"27" жовтня 2009 р. Справа № 14-8/34-09-858
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2;
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Укрюжавтотехсервіс”;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Україна”
про розірвання договору № 771 від 01.08.2008р укладеного між СПД -фізичною особою ОСОБА_2 та Фізичної особою - підприємцем ОСОБА_3 з 31.12.2008р. та на майбутнє., стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 2246,00 грн.; стягнення неустойки у сумі 4492,00 грн. та зобов'язання вивезти з території Авторинку „Куяльник” майно.
За зустрічною позовною заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2;
про визнання недійсним договору № 771 від 01.08.2008р. укладеного між СПД -фізичною особою ОСОБА_2 та СПД фізичною особою ОСОБА_3 на майбутнє, стягнення з СПД -Фізичної особи ОСОБА_2 завдані збитки, у вигляді необґрунтовано отриманої грошової суми по виконанню договору АДРЕСА_2 від 01.08.2008р. у розмірі 10 537,90грн.
Суддя Горячук Н.О.
Представники:
Від Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2: не з'явився
Від Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3: за дов. ОСОБА_4
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача: ТОВ Виробничо-комерційна фірма „Укрюжавтотехсервіс” не з'явився
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача: ТОВ „Нова Україна”: не з'явився
В засіданні суду була оголошена перерва по 27.10.2009р. відповідно до ст. 69 ГПК України.
Суть спору: Фізичної особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору № 771 від 01.08.2008р. укладеного між Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичної особою - підприємцем ОСОБА_3 з 31.12.2008 р. на майбутнє , стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 2246,00грн.; неустойку у сумі 4492,00грн. та судові витрати; зобов'язати Фізичної особу - підприємця ОСОБА_3 вивезти з території Авторинку „Куяльник” належне йому майно.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2009р. було порушено провадження у справі № 8/34-09-858.
Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 17.03.2009р. №99-р, про передачу справи, у зв'язку з перебуванням судді Атанової Т.О. на лікарняному справу №8/34-09-858 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Горячук Н.О.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2009р. справа № 8/34-09-858 прийнята до провадження суддею Горячук Н.О. та справі присвоєно №14-8/34-09-858.
Під час розгляду справи №14-8/34-09-858, Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 позовні вимоги неодноразово уточнювалися.
Згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладених в уточненій позовній заяві від 14.05.2009р., позивач просить усунути перешкоди у користуванні майном Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, а саме: зобов'язати Фізичної особу -підприємця ОСОБА_3 вивезти з торгівельної площадки АДРЕСА_2, загальною площею 57,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 усе належне йому майно у вигляді металевого контейнеру; стягнути з відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_3. збитків у вигляді упущеної вигоди станом на 30.04.2009р. у сумі 8984грн. на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 та стягнути з відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 витрати на оплату державного мита у сумі 190грн. та збору на ІТЗ судового процесу у сумі 118грн.
В процесі розгляду справи Фізичної особа -підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору № 771 від 01.08.2008р. укладеного між СПД -фізичною особою ОСОБА_2 та СПД фізичною особою ОСОБА_3, стягнення з СПД -Фізичної особи ОСОБА_2 необґрунтовано сплаченої суми по договору АДРЕСА_2 від 01.08.2008р. у розмірі 10 537,90грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2009р. зустрічний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Укрюжавтотехсервіс”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Україна” про визнання недійсним договору № 771 від 01.08.2008р. укладеного між СПД -фізичною особою ОСОБА_2 та СПД - фізичною особою ОСОБА_3; про стягнення з СПД -Фізичної особи ОСОБА_2 необґрунтовано сплаченої суми по договору АДРЕСА_2 від 01.08.2008р. у розмірі 10 537,90грн. прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.
Під час розгляду справи Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_3 (позивачем по зустрічному позову) також уточнювались позовні вимоги та згідно з останньою редакцією він просить визнати недійсним договір № 771 від 01.08.2008р. укладений між СПД -фізичною особою ОСОБА_2 та СПД - фізичною особою ОСОБА_3; стягнути з СПД -Фізичної особи ОСОБА_2 завдані збитки у вигляді необґрунтовано отриманої грошової суми по виконанню договору АДРЕСА_2 від 01.08.2008р. у розмірі 10 537,90грн.
Відповідач по первісному позову Фізичної особа -підприємець ОСОБА_3 проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.
Позивач по первісному позову СПД - фізична особа ОСОБА_2 проти зустрічного позову заперечує з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов.
ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс” та ТОВ „Нова Україна” надали письмові пояснення відповідно до яких правова позиція позивача по даній справі була підтримана.
03.06.09р. Фізичної особа -підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, згідно якої він просить постановити ухвалу, якою призначити судову почеркознавчу експертизу по справі №14-8/34-09-858 та поставити на розгляд експертизи питання: Чи виконано підписи під договором № 771 від 01.08.2008 року тими особами, від імені яких вони зазначені, а саме, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чи іншими особами?
Клопотання Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про призначення судової почеркознавчої експертизи судом відхилено, оскільки відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 43 ГПК України).
Статтею 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Матеріали справи, свідчать про те, що Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_3 фактично виконувався договір АДРЕСА_2 від 01.08.2008р. без заперечень, тому у суду відсутні підстави для призначення судової почеркознавчої експертизи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін встановлено наступне:
Згідно договору оренди від 03.05.2006р., укладеного між ТОВ „Нова Україна” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Укрюжавтотехсервіс” (орендар), останнім було отримано у користування на умовах оренди під розташування автомобільного ринку торгівельний майданчик, гостьовий майданчик та майданчик для демонстрації та продажу автомобілів, загальною площею 19,49 га, які належать ТОВ „Нова Україна”.
31.07.2008р. між ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс” (орендодавець) та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди, відповідно до умов якого, позивачу було надано в оренду торгівельні площадки (торгівельні місця), розташовані на автомобільному ринку, за адресою: АДРЕСА_2 за номерами з 770 по 805.
На підставі зазначеного договору, 01.08.2008р. між Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_6 (підприємець) та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_3 (користувач) було укладено договір № 771, відповідно до умов п.п. 1.1., 2.1, 6.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове (до 31.12.2008р.), платне користування площадку на території автомобільного ринку для організації об'єкта торгівлі, площею 57,6кв.м.
При цьому, як вбачається зі схеми розташування об'єктів на авторинку „Куяльник” та пояснень представника позивача номер торгівельного місця на ринку ототожнюється із номером відповідного договору оренди з підприємцем. Таким чином, з огляду на номер договору від 01.08.2008р., укладеного між сторонами по справі, відповідачем було орендоване торгівельне місце за № 771.
Посилаючись на припинення між сторонами договірних відносин предметом яких була оренда торгівельного місця АДРЕСА_2 та відмову відповідача у добровільному порядку звільнити зазначене торгівельне місце, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні майном Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, а саме: зобов'язати Фізичної особу -підприємця ОСОБА_3 вивезти з торгівельної площадки АДРЕСА_2, загальною площею 57,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 усе належне йому майно у вигляді металевого контейнеру та стягнути з відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_3. збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 8984грн.
Враховуючи, що відповідачем в межах провадження по даній справі заявлені зустрічні позовні вимоги, відповідно до яких, в тому числі, Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_3 ставиться питання щодо визнання недійсним договору № 771 від 01.08.2008р., укладеного між сторонами, суд вважає за доцільне розглянути насамперед зустрічні вимогі.
Одними із основних доводів відповідача є твердження про відсутність у ТОВ „Нова Україна” права на укладання договору оренди торгівельних площадок в силу відсутності у останнього правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також відсутності зареєстрованого у встановленому порядку ринку.
Спір між сторонами виник в результаті неузгодження розміру плати за торгівельне місце, а основним доводом на підтвердження неправомірних дій ринку відповідачем висуваються твердження про відсутність у ТОВ „Нова Україна” правовстановлюючих документів на земельну ділянку, та, як наслідок, на думку відповідача, відсутність права на укладання договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Укрюжавтотехсервіс”.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
28.12.2001р. Августівською сільською радою ТОВ „Нова Україна” видано державний акт на право постійного користування землею І-ОД №004523, відповідно до якого Товариством було отримано на праві постійного користування для розміщення авторинку та продовольчого ринку змішаної торгівлі земельна ділянка, площею 47, 84 га.
В подальшому, 22.01.2008р. між Біляївською районною державною адміністрацією та ТОВ „Нова Україна” було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення. Предметом договору визначена земельна ділянка несільськогосподарського призначення, загальною площею 46,09 га, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, Жевахова гора, 1В, 1Г, 1Д, 1Е, 1Ж, яка перебувала у постійному користуванні ТОВ „Нова Україна” з цільовим призначенням для розміщення авторинку та продовольчого ринку змішаної торгівлі.
Відповідач вважає, що продаж даної земельної ділянки на умовах розстрочення платежу на 5 років виключає можливість набуття ТОВ „Нова Україна” права власності на зазначену земельну ділянку до сплати вартості землі у повному обсязі, оскільки за положеннями п. 4.1 договору купівлі-продажу від 22.01.2008р. право власності виникає після одержання державного акту на право власності на землю, який видається покупцю за умови сплати ним повної вартості придбаної земельної ділянки.
П. 4.1 договору купівлі-продажу від 22.01.2008р., передбачено, що до отримання державного акту на право власності на землю правовий режим використання земельної ділянки та розрахунків за неї зберігається у тому вигляді, у якому він був встановлений раніше. Наведене дозволяє зробити висновок, що до настання обставин передбачених п. 4.1. договору купівлі-продажу від 22.01.2008р. ТОВ „Нова Україна” використовує земельну ділянку на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ОД №004523, що, є фактом використання земельної ділянки для розміщення авторинку та продовольчого ринку змішаної торгівлі з боку ТОВ „Нова Україна” на законних підставах.
Як вбачається зі змісту договору оренди від 03.05.2006р., укладеного між ТОВ „Нова Україна” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Укрюжавтотехсервіс” (орендар) предметом оренди було визначено торгівельний майданчик, гостьовий майданчик та майданчик для демонстрації та продажу автомобілів, загальною площею 19,49 га, які належать ТОВ „Нова Україна”, з метою розташування автомобільного ринку. При цьому, зазначені майданчики не можна ототожнювати з земельною ділянкою, на якій вони розташовані, оскільки дані об'єкти являють собою тверде покриття з відповідними пристосуваннями, необхідними для їх використання відповідно до функціонального призначення (як-то огорожа, ворота, тощо), а, відтак, вони являють собою самостійний об'єкт цивільного обігу відмінний від такого об'єкту цивільного обігу як земельна ділянка. З огляду на викладене, до договору оренди від 03.05.2006р., предметом оренди за яким виступають вищевказані майданчики, положення законодавства, якими врегульовані питання земельних правовідносин, застосуванню не підлягають. Таким чином, доводи відповідача про недійсність договору оренди від 03.05.2006р. в силу приписів ст. 8 Закону України „Про оренду землі” судом не приймаються до уваги.
Стосовно доводів відповідача про відсутність у ТОВ „Нова Україна” права здійснювати свою господарську діяльність у вигляді організації ринку, суд зазначає наступне.
Згідно з п.2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за N 288/6576 встановлено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
При цьому, питання створення ринків врегульовані низкою нормативних актів. Так, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.96р. N 465 "Про впорядкування роботи продовольчих і речових ринків" Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України видано наказ N 290 від 21.05.96р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.06.96р. за N 271/1296, яким затверджено Положення про порядок проведення конкурсів на право створення ринків і надання їх в оренду (далі по тексту - Положення).
Відповідно до п. 1.1., п. 1.2 Положення конкурс на право створення ринків і надання їх в оренду проводиться з метою визнання переможця - особи, яка запропонувала найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта (некомерційний конкурс) або за рівних фіксованих умов найвищу ціну за оренду (комерційний конкурс). Об'єктами проведення конкурсу є: право оренди майна діючого ринку, який є самостійним підприємством і єдиним (цілісним) комплексом; право створення ринку на відведеній для цієї мети землі.
Пунктом 2.1 зазначеного Положення передбачено, що після вирішення в установленому порядку Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями питання про відведення земельної ділянки для розміщення нового ринку або про передачу в оренду діючих ринків органи, уповноважені управляти майном, що знаходиться у комунальній власності, оголошують конкурс, утворюють конкурсну комісію для його проведення. Пунктами 4.2 та 4.3 Положення передбачено, що з переможцем конкурсу на право оренди майна діючого ринку укладається договір оренди відповідно до чинного законодавства України. У договорі оренди зазначається розмір орендної плати, що склався за результатами конкурсу (при комерційному конкурсі) та додаткові зобов'язання сторін, визначені умовами конкурсу. За переможцем конкурсу на право створення ринку на відведеній для цієї мети землі закріплюється право на земельну ділянку відповідно до земельного законодавства України.
Відповідно до п.2.2 статуту ТОВ „Нова Україна”, зареєстрованого у новій редакції 24.05.2005р., предметом діяльності Товариства було визначено організацію спеціалізованих та змішаних ринків, передачу в оренду технологічних площадок та передачу в оренду торгівельних місць на ринках.
Таким чином, виходячи з наведеного законодавчо визначеного поняття ринку та порядку його створення, приймаючи до уваги наведені положення статуту ТОВ „Нова Україна”, за змістом яких предметом діяльності товариства визначено організацію спеціалізованих та змішаних ринків, передачу в оренду технологічних площадок та передачу в оренду торгівельних місць на ринках, а також те, що останньому земельна ділянка виділена саме для розміщення авторинку та продовольчого ринку змішаної торгівлі, суд доходить висновку, що діяльність ТОВ „Нова Україна” по організації роботи авторинку в с. Котовка, Жевахова гора, 1 не суперечить діючому законодавству.
Слід звернути увагу на те, що відповідачем підміняються поняття торгівельного місця та земельної ділянки, які, в свою чергу, і регулюються різними нормами діючого законодавства і мають різну юридичну природу виникнення та форми існування.
Враховуючи вищенаведе, суд зазначає, що: по-перше: у ТОВ „Нова Україна” є всі законні підстави для використання земельної ділянки з метою розташування ринку; по-друге: у ТОВ „Нова Україна” має всі повноваження на розпорядження торгівельними, гостьовими та іншими майданчиками, які розташовані на належній останньому на праві постійного користування земельній ділянці, у тому числі на передачу їх на умовах оренди іншим суб'єктам; по-третє: підприємці та інші суб'єкти господарювання здійснюють свою діяльність на території ринку шляхом отримання в оренду торгівельних місць, а не земельної ділянки, що взагалі не передбачено діючим законодавством, яким врегульовані питання здійснення торгівлі на ринках; по-четверте: претензії щодо законності або незаконності використання земельної ділянки можуть висувати лише власник земельної ділянки або законний землекористувач, при цьому, Фізичної особа -підприємець ОСОБА_3 не є ані власником, ані законним землекористувачем, що, в свою чергу, свідчить про незаконність висуваємих ним доводів взагалі як суб'єкта, якому це право не надано законом.
31.07.2008р. між ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс” (орендодавець) та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди, предметом якого є оренда торгівельних площадок (торгівельних місць), розташованих на автомобільному ринку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 за номерами з 770 по 805. На виконання умов п. 3.1 цього договору Товариство надало Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_2 право здавати в суборенду вказані торгівельні місця, за узгодженням з орендодавцем. Строк дії даного договору обумовлений сторонами до 31.07.2009р. В подальшому додатковою угодою від 30.04.2008р. строк дії договору було продовжено до 30.04.2010р.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Загальні принципи господарювання визначені статтею 6 цього Кодексу, якими в тому числі є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.
Свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом також є загальними засадами цивільного законодавства (ст.3 Цивільного кодексу України).
Реалізуючи наведені принципи загальних засад цивільного законодавства законодавцем також були надані певні права суб'єктам цивільного обігу, як-то право сторін на укладання договорів, які не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства; право врегулювання у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, своїх відносин, які не врегульовані цими актами; право сторін в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст.6 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за N 288/6576 (далі правила) ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.
Пунктом 2 даних Правил встановлено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).
Поняття торгівельного місця надається положеннями п.13 зазначених Правил, яким визначено, що торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
У разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем) (п.16 правил).
Умовами п.п. 18, 19 Правил передбачено, що за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством. За окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо. Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.
Враховуючи наведені норми закону, суд зазначає, що укладання ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс”, як самостійною юридичною особою та суб'єктом господарювання будь-яких угод, якщо вони прямо не заборонені законом, не суперечить діючому законодавству.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В свою чергу, згідно з ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Обов'язковою умовою для визнання договору недійсним є встановлення судом факту порушення оспорюваною угодою прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Факт порушення прав особи кореспондується з однозначним порушенням конкретної законодавчої норми, якою особі право надано.
Стверджуючи про порушення своїх прав, у зв'язку з укладанням між ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс” та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 договору від 31.07.2008р. та між ТОВ „Нова Україна” та ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс” договору від 03.05.2006р. Фізичної особа -підприємець ОСОБА_3 не послався на законодавчі норми, які дозволили б встановити конкретні права позивача, які були порушені при укладенні вказаних угод. Крім того, Фізичної особа -підприємець ОСОБА_3 не знаходиться в будь-яких відносинах ні з ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс”, ні з ТОВ „Нова Україна”.
ТОВ „Нова Україна” здійснює свою господарську діяльність на ринку на підставі статутних та інших документів, якими ця діяльність регламентована. Часткова передача Товариством своїх повноважень з питань надання в оренду торгівельних місць не суперечить вищенаведеним приписами Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105 та статутних документів Товариства.
Питання підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та господарська діяльність ТОВ „Нова Україна” та ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсервіс”, яка пов'язана з договірними відносинами з іншими суб'єктами господарювання не стосується безпосередньо Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 Перевірку діяльності даних суб'єктів вправі здійснювати уповноважені на то органи державної влади та місцевого самоврядування в межах встановленої законом компетенції, що, в свою чергу, не надає право ані даним органам, ані іншим суб'єктам господарювання безпосередньо втручатися в діяльність зазначених осіб.
01.08.2008р. між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6 (підприємець) та Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_3 (користувач) було укладено договір № 771, відповідно до умов п.п.1.1., 2.1, 6.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове (до 31.12.2008р.), платне користування площадку на території автомобільного ринку для організації об'єкта торгівлі, площею 57,6кв.м. Угода про продовження дії договору оренди на новий термін сторонами підписана не була. За твердженням учасників даної угоди, договір № 771 від 01.08.2008р. припинив свою дію з 01.01.2009р., внаслідок небажання Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 підписувати договір оренди торгівельного місця у новій редакції.
Стаття 626 Цивільного кодексу України , встановлює, що договір передбачає собою домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно статті 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Згідно статті 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Наведеними нормами цивільного законодавства, встановлені принципи свободи договору та вільного волевиявлення сторін з усіх питань при укладанні договору. Укладання між Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_6 та Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_3 договору від 01.08.2008р., свідчить про домовленість сторін по всім істотним умовам. Крім того, слід зазначити, що даний договір виконувався сторонами на протязі всього часу його дії. Встановлення умовами договору, на думку відповідача, неправомірного розрахунку плати не може бути підставою для визнання договору недійсним, так як дане питання віднесено законодавцем до прав учасників договірних відносин самостійно визначатися з ціною договору.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, якою врегульовані питання істотних умов, передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Визнання угоди недійсною пов'язано з необхідністю доведення факту порушення вимог діючого законодавства або встановлення факту порушення оспорюваної угоди прав та охоронюваних законом інтересів осіб з підстав, встановлених законом, що, в свою чергу, є обов'язковою умовою для задоволення вимог про визнання договору недійсним.
Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_3 не наведено законодавчих норм, які були порушені та недотримання або порушення яких призвело до порушення його прав при укладанні договору з Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2
Не приймаються судом до уваги доводи відповідача, покладені ним, в обґрунтування заявленого зустрічного позову, про укладення позивачем договору № 771 від 01.08.2008р. всупереч задекларованому виду діяльності. З цього приводу, суд зауважує, що лише правоздатність юридичної особи є спеціальною, оскільки визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи, а відтак угода, укладена юридичною особою всупереч цілям її діяльності, є позастатутною і має визнаватися недійсною. В той час, як обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб - підприємців не обмежується задекларованими ним видами діяльності, а відтак укладення угоди фізичною особою -підприємцем всупереч задекларованому ним виду діяльності не є підставою для визнання такої угоди недійсною. Перевірку діяльності фізичної особи -підприємця, у тому числі питання щодо укладення угоди в межах або поза межами задекларованого ним виду діяльності, вправі здійснювати уповноважені на то органи державної влади в межах встановленої законом компетенції.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що всі умови договору були узгоджені сторонами при підписанні, розмір платежів за договором в односторонньому порядку з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не змінювався, договір виконувався сторонами та припинив свою дію через закінчення строку, на якій його було укладено, суд вважає зустрічні позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору АДРЕСА_2 від 01.08.2008р.,такими, що задоволенню не підлягають так як необґрунтовані, недоведені та не базуються на законних підставах.
Відповідно не підлягає задоволенню і зустрічний позов в частині вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 збитків у вигляді отриманих позивачем коштів як плату згідно з договором АДРЕСА_2 від 01.08.2008р. у сумі 10537,90 грн. в частині вимог про повернення грошових коштів.
Розглянувши позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3., суд зазначає наступне.
01.08.2008р. між Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_6 (підприємець) та Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_3 (користувач) було укладено договір АДРЕСА_2, відповідно до умов п.п.1.1., 2.1, 6.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове (до 31.12.2008р.), платне користування площадку на території автомобільного ринку для організації об'єкта торгівлі, площею 57,6 кв.м.
Відповідно до ст.. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір № 771 від 01.08.2008р. за своєю правовою природою належить до договорів оренди майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як вбачається з пояснень представника позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 протягом грудня 2008р. було запропоновано Фізичної особі -підприємцю ОСОБА_3 підписати угоду про продовження договірних відносин, однак відповідач відмовився від підписання договору та з січня 2009р. припинив здійснювати платежі, передбачені договором № 771. При цьому, слід зауважити, що незважаючи на відсутність офіційної відмови відповідача від продовження орендних правовідносин, обидва учасника договору № 771 від 01.08.2008р. вважають, що дана угода припинила свою дію з 01.01.2009р., у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено
Згідно з ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
В порушення вимог ч.1 ст. 785 ЦК України, після закінчення 01.01.2009р. строку дії вказаного договору відповідачем зобов'язань з передачі орендодавцю торгівельного місця за відповідним актом приймання-передачі виконано не було.
Посилаючись на порушення Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_3 умов договору №771 від 01.08.2008р. та положень чинного цивільного законодавства України, Фізичної особа -підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача вивезти з торгівельної площадки АДРЕСА_2, загальною площею 57,6кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 усе належне йому майно у вигляді металевого контейнеру.
В свою чергу, положеннями ч. 4 ст. 291 ГК України та вимогами ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, у тому числі, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном відповідно до ст. 391 Цивільного кодкусу України.
Викладене свідчить, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача вивезти з торгівельної площадки №771, загальною площею 57,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 усе належне йому майно у вигляді металевого контейнеру правомірні та обгрунтовані.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 8984грн., задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і зі завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.
Виходячи з положень статей глави 82 ЦК України чинним законодавством України під майновою шкодою розуміється будь-яке знецінення блага, що охороняється правом (порушення права власності та інших речових прав), у зменшенні майнової сфери потерпілого (втрата або пошкодження майна), що, в свою чергу, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Зобов'язання, що регулюються нормами даної глави відносяться до числа позадоговірних, тобто суб'єкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких договірних відношеннях. Отже, зобов'язанням із заподіяння шкоди (деліктне зобов'язання) є зобов'язання в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі (громадянину, організації), зобов'язано дану шкоду відшкодувати.
Так, згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка заподіяла шкоду (у випадку цивільного правопорушення, передбаченого ст. 1173 ЦК України, встановлення вини особи не обов'язкове). Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Згідно з частинами першою, другою ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, згідно із зазначеними вище нормами чинного законодавства України кредитор повинен довести, що він мав реальну можливість отримання прибутку. При цьому, під неотриманим доходом (упущеною вигодою) слід розуміти таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником.
Позивачем суду не було представлено доказів підтвердження наявності упущеної вигоди, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимог відсутні.
Виходячи з вище наведеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 203, 215, 509, 525, 526, 610, 611, 628, 629, 632, 638-649, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 20, 180, 181, 183-185, 187, 233, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 125, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1.Позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Укрюжавтотехсервіс”; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Україна” про розірвання договору № 771 від 01.08.2008р., стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 2246,00 грн.; стягнення неустойки у сумі 4492,00грн. та зобов'язання вивезти з території Авторинку „Куяльник” майно задовольнити частково.
2.Зобов'язати Фізичної особу -підприємця ОСОБА_3 (65066, АДРЕСА_3 код НОМЕР_1) усунути перешкоди у користуванні Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_6 (67600, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) майном шляхом вивезення з торгівельної площадки № 771, загальною площею 57,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 усе належне йому майно у вигляді металевого контейнеру.
3.Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (65066, АДРЕСА_3 код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 (67600, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 85 /вісімдесят п'ять/ грн. 00 коп. -держмита; 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрати на ІТЗ судового процесу.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.
4.В решті позову відмовити.
5.У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору № 771 від 01.08.2008р. укладеного між СПД -фізичною особою ОСОБА_2 та СПД фізичною особою ОСОБА_3, стягнення з СПД -Фізичної особи ОСОБА_2 необґрунтовано сплаченої суми по договору АДРЕСА_2 від 01.08.2008р. у розмірі 10 537,90грн. відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя