36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.08.2009 р. Справа №20/112
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІЗУМРУД", м. Кременчук
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗУМРУД-МИКОЛАЇВ", м. Миколаїв
2. Закритого акціонерного товариства "ІЗУМРУД"", с. Майбородівка Кременчуцького району
про стягнення 267 501 грн. 82 коп.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: Пилипенко А.К., дов. № 305 від 30.12.2008 року.
від відповідача: 1.не з"явився
2. не з"явився.
Розглядається позовна заява про стягнення про стягнення в солідарному порядку 267 501 грн. 82 коп., в тому числі 223 291,41 грн. -основного боргу, 2914,92 грн. -три відсотки річних, 17863,30 грн. -інфляційних нарахувань, 23432,19 грн. -пені.
Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву (вхід. № 08927 від 14.07.2009 року).
Відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Представник позивача в судовому засіданні надав суду заяву про забезпечення позову від 06.08.2009 року. В поданій заяві позивач просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумруд-Миколаїв", посилаючись на обставини, які викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову від 06.08.2009 року. Зокрема, позивач посилається на те, що невиконання зобов'язань по оплаті товару дає всі підстави вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
З огляду на ті обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та докази, які надані на їх підтвердження, судом відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Представник позивача надав суду письмові заперечення на відзив (вхід. № 09895 від 06.08.2009 року), в яких повідомляється, що сума основного боргу відповідачів перед позивачем становить 218 291,41 грн., 5 000 грн. заборгованості сплачена відповідачем 08.04.2009р. згідно платіжного документу № 218 від 08.04.2009р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
16 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізумруд», м. Кременчук (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізумруд - Миколаїв»(надалі -Відповідач 1) було укладено дистриб'юторський договір № 698.
Відповідно до умов договору Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідача 1 мінеральну воду торгової марки «Ізумруд», сокові напої торгової марки «Рив'єра», інші продовольчі товари (далі - Товар) окремими партіями в асортименті, а Відповідач зобов'язувався прийняти Товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п. 2.3. укладеного договору Товар поставлявся на умовах СРТ (склад Відповідача 1).
Зокрема, на виконання умов договору, Позивачем поставлено Відповідачу 1 Товар на загальну суму 246 929,76 грн., що підтверджується первинними документами: накладними, товарно -транспортними накладними та довіреностями.
Оригінали зазначених накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностей були оглянуті судом у судовому засіданні та встановлено, що вказані документи підписані представниками сторін, скріплені відбитками печаток Сторін і є відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України належними доказами по справі, що підтверджують факт отримання товару Відповідачем 1.
Згідно з п. 2.4. Договору оплата за поставлений Товар здійснюється протягом 28 календарних днів з дати здійснення відповідної поставки.
Відповідачем 1 було здійснено часткове повернення Товару на суму 14 256,00 грн., що підтверджується накладною на повернення № ИН-0013106 від 01.10.2008р.
Відповідач 1 здійснив часткову оплату отриманого Товару на суму 9 382,35 грн., що підтверджується виписками з банку, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні.
В судовому засіданні 18.06.09р. позивачем надані також докази про оплату відповідачем 1 заборгованості в сумі 5 000 грн. (клопотання позивача від 18.05.09р., виписка з банку від 08.04.09р.).
Посилання першого відповідача у відзиві на позов про сплату позивачеві 226 890 грн. не приймаються судом до уваги, оскільки як зазначено позивачем (пояснення вх.№09895 від 06.08.09р.) зазначені проплати були враховані в рахунок погашення попередньої заборгованості, про що свідчить додана позивачем до зазначених пояснень копія акту звірення взаємних розрахунків за період з 01.09.08р. по 30.11.08р. Різниця між сумою, яка вказана в зазначеному акті звірення розрахунків та сумою сплаченої першим відповідачем за період з 01.12.08р. по 06.08.09р. згідно доданих до пояснення виписок з банку складає: 366 281,41 грн. - 147 990 грн. = 218291,41 грн.
Першим відповідачем не надано доказів сплати вартості товару, отриманого за накладними, які зазначені в позові.
Таким чином, заборгованість Відповідача 1 перед Позивачем складає 218 291 грн. 41 коп.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ст. 692 ЦК України передбачає, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Для забезпечення належного виконання Відповідачем 1 свого зобов'язання по оплаті Товару, 12.08.2008р. між Позивачем та Відповідачем 2 було укладено Договір поруки, згідно з яким, Відповідач 2 зобов'язується перед Позивачем відповідати за виконання Відповідачем 1 зобов'язань щодо оплати Товару, отриманого від Позивача, у повному обсязі.
Згідно з Договором поруки від 12.08.2008р., Відповідач 2 несе солідарну відповідальність з Відповідачем 1 перед Позивачем за виконання зобов'язань по оплаті отриманого Товару. Відповідач 2 відповідає перед Позивачем у тому ж обсязі, що і Відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків. Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.08.2008 року.
Відповідно до ст. 553 Цивільного Кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконанням ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Чинним законодавством України передбачено підстави з настанням яких порука припиняється.
Згідно з ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Оскільки позивачем висунуто вимогу до поручителя щодо виконання обов'язку за Відповідача 1 після сплину строку поруки, суд вважає, що правові підстави для виконання такої вимоги відсутні, а отже позовні вимоги Позивача до Відповідача 2 про стягнення заборгованості у розмірі 218 291,41 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 218 291,41 грн. з Відповідача 1, частина вимог про стягнення основного боргу у розмірі 5 000 грн. є необґрунтованою, що не заперечується позивачем та зазначається ним у письмових поясненнях (вхід. № 09895 від 06.08.2009 року).
Доводи Відповідача 1 (викладені у відзиві на позов) щодо обов'язку Позивача застосувати процедуру досудового врегулювання спору суд відхиляє з огляду на наступне.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002р. у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»встановлено, що суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.
Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6.1. Договору -у випадку невиконання своїх зобов”язань, зазначених у п.2.4. даного Договору, Дистриб'ютор сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від неоплаченої в строк суми вартості товару за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п.2.4 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 28 календарних днів з дати здійснення відповідної поставки.
Позивач у позовній заяві нарахував пеню за період з 30.10.2008р. по 06.04.2009р., що не суперечить вимогам ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення пені в сумі 23 432,19 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, Позивач правомірно нарахував Відповідачу 1 за період з 30.10.2008р. по 06.04.2009р. інфляційні нарахування у розмірі 17 863 грн. 30 коп. та три відсотки річних у розмірі 2914 грн. 92 коп. (розрахунок в матеріалах справи).
Судові витрати, згідно зі ст. 49 ГПК України, покладаються на Відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов до першого відповідача задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумруд - Миколаїв» (54040, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Приміська, б. 15, код ЄДРПОУ 35473310, п/р № 26006054205235 в МРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 326610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізумруд» (39623, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Л. Чайкіної, 37, код ЄДРПОУ 30343253, п/р 26004006001 в АК «Промислово-фінансовий банк», м. Кременчук, МФО 331768) - 218 291 грн. 41 коп. -основного боргу, 23 432 грн. 19 коп. -пені, 17863 грн. 30 коп. -інфляційних нарахувань, 2914 грн. 92 коп. -три відсотки річних, витрати по оплаті державного мита у розмірі 2625 грн. 02 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115 грн. 79 коп.
3.В іншій частині позову до першого відповідача -відмовити.
4.В позові до другого відповідача відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.А.Киричук