Справа № 569/813/17
10 березня 2017 року Рівненський міський суд
під головуванням судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Грицаюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів звернулась ОСОБА_1
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала. Суд пояснила, що вони мають спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно рішення Рівненського міського суду від 21 грудня 2001 року шлюб між ними розірвано.
На даний час син ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання у Державному студентському коледжі м.Нордхаузен (Німеччина).
Син постійно проживає з нею, вона самостійно його утримує, після досягнення повноліття він дійсно потребує матеріальної допомоги, оскільки продовжує навчання у коледжі. Оскільки навчання платне, відповідач, який є батьком дитини, зобов'язаний надати таку допомогу до завершення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років та може надавати її, оскільки не є інвалідом та знаходиться у працездатному віці, офіційно працевлаштований, на утриманні інших працездатних членів сім'ї немає.
Тому просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі ? частки його заробітку (доходу) щомісячно на утримання сина, який продовжує навчання та допустити рішення суду обов'язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
В судовому засіданні відповідач заявлені позовні вимоги позивача не визнав, просить суд відмовити у його задоволенні посилаючись на ті обставини, що пояснення позивачки про те, що син постійно проживає з нею та вона сама утримує сина є безпідставними та надуманими, оскільки з жовтня 2016 року їх син проживає у Німеччині самостійно, він є студентом безоплатних підготовчих курсів і згідно федеральних законів Німеччини навчання в державних навчальних закладах безкоштовне. Син навчається не у ВУЗі, а в коледжі на спеціальних підготовчих курсах для вступу до ВУЗу в липні місяці, із-за різниці в програмах навчання, після освіти отриманої середній школі України неможливо поступити відразу у ВУЗ в Німеччині - спочатку треба підтвердити свої знання через підготовчі курси у коледжі, навчання у якому безкоштовне.
Він сам у добровільному порядку надає сину матеріальну допомогу, купив йому ноутбук, мобільний телефон Айфон, надавав кишенькові кошти. Крім того, він оформив сину картковий рахунок на який вносить кошти в євро і цими коштами син користується у Німеччині, про що йому достовірно відомо, оскільки на його телефон приходять звіти з банку про використання коштів.
Тому, враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що він у добровільному порядку сам надає кошти своєму сину, просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі від якого 07 листопада 1998 року у них народився син ОСОБА_3.
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження (повторне) серії 1-ГЮ №103445 виданим 27 жовтня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне з якого вбачається, що ОСОБА_4 народився 07 листопада 1998 року в м.Рівне, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 1998 року листопада місяця 24 числа зроблено відповідний запис за №2094. Батьками записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_5.
На даний час син сторін навчається у вищому навчальному закладі м.Нордхаузен.
Дана обставина підтверджується дослідженою в судовому засіданні довідкою (перекладено з німецької мови на українську) з якої вбачається, що довідка від 7 грудня 2016 року та засвідчується що пан ОСОБА_4 (07.11.1998 р.н.) з України відвідував Коледж довузівської підготовки в період з 18.10.2016 р. по 30.09.2017 р. Пан ОСОБА_4 є студентом вищого навчального закладу м.Нордхаузен.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Як було встановлено в судовому засіданні, син сторін ОСОБА_4 навчається у навчальному закладі в зв'язку з чим він потребує додаткових витрат на навчання.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності та у відповідності до ст.199 СК України відповідач, який є працездатним, працюючим зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на період навчання сина.
Однак, розмір аліментів, які позивач просить суд стягнути з відповідача є завищеним, документально не підтвердженим, а також суд враховує ті обставини, що відповідач у добровільному порядку надає матеріальну допомогу своєму сину, вказаних обставин позивачем не спростовано, тому суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають сплаті аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку, починаючи з дня подачі позову до суду і до закінчення навчання сина, але не більше, як до досягнення ним двадцяти трьох років.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнена від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,293,294, ст.367 ЦПК України, ст.ст.191,198,199,200 СК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду - 19 січня 2017 року на весь час навчання ОСОБА_4, але не більше, як до досягнення ним двадцяти трьох років без урахування часу канікул.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в розмірі 640,00 грн. та зарахувати до спеціального фонду державного бюджету України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий :