36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
30.07.2009р. Справа №14/99
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», юридична адреса: вул. Ямська, 28-а, м. Київ, 03038; фактична адреса: вул. М. Стельмаха, 3, м. Київ, 03040
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Агро», вул. Леніна,78, м. Гадяч, Полтавської області, 37300
про стягнення 49396,61 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Мельниченко О.В. (див. протокол судового засідання)
від відповідача: Савченко А.Г. дов. № 9 від 03.02.2009 р. (див. протокол судового засідання)
Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 23.07.2009 р. до 30.07.2009 р. в порядку статті 77 ГПК України для надання можливості представникам сторін виконати вимоги попередніх ухвали суду та подати витребувані документі і матеріали необхідні для правильного вирішення господарського спору.
Оскільки за приписами ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців з дня отримання позовної заяви, представники сторін подали суду на підставі ст. 22, п. 4 ст. 69 ГПК України клопотання про продовження терміну розгляду справи у більш тривалим термін. Суд клопотання прийняв, розглянув по суті і задовольнив, залучивши до матеріалів справи.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 30.07.2009 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
23.06.2009 р. за вхід. № 144 до канцелярії господарського суду була подана телеграма представником позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з участі представника у іншій справу в м. Дніпропетровську. Суд дану телеграму прийняв до розгляду як заяву представника сторони і задовольнив її.
13.07.2009 р. за вхідним номером 08896 канцелярії суду представником позивача О.М. Грищенко був поданий супровідний лист про залучення до матеріалів справи: оригінал довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві про включення ТОВ «Тридент Агро»до ЄДРПОУ № 21-10/42-37.9 від 13.01.2009 р.; оригінал довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві про включення до ЄДРПОУ ТОВ «Стандарт -Агро» № 21-10/1033-27 від 19.02.2009 р.; світлокопію угоди № 5 між ТОВ «Тридента Агро»та ТОВ «Стандарт -Агро»від 18 травня 2009 року про зарахування зустрічних однорідних вимог; розрахунок стягуваної суми /вих. 481 від 22.06.2009 р./; оригінал довідки на бланку адвоката Бонтлаб Василя Васильовича без дати і номеру про те, що Грищенко О.М. є помічником адвоката Бонтлаб В.В. в розумінні статті 8 Закону України «Про адвокатуру»; оригінал довіреності б/н від 23.04.2009 р., копія витягу із ЄДРПОУ про знаходження ТОВ «Тридента Агро»серії АГ № 596883 станом на 01.06.2009 р.; світлокопію довіреності № 244 від 07 лютого 2008 р. на повноваження Недоборенка А.М., як директора філії ТОВ «Тридента Агро». Суд висловлене в супровідному листі клопотання прийняв, розглянув по суті, задовольнив та залучив додані до нього матеріали у справу.
23.07.2009 р. за вхід. № 09334 канцелярії суду надійшло клопотання за підписом генерального директора ТОВ «Тридента Агро» А.В. Цимбал про перенесення розгляду справи на 30 липня 2009 року у зв'язку з находженням на лікарняному представника позивача. Суд клопотання прийняв, розглянув по суті, задовольнив його та залучив до матеріалів у справи.
30.07.2009 р. через канцелярію господарського суду представником позивача О.В. Мельниченко було подано супровідний лист (вхід. № 09634) разом із додатками: копії податкових накладних на 2-х аркушах та оригінал довіреності б/н від 12.01.2009 р. Суд прийняв його до розгляду, задовольнив і залучив до матеріалів подані документи.
30.07.2009 року через канцелярію господарського суду представником позивача О.В. Мельниченко було подано супровідний лист (вхід. № 09671) і додатки до нього: угода № 5 від 18 травня 2009 року про зарахування зустрічних однорідних вимог; договір поставки № 21- П від 27 лютого 2007 року, що був укладений між постачальником ТОВ «Август-Україна»та покупцем ТОВ «Тридента Агро». Предметом вказаного договору є продукція виробничо-технічного призначення, визначена в специфікації (додаток № 1), а ціна товару (ціна договору), вказана в додатку № 1, сторонами встановлена в гривнях (сам додаток № 1 -специфікація, - який є невід'ємною частиною договору (п.1.2) суду поданий не був); світлокопія рішення господарського суду від 27.04.2009 р. у справі № 37/103 за позовом ТОВ «Август-Україна»до ТОВ «Тридента Агро»про стягнення 4530961,88 грн. (2420786,38 грн. боргу за поставлений товар, 1587551,70 грн. компенсації знецінення гривні по відношенню до долара США, 97814,02 грн. - 3% річних, 424809,78 грн. -Інфляційних) згідно договору поставки № 64-П від 19.06.2007року.
Факти, встановлені рішенням рішення господарського суду від 27.04.2009 р. у справі № 37/103 за позовом ТОВ «Август-Україна» до ТОВ «Тридента Агро»в якій брали інші сторони, ніж у справі № 14/99 за позовом ТОВ «Тридента Агро»до ТОВ «Стандарт -Агро»повинні бути доведені у відповідності до приписів статті 33 ГПК України, оскільки у них інші сторони, інші правові підстави подання позову та інший предмет спору.
Позивач та його представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують і прохають суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні просить суд відмовити позивачу в частині стягнення 7995,16 грн. пені, 6465,67 грн. індексу інфляції та 3200 грн. витрат на правову допомогу, оскільки за договором про надання юридичних послуг позивачеві такі послуги надавались юридичною особою ТОВ «Незалежна юридична компанія»та їх оплата проводилась на користь цієї юридичної особи, а тому в цій частині вимоги є незаконними та не підлягають задоволенню. Щодо стягнення пені та штрафу, то відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України «штрафними санкціями… визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання». За приписами статей 549, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином штраф і пеня є різновидами одного і того ж виду юридичної відповідальності - сплати штрафних санкцій (неустойки), що застосовуються до особи, яка порушила своє зобов'язання. У відповідності до статті 61 Конституції України, яка є законом прямої дії, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. В такому випадку штраф в сумі 6997,04 грн. стягненню не підлягає. Не підлягають стягненню і збитки від інфляції у розмірі 6465,67 грн., оскільки відповідно до наказу Державного комітету статистики України № 519 від 14.11.2006 року інфляція -це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги. При цьому, знецінювання відбувається до іноземної валюти. Позивач наполягає на грошовому еквіваленті вартості товару до іноземної валюти у вигляді курсової різниці. Якщо проаналізувати поданий позивачем розрахунок, то він також зроблений невірно, оскільки починаючи з жовтня 2008 року і далі збитки від інфляції на суму боргу проведено уже з врахуванням збитків від інфляції за попередні місяці, що є незаконним. Зі змісту частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 49396,61 , в т. ч. курсова різниця -23739 грн. 15 коп. відповідно до додатку № 1 до договору № 90-04-08 П купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу від 30 квітня 2008 року та в порядку ст. 524, ч. 2 ст. 533, ст. 632 ЦК України пеня - 7995 грн. 16 коп. відповідно до пункту 8.2 договору; 3 % річних - 999 грн. 63 коп., втрати від інфляції -6465 грн. 67 коп., штраф - 6 997 грн. 04 коп.. відповідно до пункту 8.4 договору, 3200 грн. -адвокатські витрати.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін суд встановив, що 30 квітня 2008 року між ТОВ «Тридента Агро» та ТОВ «Стандарт-Агро»був укладений Договір № 90-04-08 П купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.
Сторони узгодили в пункті 2.1 Договору, що асортимент Товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі Товару, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску Товару, що є невід'ємною частиною Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.
Згідно з п. 2.2. даного Договору всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору, є його невід'ємною частиною.
Пункт 3.1. Договору вказує, Товар може передаватися ПОКУПЦЮ партіями.
Відповідно до даних пунктів Договору, Додатків № 1, 2 до нього та видаткових накладних, виписаних в період дії даного договору, Відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 219152 (двісті дев'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят дві) гривні 40 копійок, що підтверджується наступними документами: видатковими накладними № РН-ПО00317 від 06.05.2008 року на суму 56721,60 гривня (довіреність суворої форми звітності сері НБИ № 524461 від 06.05.2008 року); видатковою накладною № РН-ПО00318 від 06.05.2008 року на суму 148348,80 гривень (довіреністю суворої форми звітності серії НБИ № 524461 від 06.05.2008 року); видатковою накладною № РН-ПО00387 від 21.05.2008 року на суму 14082,00 гривні (довіреністю суворої форми звітності серії НБИ № 524482 від 21.05.2008 року).
В пункт 5.1. вищевказаного Договору ПОКУПЕЦЬ зобов'язався здійснювати оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Сторони узгодили /п. 5.3. даного Договору/, що оплата Товару проводиться наступним чином:
§ 20 % від вартості Товару оплачується ПОКУПЦЕМ протягом трьох робочих днів з моменту поставки товару;
§ 40 % від вартості Товару оплачується ПОКУПЦЕМ в строк до 15 липня 2008 року;
§ 40 % від вартості Товару оплачується ПОКУПЦЕМ в строк до 01 вересня 2008 року.
Позивач виконав свої обов'язки за Договором у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від Відповідача на адресу Позивача не надходило.
ТОВ «Стандарт-Агро»в порядку п. 6.1. Договору, взяло на себе зобов'язання перед ТОВ «Тридента Агро» провести оплату за Товар в строк та на умовах, вказаних в ст. 5 цього Договору.
Взяті на себе договірні зобов'язання відповідач виконав частково і до 01 вересня 2008 року оплатив поставлений Товар у розмірі 172505,44 гривень, що підтверджується наступними документами:
- банківська виписка від 07.05.2008 року на суму 41014,00 гривень;
- банківська виписка від 23.07.2008 року на суму 131491,44 гривня.
Станом на 01 вересня 2008 року заборгованість ТОВ «Стандарт-Агро» перед ТОВ «Тридента Агро»згідно Договору №90-04-08П купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 30 квітня 2008 року становила 46646 (сорок шість тисяч шістсот сорок шість) гривень 96 копійок.
Вказана вище заборгованість була погашена в повному обсязі Відповідачем лише18 травня 2009 року, що підтверджується відповідною банківською випискою (у матеріалах справи).
Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Абзац 1 ч. 1 статті 193 ГК України визначив, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, відповідачу згідно із умовами Договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості товару, а саме: оплата 20% від вартості товару протягом трьох днів з моменту підписання Договору; 40%. від вартості товару в строк до 15 липня 2008 року; 40%. від вартості товару в строк до 01 вересня 2008 року. Проте, Відповідач на 01 вересня 2008 року оплати товару в повному обсязі не здійснив, а лише частково в сумі 172505,44 гривень.
У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно пунктом 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.
Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, Відповідачу згідно із умовами Договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості товару. Кінцевою датою проведення розрахунку за отриманий Товар є 15 жовтня 2008 року.
Проте, Відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару в повному обсязі не здійснив.
У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Графа 6 додатків до Договору вказує на наявність курсу долара США на день підписання даного Договору та Додатку № 1, 2 до нього -5,05 грн. /дол. США/.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Як вказано в примітці до даних Додатків, в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:
S = ( А1/ А2) * В,
де S- ціна на момент оплати;
В- ціна на момент підписання;
А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору;
А1- курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
За інформацією, що міститься на офіційному сайті НБУ та відповідно підтверджується довідкою банку, офіційний курс долара США до гривні на день проведення остаточного погашення боргу - станом на 18 травня 2009 року - становить 7,62 грн.
Враховуючи вищенаведене позивач при розрахунках виходить із того, що 7,62 грн./дол.. / 5,05 грн./дол.. * 46646,96 грн. (а сума боргу була погашена лише на дату 18.05.2009 р.) = 70386,11 грн. -46646,96 грн. = 23739,15 гривень/
Таким чином по рахунку позивача, розмір курсової різниці становить 23739 (двадцять три тисячі сімсот тридцять дев'ять) гривень 15 копійок.
Суд встановив, що 18 травня 2009 року позивач та відповідач уклали угоду № 5 про зарахування зустрічних однорідних вимог і пунктом 1 - 1.1 узгодили, що сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України про залік зустрічних однорідних вимог, що випливають за договорами:
а) договір купівлі-продажу № 90-04-08 від 30.04.2008 р. де відповідач є боржником по грошовим зобов'язанням в сумі 46646,96 грн., а позивач є кредитором;
б) договір купівлі-продажу № 89-05-09 П від 13.05.2009 р. де позивач є боржником, а відповідач кредитором по грошовим зобов'язанням в сумі 46646,96 грн. Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються в сумі 46646 гривень 96 коп.
Пунктами 2- 4 вищевказаної угоди сторони домовились, що з моменту набрання чинності цієї угоди (з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками сторін п. 6 угоди) сторони не є зобов'язаними за договорами купівлі-продажу № 90-04-08 від 30.04.2008 р. та № 89-05-09 П від 13.05.2009 р. Підписання цієї угоди свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної стосовно договорів купівлі-продажу № 90-04-08 від 30.04.2008 р. та № 89-05-09 П від 13.05.2009 р. Усі правовідносини, що виникають з цієї угоди або пов'язані із нею, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цієї угоди, тлумаченням її умов, визначенням наслідків недійсності або порушення угоди, регламентуються цією угодою та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
Таким чином, станом на 18.05.2009 р. у Відповідача відсутній борг перед Позивачем по виконанню взятих на себе зобов'язань.
Враховуючи відсутність однієї складової із зазначеної вище формули, що тягне невірність її результату, та умови угоди № 5 від 18 травня 2009 року про залік зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем, суд дійшов до висновку про відмову в стягненні 23739,15 грн. курсової різниці, нарахованої відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 90-04-08 П від 30 квітня 2008 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний сплатити на користь ПРОДАВЦЯ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Позивач нарахував пеню за період з 01 вересня 2008 року по 18 травня 2009 року (139 днів) в сумі 7995 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 16 копійок.
Пункт 8.3. Договору встановлює, що Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.
Сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.
Відповідно до п. 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» відсотки за користування чужими коштами є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.
Стягнення цих відсотків передбачено, зокрема, п. 67 Положення про поставки продукції та п. 57 Положення про поставки товарів.
Відповідно до п. 8.4. Договору за несплату або несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує штраф у розмірі 15 % від вартості неоплаченого Товару. На 01.09.2008 р. сума штрафу позивачем нарахована в сумі 6997 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 04 копійки / 46 646,96 грн. х 15 % = 6997,04 грн./
Ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки згідно угоди № 5 від 18 травня 2009 року про залік зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем сторони домовились, що з моменту набрання чинності цієї угоди (з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками сторін п. 6 угоди) сторони не є зобов'язаними за договорами купівлі-продажу № 90-04-08 від 30.04.2008 р. та № 89-05-09 П від 13.05.2009 р. Підписання цієї угоди свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної стосовно договорів купівлі-продажу № 90-04-08 від 30.04.2008 р. та № 89-05-09 П від 13.05.2009 р. Оскільки приписами статті 599 ЦК України та частини 1 ст. 202 ГК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Сума нарахованих 3 % річних становить 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 63 копійки.
Відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997 року нарахування індексу інфляції здійснюється із вересня 2008 року по квітень 2009 року і її розмір (додаток № 3 до позовної заяви) складає 6465 (шість тисяч чотириста шістдесят п'ять) гривень 67 копійок.
За приписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач вважає, що враховуючи те, що відповідно до договору № 95/04/09 від 23 квітня 2009 року про надання юридичних послуг та виконання юридичних, працівник ТОВ «Незалежна юридична компанія»- Бонтлаб Василь Васильович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань та відшкодування адвокатських витрат та в майбутньому безпосередню буде брати участь в судових засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс юридичних дій пов'язаних зі стягненням з ТОВ «Стандарт-Агро» боргу та нарахованих пені, 3% річних, індексу інфляції, штрафу за Договором № 90-04-08 П купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 30 квітня 2008 року.
Бонтлаб Василь Васильович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката, а основним видом діяльності ТОВ «Незалежна юридична компанія» є адвокатська діяльність про що свідчить КВЕД 74.11.1., зазначений в довідці ЄДРПОУ товариства.
Таким чином, витрати, які поніс Позивач сплативши за юридичні послуги в розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок, згідно договору № 95/04/09 від 23 квітня 2008 року ТОВ «Незалежна юридична компанія»є адвокатськими витратами відповідно до ст. 44 ГПК України, а згідно ст.49 ГПК -стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.
Сплата даних адвокатських витрат підтверджується платіжним дорученням, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. Але вищенаведене спростовується наступним:
Суд згідно поданих і досліджених в судовому процесі доказів встановив, що В.В. Бонтлаб є працівником товариства (позивача у справі). Згідно наказу № 5 (по особовому складу) від 08.01.2008 р. генерального директора ТОВ «Незалежна юридична компанія»вбачається, що Бонтлаб Василь Васильович прийнятий на посаду заступника генерального директора -директора департаменту корпоративного права за сумісництвом з посадовим окладом згідно штатного розкладу з 08.01.2008 р. згідно заяви В.В. Бонтлаб від 08.01.2008 р. Крім світлокопії наказу позивачем не подано в якості доказу жодного доказу, який би підтверджував, що В.В. Бонтлаб дійсно працює за сумісництвом. В доведення і обґрунтування обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог щодо стягнення адвокатських витрат 3200 грн., ним не подано доказів, які б підтверджували, що В.В. Бонтлаб, як адвокат, відповідно до умов пунктів 1.1 - 1.3 договору № 95/04/09 від 23 квітня 2009 року надавав юридичні послуги за цим договором, виконував юридичні роботи, вказані в актах прийому-передачі документів (матеріалів) від 23 квітня 2009 р. та акту здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 30 квітня 2009 року (вказані акти підписані генеральним директором товариств від замовника Цимбал А.В. та від виконавця генеральним директором О.М. Грищенко. Не подано позивачем також для огляду в судовому процесі складом суду його трудової книжки та належним чином засвідченої її світлокопії для матеріалів справи, докази нарахування та оплати його праці в цьому товаристві, інші докази у відповідності до приписів статей 32-34,36,38 ГПК України.
В тексті світлокопії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24 квітня 2008 року та посвідчені адвоката /без реєстраційного номеру та дати/ Бонтлаб Василя Васильовича вбачається, що він має право займатися адвокатською діяльністю на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24 квітня 2008р. № 19-4-19.
В платіжному доручені № 1878 від 29 квітня 2009 року вказано, що платник ТОВ «Тридента Агро», код 25591321 через банк платника ВАТ «Укрексімбанк»у м. Києві, код банку 0003222313, дебет рахунок № 26004010042965 сплатив одержувачу ТОВ «Незалежна юридична компанія», код 35571320 через банк одержувача АБ «ІНГ банк Україна»у м. Києві, код банку 000300539 - 3200 грн. на кредит рахунок 26006003112000, призначення платежу: оплата за надання юридичних послуг згідно договору № 95/04/09 від 23.04.2009 р. у т.ч. ПДВ 533,33 грн. (див світлокопію п/д № 1878 від 29 квітня 2009 року). Позивачем також не подано виписки банківських установ по цій операції за 29.04.2009 р. щодо зняття грошових коштів з рахунку замовника та перерахування суми 3200 грн. на рахунок виконавця.
Таким чином позивач не довів суду, що виконавець - адвокат Бонтлаб В.В. виконав саме вищенаведені юридичні роботи за договором № 95/02/04 від 23 лютого 2009 року і на його рахунок здійснена оплата за надання юридичних послуг саме за цим договором.
В контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи можуть здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Згідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам -фізичним чи юридичним особам.
Оскільки за договором №95/04/09 від 29 квітня 2009 року юридичні послуги надавались юридичною особою -ТОВ «Незалежна юридична компанія», а не особисто адвокатом В.В. Бонтлаб, вимоги в частині стягнення 3200,00 грн. адвокатських витрат задоволенню не підлягають.
В ході розгляду справи судом встановлено, що Позивачем платіжним дорученням № 1876 від 29.04.2009 р. сплачено державне мито в сумі 798,00 гривень, що є більшим від того, яке необхідно було сплатити при подачі позовної заяви (загальна сума позовних вимог склала 49396,61 гривень). П.п. а) п. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито”від 21.01.1993 р. № 7-93 визначено, що із заяв майнового характеру сума позову складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1% від суми позову складає 493,97 гривень). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного вище Декрету КМУ сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, тому позивачу підлягає поверненню надлишково сплачене державне мито в сумі 304,03 гривень.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 999,63 гривень, збитків від інфляції в сумі 6465,67 гривень, суми сплаченого державного мита в розмірі 74,66 гривень та 47,23 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовити позивачу в частині стягнення курсової різниці в розмірі 23739,15 гривень, пені в сумі 7995,16 гривень, штрафу в сумі 6997,04 гривень та 3200,00 гривень витрат на послуги адвоката. Повернути позивачу надлишково сплачене державне мито в сумі 304,03 гривень.
Відповідно до викладеного вище, матеріалів справи та керуючись статями 4, 41 -47, 22, 32-34, 36, 38, 43, 44, 49, ч. 4 ст. 69, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Відмовити у стягненні курсової різниці в сумі 23739,15 гривень курсової різниці.
3. Відмовити у стягненні пені у розмірі 7995,16 гривень
4. Відмовити у стягненні штрафу у розмірі 6997,04 гривень
5. Відмовити у стягнення адвокатських витрат в сумі 3200,00 гривень.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Агро», вул. Леніна, 78, м. Гадяч, Полтавська область, 37300 (п/р 2600901644279 в філії «Укрексімбанк», м. Полтава, МФО 331649, код ЄДРПОУ 33268530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», юридична адреса: вул. Ямська, 28-а, м. Київ, 03038; фактична адреса: вул. М. Стельмаха, 3, м. Київ, 03040 (п/р 26004010042965 в ВАТ “Укрексімбанк”, м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 25591321) 3 % річних в сумі 999,63 гривень, збитків від інфляції в сумі 6465,67 гривень, суми сплаченого державного мита в розмірі 74,66 гривень та 47,23 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
7. Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», юридична адреса: вул. Ямська, 28-а, м. Київ, 03038; фактична адреса: вул. М. Стельмаха, 3, м. Київ, 03040 (п/р 26004010042965 в ВАТ “Укрексімбанк”, м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 25591321) з Державного бюджету України суму надлишково сплаченого державного мита в розмірі 304,03 гривень.
Видати довідку про повернення державного мита з Державного бюджету України.
Суддя Іваницький О.Т.