Справа № 570/396/17
Номер провадження 3/570/249/2017
09 березня 2017 року
Суддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2> в с.Малий Олексин Рівненського району Рівненської області,
за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 538084, 25 січня 2017 року о 13 год. 25 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в дворі будинку №87 по вул.Вереснева в с.Малий Олексин Рівненського району Рівненської області, ображав нецензурною лайкою ОСОБА_2, чим порушував громадський порядок та спокій громадян.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що він не порушував громадського порядку.
По суті спору показав, що дійсно, у вказані дату і час в нього була розмова з потерпілим і в них виникла сварка через безпідставні до нього претензії. ОСОБА_3 - рідна тітка, дружина потерпілого та ОСОБА_4 - дружина його померлого дядька проживають у спільному будинку на два ходи, мають спільне подвір"я. З приводу спадщини між ними протягом тривалого часу виникають сварки, він став заложником даної ситуації. Восени 2016 року він на прохання ОСОБА_4 орав її город на зиму і, можливо, пошкодив посаджені перці, які росли на городі потерпілого. Як він, так і дружина були вдома, але жодних претензій до нього не висловлювали. З цього приводу в грудні 2016 року між ним та ОСОБА_3 була розмова, він вибачився, якщо це сталося, і вони порозумілися. В січні 2017 року ОСОБА_4 попросила його порізати дрова, які знаходилися на вулиці перед будинком. Він носив дрова, а ОСОБА_5 їх різав бензопилою, тітка пішла на роботу. Коли з дровами зайшов у двір в черговий раз, потерпілий став його виганяти, матюкати, взяв за барки, а його дружина, погрожуючи зателефонувати в міліцію, вимагала, щоб він став на коліна і попросив у неї пробачення. Він нічого поганого не зробив, тому ставати на коліна вважає безпідставним приниженням. Присутніх не матюкав, жодних погроз не висловлював. До них підійшов ОСОБА_5 і через деякий час вони пішли додому.
Потерпілий ОСОБА_2 показав, що правопорушник - рідний племінник його дружини, з яким у них до недавнього часу були нормальні стосунки. В грудні 2016 року ОСОБА_1, зі слів його дружини, її нецензурно облаяв і він чекав моменту з ним поговорити.
25 січня 2017 року він з дружиною був вдома і побачив, що правопорушник носить дрова, а за будинком свідок ОСОБА_5 їх ріже. Він вийшов і запитав порушника, чому він матюкав його дружину. Спочатку розмова була між ними спокійна, але потім племінник почав розмовляти агресивно і хотів йти далі з дровами, але він не пускав, оскільки все для себе остаточно не вияснив. Між ними почалася лайка, яку чула його дружина, правопорушник кинув одну колоду на гойдалку, а другою замахувався, і тоді прибіг свідок і забрав ОСОБА_1, повідомивши, що він є пенсіонером МВД. Дружина викликала працівників міліції, правопорушник і свідок їх не дочекалися і через півгодини пішли з двору, забравши бензопилу. Після цього приїхав дільничий, відібрав у їх пояснення, з його слів правопорушник та свідок відмовилися щось пояснювати.
Дійсно, між ОСОБА_4 та їх сім"єю тривалий час виникають сварки з приводу спадщини після смерті тещі. Валентина не має ніякого відношення до спадщини, але постійно використовує людей, зокрема і правопорушника.
Аналогічні по змісту пояснення надала свідок ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.
Свідок ОСОБА_5 показав, що у встановлений день на прохання зятя ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 прийшли різати дрова. Олег їх носив, а він різав бензопилою. Через деякий час побачив, що потерпілий та жінка тримають ОСОБА_1 за одяг і вимагають, щоб він ставав на коліна та просив вибачення. Олег нікого не ображав, не погрожував, нічим не замахувався. Він їх утихомирив, забрав ОСОБА_1 і вони пішли додому, попередньо вияснивши у потерпілого, що у того немає до них жодних претензій.
Як юрист вважає, що, розпочинаючи вияснення відносин з особою не у правовий спосіб, потерпілий усвідомлював його наслідки, шкоду громадському порядку, однак свідомо вчинив такі дії, а після цього звернувся до поліції із заявою про протиправність дій ОСОБА_1
Заслухавши їх пояснення та дослідивши матеріали справи, прийшла до таких висновків.
Відповідно ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За правилами ст.252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно положень ст.280 КпАП України суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати,чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Отже, склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Згідно з диспозицією ст.173 КУпАП об'єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне з цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян.
Обовязковою ознакою даного правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке отримало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема, під"їзди, а також підземні переходи, стадіони (Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров"я населення» від 22.09.2005 р. №2899-IV).
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умисною виною та хуліганськими спонуканнями з мотивів явної неповаги до суспільства, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вона полягає в тому, що особа усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок, і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Із змісту цієї норми випливає, що мотивами такої поведінки є намір порушити громадський порядок та спокій громадян, проявити неповагу до суспільства, бажання реалізувати індивідуальну потребу самоствердження, тобто хуліганський мотив. При цьому, явною (очевидною як для винної особи, так і для потерпілих чи оточуючих) неповагою до суспільства вважається прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 27 квітня 2015 року за результатами перегляду постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 30 серпня 2011 року, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.
В протоколі про адміністративне правопорушення місцем події є спільне подвір'я будинку, на якому, за відсутності сторонніх громадян, посварились особи з приводу пошкодженого врожаю, і, як наслідок, наступної сварки. Конфлікт тривав всього декілька хвилин, не має даних про те, що конфлікт відбувся в присутності інших громадян та було порушено їх спокій.Тобто сварка відбулась не в громадському місці, а тому суспільні відносини у сфері громадського порядку не порушувались.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, із обставин, викладених в поясненнях учасників конфлікту, дані про хуліганський мотив поведінки відсутні, а чітко просліджується мотив, який випливає із особистих неприязних стосунків. В жодному із наявних у справі доказів не міститься даних про те, що особа, відносно якої склали протокол, вчиняла нецензурну лайку, образливе чіпляння з мотивів задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей чи будь-які інші дії, які могли б свідчити про усвідомлення ним того, що своїми діями вона порушує громадський порядок та бажає цього, й містити у собі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
За таких обставин матеріали адміністративної справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції статті та які б підпадали під ознаки дрібного хуліганства.
Протокол про адміністративне правопорушення та його зміст не може сам по собі являтися доказом винуватості особи, оскільки являється процесуальним документом, у змісті якого особі висувається певне обвинувачення. Не може бути взято до уваги як доказ у справі рапорт дільничого інспектора, однак, дані рапорти відповідно до ст.251 КУпАП не можуть розглядатись судом як доказ, оскільки, згідно Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 27 оипня 2012 року № 650, рапортом є документ внутрішнього обігу, письмове звернення працівника міліції до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і проханням у зв'язку з цим.
Висновок про доведеність винуватості особи у вчиненні даного правопорушення не базується на жодному з доказів, які можна було б обґрунтовано визнати безсторонніми, неупередженими, й, таким чином - допустимими.
Правопорушення, передбачене ст.173 КпАП України є одними із найтяжчих, оскільки передбачає такий вид адміністративного стягнення як адміністративний арешт, а тому потребує ретельного збору доказів та матеріалів, з відповідним визначенням обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання. Вказаних вимог не дотримано територіальним підрозділом поліції, відсутні в матеріалах справи і характеризуючи дані на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод " на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
При таких обставинах, враховуючи засади законності та презумпції невинуватості, вважаю за необхідне провадження в справі закрити на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП України за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а саме відсутності умислу та прагнення в особи до вчинення дрібного хуліганство та мотиву неповаги до суспільства, оскільки при розгляді встановлена відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторони зазначеного правопорушення, незважаючи на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла конфліктна ситуації на ґрунті неприязних відносин, яка сама по собі являється порушенням громадського порядку.
Вислови є особистим правом кожного громадянина. Разом з тим, якщо вони висловлені у формі, що принижують честь і гідність особи, то відповідальність наступає не за ст.173 КпАП, а за нормами ЦК, де передбачено відповідальність за такі дії.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КпАП України, суддя
п о с т а н о ви в:
закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Кушнір Н.В.