"20" жовтня 2009 р.Справа № 15/53-09-1866
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
При секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників:
від позивача - Зінченко В.М.;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - Зінченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача -Одеська залізниця, до Затоківської селищної ради про визнання права власності на майно, -
Міністерство транспорту та зв'язку України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Затоківської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача -Одеська залізниця, про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права власності на об'єкт нерухомого майна, що перебуває на праві повного господарського відання у Одеській залізниці, - споруду павільйону з пасажирською платформою Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці, розташовану за адресою: Одеська область, Сонячний район, смт. Затока, зупиночний пункт „Нагорна” (літера № 1). В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.
Листами від 16.10.2007 р. № 2208, від 03.12.2007 р. № 2569, від 21.01.2008 р. № 152 Одеська залізниця в особі відокремленого структурного підрозділу залізниці - Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 зверталася до Затоківської селищної ради з проханням внести зміни у комп'ютерну базу прав власності на нерухоме майно відповідної селищної ради, присвоїти адреси та оформити свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, яке знаходяться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці та розташоване на території Затоківської селищної ради Одеської області. Також з аналогічним проханням Одеська залізниця звернулась до Затоківської селищної ради згідно листа від 18.02.2008 р. № НГ-1/105. При цьому позивач вказує, що до заяв Одеської залізниці були додані нотаріально посвідчені статутні документи Одеської залізниці, технічні паспорти на будівлі, Державний акт на право постійного користування землею, довідка про балансову належність будівель і споруд та інші правовстановлюючі документи. Проте, листом від 01.04.2008 р. № 555/01-24-4 Затоківською селищною ради надано відповідь про відмову оформлення права власності у зв'язку з відсутністю актів про прийняття об'єктів до експлуатації.
Так, позивач вказує, що акти прийняття спірних об'єктів до експлуатації державною приймальною комісією відсутні, дозвільна та проектно-кошторисна документація на будівництво втрачені (у позивача та третьої особи вони відсутні) у зв'язку з давністю будівництва цих об'єктів. Саме відсутність зазначених актів введення об'єктів в експлуатацію і зумовило відмову відповідача Одеській залізниці в оформленні свідоцтва про право власності на спірні об'єкти нерухомості на підставі вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Проте, листом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.1999 р. № 12/5-126 „Щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію" по об'єктам, що збудовані до 05.08.1992 р. (тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 05.08.1992 р. № 449, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення) встановлено, що при оформленні права власності на об'єкти у випадку відсутності актів вводу в експлуатацію правоустановчим документом є висновок про технічний стан будівлі.
Також позивач зазначає, що об'єкти спірного нерухомого майна побудовані залізницею до 05.08.1992 р. Відповідно до зазначеного листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України на замовлення Одеської залізниці був виготовлений відповідний технічний висновок стану конструкцій зазначених об'єктів.
При цьому позивач посилається на те, що спірні об'єкти нерухомого майна, розташовані на території Затоківської селищної ради, знаходяться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 і відображені в його самостійному балансі. На зазначені будівлі ведуться інвентарні картки обліку основних засобів. Зазначений структурний підрозділ за власний рахунок утримує вказане майно, самостійно здійснює його обслуговування та ремонт, сплачує амортизаційні відрахування, земельні податки та ін.
До того ж на замовлення Одеської залізниці Комунальним підприємством "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" було проведено інвентаризаційні роботи та виготовлено технічний паспорт на зазначені нерухомі об'єкти.
10.03.1999 р. відповідно до рішення Затоківської селищної ради народних депутатів від 30.12.1998 р. № 45 Одеській залізниці як землекористувачу був виданий Державний акт на право постійного користування землею № ІІ-ОД № 003996, яким надано у постійне користування землі загальною площею 50,68 га в межах згідно з планом землекористування в смт. Затока. Так, землі надано у постійне користування для виробничої діяльності, під уже збудоване майно.
Між тим, позивач вважає, що, відмовивши Одеській залізниці в оформленні свідоцтва про право власності держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на спірні об'єкти, Затоківська селищна рада фактично заперечила (не визнала) наявності цього права власності, що відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України дає позивачу право заявити до відповідача позов про визнання права власності на спірне майно за державою Україна в особі позивача, що знаходиться у повному господарському віданні третьої особи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2009 р. порушено провадження у справі № 15/53-09-1866 та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2009 р. по справі № 15/53-09-1866 було призначено судову оціночну експертизу щодо встановлення вартості спірного майна, проведення якої було доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової оціночної експертизи.
Так, від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок судово-оціночної експертизи № 7349 від 07.09.2009 р. по справі № 15/53-09-1866, згідно якого вартість спірного майна на дату оцінки становить 538741 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2009 р. провадження по справі № 15/53-09-1866 було поновлено у зв'язку з проведенням призначеної судом експертизи та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала, проте представник третьої особи в засіданні суду позовні вимоги підтримав.
Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився. У зв'язку з цим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що предметом спору є визнання за державою в особі позивача права власності на об'єкт нерухомого майна, що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання, - споруду павільйону з пасажирською платформою Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці, розташовану за адресою: Одеська обл., Сонячний район, смт. Затока, зупиночний пункт „Нагорна” (літера № 1)
Так, як з'ясовано судом, Одеське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1 Одеської залізниці зверталось до Затоківської селищної ради з листами від 03.10.2007 р. № 2208 від 03.12.2007 р. № 2569, від 21.01.2008 р. № 152 про присвоєння адреси та оформлення свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, яке знаходяться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці та розташоване на території Затоківської селищної ради Одеської області. Також листом від 18.02.2008 р. № НГ-1/105 Одеська залізниця звернулась до відповідача з проханням внести зміни у комп'ютерну базу права власності на нерухоме майно селищної ради смт. Затока, присвоїти поштову адресу та видати свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, яке знаходяться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці та розташоване на території Затоківської селищної ради Одеської області.
Між тим листом від 01.04.2008 р. № 555/01-244 відповідач надав відповідь Одеському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню № 1 Одеської залізниці про відмову в оформленні свідоцтва про право власності на будівлі та споруди, розташовані на території смт. Затока та знаходяться у повному господарському віданні Одеської залізниці, у зв'язку з відсутністю акту прийняття об'єктів в експлуатацію згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 66/7387 від 28.01.2003 р.
Разом з тим суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
До того ж в силу ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Як вбачається висновку судової оціночної експертизи, спірну споруду павільйону було збудовано у 1975 році, а споруду пасажирської платформи - у 1990 році.
Між тим згідно ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 р. № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
03.08.1990 р. Верховною радою УРСР був прийнятий Закон №142-ХІІ „Про економічну самостійність УРСР”, частиною 2 статті 4 якого було встановлено, що до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном в Українській УРСР були також врегульовані прийнятим 07.02.1991 р. Законом № 697-ХІІ „Про власність”, який діяв до прийняття Верховною радою України Закону України від 27 квітня 2007 року N 997-V „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України”.
Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.
Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, що діяв до 18.10.2006 р. було покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.
Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд доходить висновку, що на момент зведення спірної споруди остання належала до державної форми власності, оскільки була збудована засобами Одеської залізниці, яка входила у систему транспорту загального користування УРСР, проте через значну давність з моменту введення об'єкта в експлуатацію акт комісії про введення об'єкта нерухомості в експлуатацію та акт приймання-передачі об'єкта нерухомості відсутні. При цьому вказана споруда з моменту її будівництва весь час знаходилась на балансі структурного підрозділу Одеської залізниці - Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 (інвентарн. № 014400) на праві повного господарського відання. Зазначений структурний підрозділ за власний рахунок утримує вказане майно, самостійно здійснює його обслуговування та ремонт, сплачує амортизаційні відрахування, про що свідчить довідка від 29.09.2008 р. № 2222
10.03.1999 р. відповідно до рішення Затоківської селищної ради народних депутатів від 30.12.1998 р. № 45 Одеській залізниці як землекористувачу був виданий Державний акт на право постійного користування землею № ІІ-ОД № 003996, яким Одеській залізниці надано у постійне користування землі загальною площею 50,68 га в межах згідно з планом землекористування в смт. Затока для виробничої діяльності. Як з'ясовано судом, спірна споруда розташована на земельній ділянці, що була надана Одеській залізниці у постійне користування згідно вказаного Держакту.
До того ж на замовлення Одеської залізниці Державним підприємством „Одеський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України” був складений технічний висновок про стан несучих конструкцій павільйону з пасажирською платформою „Нагорна” (інвентарн. № 014400), згідно якого стан конструкцій задовільний та споруда придатна до подальшої експлуатації.
Як вбачається з матеріалів справи, КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації” була проведена інвентаризація об'єктів нерухомості, які знаходяться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, за наслідками якої був виготовлений технічний паспорт станом на 05.11.2007 р.
Відповідно до п. 1.1 статуту Одеської залізниці, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 29.12.1997 р. № 456, із наступними змінами, Одеська залізниця -це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.
Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 статуту Одеської залізниці, майно залізниці становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.
Також відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Згідно ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом господарської діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК України та іншими законами, прийнятими відповідно до цього кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Положеннями ч. 5 статті 4 Закону України „Про залізничний транспорт” №273-96/ВР від 04.07.1996 р. визначено, що управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, підпорядкованим Міністерству транспорту України.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України „Про залізничний транспорт” майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.
Відповідно до ст. 116 Конституції України від 28.06.1996 р. Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року № 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності -це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Так, з огляду на положення ст.ст. 3, 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності” Міністерство транспорту та зв'язку України є суб'єктом управління майном, що закріплене за Одеською залізницею на праві господарського відання.
У відповідності з положеннями ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Аналогічні положення щодо захисту речових прав на чуже майно містяться у ст. 396 Цивільного кодексу України, згідно якої захист речового права здійснюється відповідно до положень ст. 29 Цивільного кодексу України „Захист права власності”.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України (глава 29 кодексу) власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.
Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.
Як вже зазначалось, Одеською залізницею в особі її структурного підрозділу заявлялись клопотання про оформлення права власності на спірне майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи листуванням. Безпосередньо Міністерство транспорту та зв'язку не зверталося до відповідача щодо оформлення права власності держави на спірне майно. Проте, позивачем таке право було делеговане Одеській залізниці пунктом 3 Окремого доручення Заступника Міністра транспорту та зв'язку України від 07.05.2006 р. № 410/16/11-06, пунктом 13.3 Рішення Колегії Мінтрансзв'язку про підсумки роботи транспортно-дорожнього комплексу та галузі зв'язку за 2005 рік. Зазначені звернення від імені Одеської залізниці в силу обсягу повноважень, наданих ст. 136 Господарського кодексу України особі, у якої майно перебуває на праві повного господарського відання, були зроблені начальником Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 (балансоутримувачем спірного майна) Сузанським А.Ф., якій діяв на підставі довіреностей начальника Одеської залізниці від 26.06.2007 р. № 217, від 23.01.2008 р. № 135, від 18.02.2008 р. № 306. Відмовивши Одеській залізниці в оформлені свідоцтва про право власності держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти, Затоківська селищна рада фактично заперечила (не визнала) наявності цього права власності.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає, що позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання за державою права власності на споруду павільйону з пасажирською платформою Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці, розташовану за адресою: Одеська область, Сонячний район, смт. Затока, зупиночний пункт „Нагорна” (літера № 1), яка перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь третьої особи -Одеської залізниці сплачених нею за дорученням позивача судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки заявлені необґрунтовано. Так, ГПК не містить положень, згідно яких понесені стороною у справі судові витрати можуть бути відшкодовані на користь третьої особи.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. Позовну заяву Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача -Одеська залізниця, до Затоківської селищної ради про визнання права власності на майно задовольнити.
2. ВИЗНАТИ за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 00017584) право власності на об'єкт нерухомого майна - споруду павільйону з пасажирською платформою Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці, розташовану за адресою: Одеська область, Сонячний район, смт. Затока, зупиночний пункт „Нагорна” (літера № 1), що перебуває на праві повного господарського відання у Одеській залізниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 26.10.2009 р.
Суддя