Справа № 569/2944/16-к
02 березня 2017 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015181010000004 від 22 грудня 2015 року по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, вдівця, не судимого, -
за ч.2ст.15, ч.1 ст.115 КК України, -
Приблизно о 00 годин 10 хвилин 22 грудня 2015 року ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні в одній із кімнат будинку АДРЕСА_3 , на грунті особистих неприязних стосунків, що виникли через ревнощі, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, умисно наніс хаотичні чисельні удари ножем, точну кількість яких не встановлено, ОСОБА_7 , який спав на дивані. В результаті чого заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді проникаючих ножових поранень грудної клітки справа з пошкодженням жирової підвіски перикарду, правого куполу діафрагми, правої нирки та пересіченням 10 ребра справа, що ускладнилося правобічним гемопневмоторексом, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя та у вигляді множинних різано-колотих ран лівого плеча, передпліччя, кисті та правого передпліччя, що ускладнилося травматичним ушкодженням лівого ліктьового нерва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_9 в інкримінованому злочині вини не визнав. Вважає, що ним відносно потерпілого було вчинено злочин передбачений ст.123 КК України, а саме, - умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання. Визнаючи себе винним у названому ним злочині, суду пояснив, що дійсно у вказаний вище день та час перебував за вказаною вище адресою де проживає ОСОБА_11 з якою він проживав приблизно два роки до цього випадку. З ОСОБА_12 проживає її донька ОСОБА_13 . В будинку ОСОБА_12 проживає також хлопець ОСОБА_14 який є квартирантом. У вечірній час 21.12.2015р. він, ОСОБА_12 , її донька вечеряли. В будинок до ОСОБА_12 прийшов потерпілий якого він раніше не знав, також хлопці ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Всі разом стали вживати алкоголь - горілку, при цьому випив 100 грам горілки. Будь - яких конфліктів не було. В той вечір ОСОБА_17 (потерпілий) вів себе як господар, досить високо мірно, відповідно йому така поведінка не подобалась, як наслідок став виникати словесний конфлікт через ревнощі. Із будинку ОСОБА_12 виходив до своїх дітей на провулок Боярка. ОСОБА_12 та ОСОБА_17 залишалися в дома. Повернувшись до будинку своєї співмешканки ОСОБА_12 , зайшов у кімнату, включив світло, побачив ОСОБА_17 та ОСОБА_12 які лежали на дивані. Не пам'ятає де взяв ніж та як наносив ножем пошкодження потерпілому. Однак, розуміє, що саме від його дій заподіяв тілесні ушкодження ножем потерпілому. Після цих дій прийшов до тями за 150 метрів від будинку. Пригадав крик ОСОБА_12 «Що ти робиш» та вирішив іти до поліції. Пам'ятає тільки лице потерпілого. Став іти пішки до поліції, по дорозі вживав алкоголь, викинув ніж, при цьому не пам'ятає де, можливо біля ОСОБА_18 залу (на вул.. Соборна). Пізніше працівники поліції шукали ніж, однак не знайшли. В поліції розповів, що можливо вбив людину, хоча наміру зробити це не мав. Ніж був звичайний, кухонний із надломленим лезом. Галину вважав своєю дружиною, тому і приревнував її до ОСОБА_17 у тій ситуації яка склалась. Замаху (наміру) вбивати ОСОБА_19 як зазначено у обвинувальному акті у нього не було. Якби хотів то звичайно позбавив би життя потерпілого, оскільки має навики поводження з ножем. Знає куди можливо завдати удар ножем людині щоб заподіяти смерть. Заявлені матеріальні збитки потерпілого у цивільному позові визнає у повному обсязі. Погодився із позицією свого захисника, щодо не задоволення позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди у зв'язку із не сплатою судового збору. Повідомив, що має намір відшкодовувати збитки потерпілому коли буде на волі працювати. Перебуваючи під вартою у нього не має можливостей відшкодовувати збитки витрачені на лікування потерпілого, в тому числі лікувальним закладам. Також повідомив, що визнає в повному обсязі заявлені до нього цивільні позови Рівненської обласної клінічної лікарні, Рівненської міської ради, про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого. Попросив у судовому засіданні вибачення у потерпілого.
Колегія суддів виходить із установлених фактичних обставин справи та вважає, що органом досудового розслідування не вірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Суд вважає, що ОСОБА_9 було вчинено інше суспільно небезпечне винне діяння відносно потерпілого ОСОБА_7 , а саме, злочин проти життя та здоров'я особи - умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.
До такого висновку суд дійшов встановивши судовим розглядом наступне .
Так, потерпілий ОСОБА_7 суду дав пояснення, що у вказаний вище день та час спільно із хлопцями ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , перебував у будинку своєї знайомої ОСОБА_12 у якої до цього випадку у будинку був декілька разів. Всі відпочивали, вживали спиртні напої. По місцю проживання ОСОБА_12 також знаходився обвинувачений ОСОБА_9 якого бачив вперше та дочка ОСОБА_12 - ОСОБА_20 . Пізніше до компанії приєднався ОСОБА_21 . Йому не відомо було, що ОСОБА_12 проживає із ОСОБА_9 в ході спілкування з яким виникав словесний конфлікт спровокований останнім. При цьому обвинувачений направляв в його сторону ніж. Однак хлопець на ім'я ОСОБА_15 забрав у обвинуваченого ніж та вивів із - за столу на двір. Певний час обвинуваченого в будинку не було. Близько 21 години вирішив йти додому. Оскільки він був у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_12 запропонувала йому залишитися. Він залишився, попросив ОСОБА_12 його розбудити о 03:00 год.. Роззувся, зняв верхній одяг ліг спати на диван на який вказала ОСОБА_12 . Ліг спати в джинсах, футболці, гольфі. Проснувся в ночі, оскільки відчув різку біль в спині, почав відмахуватись рукою лежав на правому боці, та не розумів, що відбувається. Коли повернувся та спробував піднятися з метою роздивитись, що відбувається. Став чути крики «Я тебе вб'ю» та побачив перед собою ОСОБА_9 із ножем в правій руці. Став відмахуватися лівою рукою від ножових ударів обвинуваченого. Знає, що втрачав свідомість та приходив до тями коли вже надавали медичну допомогу. Вважає, що обвинувачений мав намір його вбити. Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 та кваліфікацією дій вказаної винної особи погодився із позицією прокурора, підтримав заявлений ним цивільний позов, просив суд позов задовольнити повністю. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду дав показання, що приблизно о 19 год. 21.12.2015р. він прийшов в будинок до дівчини ОСОБА_23 , матір якої є ОСОБА_12 . В будинку в цей час були - потерпілий ОСОБА_24 , хлопець ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , всі вечеряли, випивали спиртні напої. ОСОБА_9 (який для нього є знайомим) за деякий час кудись із будинку пішов. Приблизно о 22 годині із дівчиною ОСОБА_20 пішов в іншу кімнату. Пам'ятає, що ОСОБА_7 пішов спати на диван одягненим накрився одіялом, був у стані алкогольного сп'яніння. Бачив, що на дивані біля потерпілого лягла ОСОБА_12 яка також була одягнена. Приблизно о 22 годині ОСОБА_15 та ОСОБА_16 будили ОСОБА_7 , однак їм цього не вдалося зробити по причині того, що останній був п'яний. Коли він спав то почув крики ОСОБА_12 «Що ти робиш?». Він відразу зайшов у кімнату де спали потерпілий та ОСОБА_12 та побачив ОСОБА_9 який став виходити із кімнати з ножем в руці. Підбіг до потерпілого ОСОБА_26 та ОСОБА_12 та побачив сліди крові, почав надавати допомогу ОСОБА_27 в якого була сильно порізана рука. В кімнату також зайшли ОСОБА_20 та ОСОБА_28 . Йому стало зрозуміло, що тілесні ушкодження потерпілому причинив ножем ОСОБА_9 ..
Свідок ОСОБА_29 суду пояснив, що в грудні 2015 року проживав, знімав кімнату в будинку ОСОБА_30 . У вечері о 18 годині виходив із будинку.У ОСОБА_12 в вечірній час прийшли гості. До даного вечора він не знав потерпілого ОСОБА_7 . Прийшов до будинку де винаймає кімнату приблизно о 22 годині, дивився телевізор. Приблизно опівночі ОСОБА_12 стала кричати «Що ти наробив?». Він відразу забіг у кімнату та побачив, що назустріч йому йшов ОСОБА_9 в якого побачив в правій руці ніж який був із слідами крові. Лезо ножа було розміром як людська лодоня, ніж був кухонний. Зброжек вийшов із кімнати в якій він побачив кров на потерпілому який був одягнений в светр та штани. Права рука потерпілого була порізана, бачив рани на спині. ОСОБА_12 стала надавати медичну допомогу ОСОБА_17 за допомогою накладання джугата на руку з метою припинити кровотечу. ОСОБА_20 викликала швидку допомогу. Коли бачив ОСОБА_9 в ту ніч, зрозумів, що останній перебував у стані алкогольного сп'яніння. Коли бачив ніж у руках обвинуваченого, зрозумів, що цей ніж із будинку ОСОБА_12 , оскільки кінець леза цього ножа був надломлений. Не бачив щоб ОСОБА_12 лежала на дивані біля потерпілого. Як ОСОБА_12 так і ОСОБА_17 були одягнені.
Свідок ОСОБА_31 яка є лікарем швидкої допомоги суду надала пояснення, що в ніч з 21 на 22 грудня 2015 року вона в складі бригади швидкої медичної допомоги прибула за адресою в АДРЕСА_3 . на місці було виявлено потерпілого ОСОБА_7 який знаходився в одній із кімнат на підлозі біля дивану. Пацієнт був важкий. В будинку перебувало декілька людей які були збуджені, можливо перебували у стані алкогольного сп'яніння. Присутні повідомили хто потерпілому наніс ножем тілесні ушкодження. У потерпілого було виявлено поранення лівого плеча і передпліччя, спини ушкодження в області поперека. Потерпілий на момент прибуття ШМД був одягнений в брюки, джемпер. Медична допомога надавалась потерпілому з 00:18 год. по 00:40 год.. Потерпілий був притомний, було багато крові на підлозі У подальшому потерпілого госпіталізовано до ЦМЛ, при ненаданні йому вчасно допомоги він міг померти.
Допитаний як свідок ОСОБА_32 суду пояснив, що він є працівником поліції. О 08 год. 21 грудня 2015 року він заступив на добове чергування так як перебував на посаді старшого інспектора чергового Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області. 22 грудня 2015 року о 00 год.15 хв. в чергову частину поступив виклик, що за зазначеною вище адресою спричинено особі ножове поранення. Після отриманої інформації слідчо - оперативна група була направлена на місце події. Через деякий час близько 01 год. 22 грудня 2015р. до відділу поліції прийшов громадянин який представився ОСОБА_9 та який повідомив, що вбив людину - хлопця якого приревнував до своєї співмешканки. Він побачив, що співмешканка лежала з ним в ліжку, пішов на кухню взяв ніж, став наносити поранення, після чого вийшов із будинку і пішов до поліції. Також повідомив, що ніж викинув біля органного залу в м. Рівне по вул.. Соборній. ОСОБА_9 був схвильований, тихо говорив. В послідуючому із вказаною особою спілкувалися оперативні працівники.
Аналогічні пояснення свідка ОСОБА_32 дав у судовому засіданні свідок ОСОБА_33 який є працівником поліції - помічником чергового Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області.
Експерт ОСОБА_34 допитаний як свідок підтримав свої судово - медичні висновки №94 від 26.01.2016р., висновок №Е -164 від 26.02.2016р.. Зокрема зазначив, що прямих ножових ударів в ділянку серця потерпілого не було . Смерть потерпілого могла настати, якщо вчасно не було б надано медичної допомоги. Міг настати травматичний шок, крововтрата. В судово - медичній експертизі зазначив, що у потерпілого ОСОБА_7 було одне проникаюче ушкодження в грудну клітку з права.
Пояснення потерпілого, свідків є послідовними, та узгоджуються із іншими дослідженими доказами.
Вина ОСОБА_9 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя потерпілого в момент заподіяння також підтверджується наступними дослідженими належними та допустимими письмовими доказами які наявні в матеріалах кримінального провадження.
Зокрема, Карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону до Рівненського відділу ГУНП із якої слідує, що о 00год.15 хв. ОСОБА_35 повідомила, що в будинку по АДРЕСА_3 її відчим ОСОБА_36 1970р.н., спричинив ножові поранення їхньому знайомому ОСОБА_37 . (а.к.п.15)
Карткою виїзду швидкої медичної допомоги від 22.12.15р. підтверджується травма кримінального характеру потерпілому ОСОБА_7 (а.к.п.16)
Протоколом огляду місця події від 22.12.2015р. проведеного прокурором ОСОБА_6 яким зафіксовано загальну обстановку в кімнаті будинку за вказаною вище адресою де було безпосередньо отримано потерпілим тілесні ушкодження, відібрані змиви речовини бурого кольору схожих на кров. (а.к.п.24 с-30)
Дослідженим протоколом проведення слідчого експерименту шляхом відтворення дій, обстановки та обставин події від 8.02.2016р. підтверджується, що потерпілий послідовно розповів та вказав за допомогою статиста, про обставини нанесення йому тілесних ушкоджень, показав механізм їх нанесення обвинуваченим ОСОБА_9 у встановлений час та день. (а.к.п.44-50)
Висновком №94 судово - медичної експертизи потерпілого ОСОБА_7 від 26.01.2016р. підтверджено отримання ним тілесних ушкоджень у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки справа з пошкодженням жирової підвіски перикарду, правого куполу діафрагми, правої нирки та пересіченням 10 ребра справа, що ускладнились правобічним гемопневмоторакосом, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Всі інші тілесні ушкодження, а саме множинні різано- колоті рани лівого плеча, передпліччя, кисті та правого передпліччя, що ускладнилося травматичним ушкодженням лівого ліктьового нерва, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. (а.к.п.90-92)
Висновок судово - медичної експертизи №Е-164 потепрілого ОСОБА_7 від 26.02.2016р. підтверджує, що тілесні ушкодження у даного потерпілого, які описані лікарями в наданій на експертизу медичній карті, могли виникнути за обставин, на які він вказує під час проведення з ним слідчого експерименту 08.02.2016 року. Враховуючи розташування ушкоджень на тілі потерпілого, вони могли виникнути за обставин, на які він вказує, а саме коли потерпілий ОСОБА_7 перебуваючи у горизонтальному положенні лежачи на лівому боці. (а.к.п.94,95)
Згідно висновку судово - психіатричної експертизи №8/16 від 14.01.2016р., ОСОБА_9 в момент вчинення інкримінованого йому злочину будь -яким психічним захворюванням, яке позбавило б його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждав. Під час вчинення інкримінованих йому дій у тимчасовому хворобливому стані/ сутінкові розлади свідомості, паталогічний афект, паталогічне сп'яніння та ін../ не знаходився. В момент вчинення інкримінованого йому злочину будь - якими психічними розладами, які б впливали на його здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждав. В даний час будь яким психічним захворюванням не страждає, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.(а.к.п.97-100)
Відповідно до висновку експерта №10-мк судово - медичної експертизи речових доказів від 12.01.2016р., на предметах огляду гр.-на ОСОБА_7 виявлені колорто - різані пошкодження тканини розташовані: - на куртці, одне в середній третині лівої полиці, одне в середній третині спинки справа, одне у верхній третині задньої поверхні лівого рукава; на джемпері: одне середній третині переда по середині, одне в нижній третині спинки справа, - одне в верхній третині задньої поверхні лівого рукава; на тенісці, одне в середній третині переда по середині. Дані колото - різані пошкодження тканини спричинені внаслідок трьох травматичних дій плоским, одностороннє загостреним, колюче - ріжучим травмуючим знаряддям на зразок клинка ножа. Не виключається можливість того, що на даних предметах одягу були також інші колото - різані пошкодження, так як на тканині предметів одягу є чисельні розрізи - розриви та дефекти тканини, заподіяні при знятті одягу з тіла потерпілого для можливості надання медичної допомоги та яки могли бути здійснені через імовірні колото - різані пошкодження.(а.к.п.127-131)
Згідно висновків експертів №2.2-320/15 від 31.12.2015р.; №2.2-6/16 від 15.01.2016; №2.2-21/16 від 03.02.2016р.; №2.2-22/16від 05.02.2016;№22.2-20/16 від 05.02.2016 судово - імунологічних експертиз, на одязі та в будинку потерпілого за адресою АДРЕСА_4 виявлено кров потерпілого ОСОБА_7 (а.к.п. 107-108, 116,117, 123,124, 146-148, 153-155)
Випискою з протоколу №2446 медичного освідчення на предмет сп'яніння ОСОБА_9 стверджується, що на дату і час освідчення о 01 год.50 хв. 22.12.2015 року, останній перебував в алкогольному сп'янінні. (а.к.п.194)
Таким чином, як характер стосунків між обвинуваченим ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_7 та й обставини події, поведінка обвинуваченого після нанесених ножових поранень потерпілому, свідчать про відсутність у обвинуваченого умислу на закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Відповідно до ч.1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Згідно з частиною другою ст. 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння(дії або бездіяльність), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Як зазначає у правовому висновку наведеному у постанові судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України від 31.01.2013 року - «При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання умисел є непрямим. Судова практика для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Оцінюючи сукупність зазначених фактичних обставин, суд бере до уваги відсутність умислу обвинуваченого на умисне вбивство потерпілого, наявність одного проникаючого ножового поранення у потерпілого нанесених ОСОБА_9 , яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Інші отримані тілесні ушкодження потерпілим, відносяться до легких з короткочасним розладом здоров'я. Припинення ОСОБА_9 протиправних дій по відношенню до потерпілого після висловлювання в його адресу ОСОБА_30 яка була поруч «Що ти наробив?». З'явлення ОСОБА_9 після вчиненого до правоохоронного органу. Поведінка вказаних осіб, що передувала даній події, вказує на те, що обвинувачений та потерпілий один одного не знали, відповідно стосунків між ними не було ніяких. Їх конфлікт який мав місце під час застілля в будинку за вказаною вище адресою, є словесним конфліктом осіб, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, та який виник на грунті особистих неприязних стосунків та був короткотривалим. Між даним словесним конфліктом обвинуваченого та потерпілого та подією яка сталась пройшов певний проміжок часу.
Відповідно суд не погоджується із кваліфікацією дій ОСОБА_9 , які наведені в обвинувальному акті, щодо виконання ним усіх дій, які вважав необхідним для заподіяння смерті ОСОБА_7 , а саме закінченому замаху на вбивство. Оскільки, замах на вбивство не можливо вчинити з непрямим умислом, що суперечить змісту ст. 15 та ст. 115 КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Що стосується доводів ОСОБА_9 та його захисника про необхідність зміни кваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ст.123 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, то воно не заслуговує на увагу.
Згідно роз'яснень які зазначені в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 7.02.2003 року «Потрібно мати на увазі, що суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо) так і психічним (наприклад погроз завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід віднести явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб».
Судом не встановлено, що ОСОБА_9 вчинено злочин внаслідок неправомірних або аморальних дій потерпілого ОСОБА_7 , що стали приводом для вчинення злочину.
Визнання ОСОБА_9 своєї вина за ст.123 КК України суд розцінює як намагання останнього пом'якшити свою відповідальність за вчинене.
Тому, для кваліфікації дій обвинуваченого за названою вище статтею, відсутні підстави.
Відповідно до ст.12 КК України вчинений злочини обвинуваченим відносяться до тяжкого злочину.
Пом'якшуючих обставин відповідно до ст.66 КК України, що пом'якшує покарання обвинуваченому є з'явлення із зізнанням. ОСОБА_9 щиро розкаявся, на його думку у вчиненні ним злочину передбаченого ст. 123 КК України, однак наведена ним кваліфікація дій, не відповідає обставинам справи. Обставиною яка обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вдівець, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває (а.к.п.187, 191,193), є інвалідом третьої групи загального захворювання, що підтверджується відповідними документами. (а.к.п.188,196) Згідно інформації Рівненського обласного онкологічного диспансера РОР, ОСОБА_9 знаходиться на «Д» обліку з 27.08.2014 року, д-з Меланома хоріоідеі, стан після хірургічного лікування. Мати обвинуваченого ОСОБА_38 1949 р.н. також є інвалідом третьої групи загального захворювання з якою він проживав. Позитивно характеризується мешканцями с. Дібрівка Рівненського району, що слідує із поданих до суду клопотань, завірених секретарем виконавчого комітету.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, настання наслідків від злочину для здоров'я потерпілого, не відшкодування шкоди потерпілому та бажання її відшкодувати, особу винного ОСОБА_9 , його стан здоров'я, колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, призначити йому покарання наближене до мінімального покарання у виді позбавлення волі передбаченого санкцією ч.1 ст.121 КК України.
У відповідності до абз.1 ч.5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження (тобто в межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення ) проводиться з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Тому, ОСОБА_9 необхідно зарахувати строк перебування його під вартою з з 10 год.10 хв. 24 грудня 2015 року,( з часу обрання запобіжного заходу а.к.п.167-169) зарахувавши в строк відбування покарання строк перебування його під вартою з розрахунку, один день ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Потерпілим в кримінальному провадженні заявлений цивільний позов до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
ОСОБА_7 просить суд стягнути із ОСОБА_9 на його користь 16598,91 грн. матеріальної шкоди та 200000 гривень моральної шкоди.
На думку суду вказаний цивільний позов потерпілого підлягає до задоволення частково.
Наведена матеріальна шкода потерпілого підлягає задоволенню повністю, оскільки матеріальна шкоди підтверджується належними письмовими доказами - епікризами які підтверджують перебування у лікувальних закладах та чеки підтверджують понесені витрати на лікування, що не заперечується ОСОБА_9 ..
Відповідно до п.1 ч.ч.2,3 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування, суд враховує вимоги розумності і справедливості.
У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної лади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, та яка в порядку встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди в зв'язку із ушкодженням здоров'я, покладається на ОСОБА_9 , як на особу, яка вчинила злочин.
Суд вважає, що в зв'язку із злочином, потерпілому спричинено моральну (немайнову) шкоду, яка пов'язана із ушкодженням його здоров'я.
Зокрема, від дії злочину ОСОБА_7 отримав легкі та тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується названими вище доказами.
Моральна шкода полягає у його душевних стражданнях з приводу ушкодженням здоров'я при наведених вище обставинах. Довелося додатково докладати зусилля для лікування отриманих травм на стаціонарному лікуванні у відділенні - торакальної хірургії Рівненської обласної клінічної лікарні з 23.12.2015р. по 15. 01. 2016 року на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії ЦМЛ м. Рівне із 01.04.2016 по 18.04.2016 року.
Потерпілий зазнав фізичного болю, душевних страждань. В присутності його знайомих, потерпілий безпричинно, перебуваючи фактично в лежачому стані, отримав тілесні ушкодження від особи яку раніше не знав, та відповідно не очікував від названої особи таких дій щодо себе.
Виходячи з наведених доводів, принципу розумності та справедливості, з врахуванням ступеня вини обвинуваченого який на його думку вчинив злочин із ревнощів, його (обвинуваченого) матеріального стану який є інвалідом третьої групи загального захворювання, оцінену позивачем моральну (немайнову) шкоду в грошовій сумі, суд зменшує її стягнення із 200000 грн., до грошової суми в 25 000 (двадцять п'ять) гривень.
Разом з тим, у зв'язку із прийняттям та розглядом судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 яким не сплачено судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, суд вважає необхідним стягнути її із ОСОБА_9 в дохід держави пропорційно до задоволеної частини стягнення моральної шкоди, що становить 250 гривень ( один відсоток від задоволеної суми)
Заявлені цивільні позови комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» до ОСОБА_9 про стягнення 8362,46 грн. витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, Рівненської міської ради до ОСОБА_9 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у сумі 404 гривні 08 копійок підлягають до задоволення повністю.
Обвинувачений ОСОБА_9 заявлені позови даних лікувальних закладів визнав повністю.
Вказані позовні заяви належно обґрунтовані допустимими доказами які судом взяті до уваги, що дає підстави для їх задоволення.
Згідно ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Отже, із ОСОБА_9 на користь держави підлягають стягненню витрати (знаходяться у кримінальному провадженні а.п.106,115,122,127,135,145,152) на залучення експертів, в сумі 3409 гривень 44 копійки.
Речові докази: штани ОСОБА_9 повернути йому, одяг потерпілого ОСОБА_7 який повернутий залишити потерпілому,наволочку залишити у ОСОБА_39 , змиви слідів крові вилучених в ході огляду місця події підлягають знищенню.
Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання за вказаний злочин у видіп'яти років шести місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.
Захід забезпечення кримінального провадження до вступу вироку в законну силу ОСОБА_9 залишити попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 10 год.10 хв. 24 грудня 2015 року, зарахувавши в строк відбування покарання строк перебування його під вартою з розрахунку, один день ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Письмові речові докази (документи) залишити в матеріалах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015181010000004 від 22 грудня 2015 року. Інші речові докази кримінального провадження: штани ОСОБА_9 повернути йому, одяг потерпілого ОСОБА_7 який повернутий, залишити потерпілому, наволочку залишити у ОСОБА_39 , змиви слідів крові вилучених в ході огляду місця події підлягають знищенню.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_9 ( паспорт серія НОМЕР_1 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області від 23.09.1997р.) на користь ОСОБА_7 16598 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 91 копійку завданої матеріальної шкоди та 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.
В решті стягнення заявленої моральної шкоди, - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_9 ( паспорт серія НОМЕР_1 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області від 23.09.1997р.) на користь обласного бюджету Рівненської області на рахунок Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, кошти в сумі 8362 (вісім тисяч триста шістдесят дві) гривні 46 копійок в якості понесених витратна на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_40 ..
Стягнути із ОСОБА_9 ( паспорт серія НОМЕР_1 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області від 23.09.1997р.) на користь Рівненської міської ради для зарахування на рахунок місцевого бюджету 404 (чотириста чотири) гривні 8 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_40 ..
Стягнути із ОСОБА_9 ( паспорт серія НОМЕР_1 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області від 23.09.1997р.) в дохід держави суму розміру судового збору пропорційно до задоволеної частини стягнення вимог, що становить 250(двісті пятдесят) гривень ( один відсоток від задоволеної суми)
Стягнути із ОСОБА_9 ( паспорт серія НОМЕР_1 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області від 23.09.1997р.) на користь держави понесені витрати на залучення експертів, в сумі 3409 (три тисячі чотириста дев'ять) гривень 44 копійки.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_41 , ОСОБА_3