14, 15 Прикінцевих положень Закону всі законодавчі акти, в тому числі і ті, що регулюють спрощену систему оподаткування, повинні бути приведені у відповідність до вимог цього Закону, а до того часу Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить вищезазначеному Закону.
Таким чином, Указ Президента України від 03.07.1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності" відносно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності діє в частині, що не суперечить Закону України від 09.07.2003р.№1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ч. 2 ст. 17 Закону встановлені обов'язки страхувальників, серед яких нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Ч. 6 ст. 18 Закону визначає, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від іх сплати.
Нарахування страхових внесків здійснюється у відповідності до ст. 19 Закону, а саме: для позивача об'єктом нарахування внесків є суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Нараховані страхові внески підлягають сплаті в строки, визначені ст. 20 Закону. Відповідно до ч. 10 цієї норми, у випадках, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Спеціалістом управління з 29.01.2007р. по 15.02.2007р. була проведена перевірка Позивача з питань повноти нарахування, своєчасності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду за період з 01.04.2005р. по 01.01.2007р., за результатами якої було складено Акт перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду від 15.02.2007р. № 38/3-26 (далі - Акт). В ході перевірки було встановлено факт необчислення належних до сплати сум страхових внесків у розрахунках за травень 2005р.- грудень 2006р. Також позивачу було донараховано страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 107666,92 грн. За результатами перевірки управлінням були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій від 19.02.2007р. №№ 135, 136 та направлена вимога про сплату боргу від 15.02.2007р. № Ю-414.
Відповідно до п.4 ч.9. ст. 106 Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Крім того, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих, чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000р. встановлені підстави визнання акту недійсним. Відповідно до нього підставою для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Так, постановою господарського суду Сумської області від 05.11.2007 року по справі № АС 16/510-07 в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Восток» Товариства з обмеженою відповідальністю детективної фірми «Еридан» про скасування акту перевірки від 15.02.2007 року № 38-/3-26 та вимоги від 15.02.2007 року № Ю-414 Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, рішення від 19.02.2007р. № 136 про застосування фінансових санкцій прийняте управлінням в межах його компетенції та відповідно до чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити позивачу, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, виконавчий лист видається за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.( ст. 258 КАСУ)
Суддя М.С. Лущик.
Повний текс постанови підписано 19.10.2009 року.