"21" жовтня 2009 р.Справа № 24/142-09-4311
За позовом: Закритого акціонерного товариства "ЄВРОФІНАНС";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАСТИК"
про стягнення 58 337,48грн.
Суддя О.Ю. Оборотова
За участю представників:
позивача: Шкаровська О.В., на підставі довіреності від 16.09.2009р.
відповідача: не з'явився.
Суть спору: закрите акціонерне товариство “ЄВРОФІНАНС” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАСТИК" про стягнення 58 337,48грн.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд задовольнити позов у повному об'ємі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст..75 ГПК України.
У судовому засіданні 21.10.2009р. суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
03.03.2008р. між закритим акціонерним товариством “ЄВРОФІНАНС”, в особі голови правління Курас Анджея (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАСТИК", в особі Алексєєва Василя (Лізингоодержувач), був укладений договір фінансового лізингу №LА08000046, за умовами якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв автомобіль Tata LPT 613 (Euro 2) (3.7.t) Bort - Tent, вартістю 106 651,02 гривень. Вказаний автомобіль був переданий у фінансовий лізинг, відповідач мав сплачувати лізингові платежі в розмірі і в порядку передбаченому договором від 03.03.2008 року, референційною валютою (валютою в якій визначались зобов'язання за договором) було визнано долар США, оплата мала провадитись за курсом комерційного банку “НАДРА” на день сплати відповідного лізингового платежу та один відсоток, оплата мала бути проведена щомісячно, протягом 5 днів з моменту виставлення відповідного рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 07 числа відповідного календарного місяця, згідно п.8.2. договору від 03.03.2008 року.
Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (в редакції Закону України від 11 грудня 2003 року N 1381-IV) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
02.04.2008р. на виконання умов договору фінансового лізингу №LА08000046 від 03.03.2008р. між сторонами по справі відбулася фактична передача відповідачу об'єкту лізингу: автомобілю Tata LPT 613, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі.
Відповідно до умов договору позивачем направлялися рахунки -фактури за період з 25.04.2008 року по 30.01.2009 року, які знаходяться в матеріалах справи, за весь час користування об'єктом лізингу було нараховано 39524,32 гривень з яких не оплачено 22303,62 гривень.
Відповідно до п.10.1 додатку 2 договору фінансового лізингу №LА08000046від 03.03.2008р. Лізингодавцю надано право в односторонньому порядку припинити дію договору у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами вказаного договору. При цьому, відповідно до п. 10.2 додатку 2 договору фінансового лізингу №LА08000046 від 03.03.2008р. Лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення предмету лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає більше 30 календарних днів. В свою чергу, згідно з п. 10.3 додатку 2 договору фінансового лізингу №LА08000046 від 03.03.2008р. у разі дострокового припинення договору Лізингоодержувач зобов'язаний власними силами та за власний рахунок повернути транспортний засіб Лізингодавцю у стані з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст.. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (в редакції Закону України від 11 грудня 2003 року N 1381-IV) Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
З огляду на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань із здійснення лізингових платежів, а також з урахуванням наведених положень договору фінансового лізингу №LА08000046 від 03.03.2008р., позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання вказаної угоди від 22.01.2009р.
В свою чергу, 22.01.2009р. відповідач на вимогу позивача повернув ЗАТ „Єврофінанс” предмет лізингу: автомобіль Tata LPT 613, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт повернення предмету лізингу. Згідно з вказаним актом сторонами було передбачено, що щомісячний лізинговий платіж за січень 2009р. буде нарахований в останній робочий день поточного місяця та обов'язковий до сплати Лізингоодержувачем.
Відповідно до ст. 509 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (в редакції Закону України від 11 грудня 2003 року N 1381-IV) Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Як було зазначено по тексту рішення вище, обов'язок Лізингоодержувача із сплати лізингових платежів та порядок їх здійснення був передбачений умовами розділу 3 договору фінансового лізингу №LА08000046 від 03.03.2008р. та п. 8.1 додатку 2 до вказаної угоди.
У порушення наведених умов договору фінансового лізингу №LА08000046 від 03.03.2008р., а також вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідачем договірні зобов'язання зі сплати лізингових платежів за період з вересня по жовтень 2008р., а також з листопада 2008р. по січень 2009р. (місяць повернення предмету лізингу) виконані не були.
Таким чином, посилаючись на порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАСТИК" умов договору фінансового лізингу лізингу №LА08000046 від 03.03.2008р., ЗАТ „Єврофінанс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості з лізингових платежів у сумі 22 303,62 грн, пені в розмірі 2182,33 грн., інфляційних витрат у сумі 5954,56 грн., а також 3% річних в розмірі 291,17 грн., збитки в сумі 14 096, 01грн., штрафу в сумі 13 509,79грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення не надав, доказів в підтвердження належного виконання умов договору суду не надав.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Договір це узгоджена воля сторін, який згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 8.2. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі щомісячно, протягом 5 днів з моменту виставлення відповідного рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 07 числа відповідного календарного місяця.
Як встановлено матеріалами відповідач лізингові платежі вносив не в повному обсязі, на момент повернення об'єкту лізингу у відповідача за договором від 03.03.2008 року заборгованість складала 22 303,62 гривень, тому суд вважає доведеною суму основної заборгованості в розмірі 22 303,62 гривень.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2182,33 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до умов п. 8.9 додатку 2 до договору фінансового лізингу №LА08000046 від 03.03.2008р., у разі прострочення сплати платежів за договором Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на викладене, ЗАТ „Єврофінанс” згідно розрахунку викладеного у позовній заяві, додатково було нараховано до сплати Лізингоодержувачу пеню у розмірі 2182,33 грн., при цьому, як вбачається з розрахунку пені, її нарахування було здійснено позивачем з урахуванням приписів частини 6 статті 232 ГК України.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №LА08000046 від 03.03.2008р. щодо своєчасного здійснення лізингових платежів, суд доходить висновку про правомірність нарахування пені у сумі 2182,33 грн., та наявності підстав для задоволення позову в цій частині вимог.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином сума 3% річних складає 291,17 гривень та інфляційні в сумі 5954,56 гривень, нараховані відповідно до вимог законодавства та підлягають стягненню з відповідача.
Також суд вважає заявлену суму штрафу в розмірі 13 509,79 гривень обґрунтованою, відповідає умов договору, а саме п.10.8 та підлягає стягненню.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги закритого акціонерного товариства “ЄВРОФІНАНС” підлягають задоволенню повністю, так як є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються доданими до позову документами.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесі.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
1. Позов Закритого акціонерного товариства "ЄВРОФІНАНС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАСТИК" про стягнення 58 337,48грн. -задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАСТИК" (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, б. 36 оф. 12), код ЄДРПОУ 35178381, р/р 2600577545 “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805 на користь Закритого акціонерного товариства "ЄВРОФІНАНС" (02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14), п/р 26002013757001 в філії ВАТ КБ “Надра” Київське РУ, МФО 320564 -заборгованість в сумі 22 303,62грн., збитки в сумі 14 096,01грн., штраф в сумі 13 509,79грн., пеню 2182,33грн., інфляційні втрати 5954,56грн., 3% річних 291,17грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАСТИК" (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, б. 36 оф. 12), код ЄДРПОУ 35178381, р/р 2600577545 “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805 на користь Закритого акціонерного товариства "ЄВРОФІНАНС" (02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14), п/р 26002013757001 в філії ВАТ КБ “Надра” Київське РУ, МФО 320564 -суму 583,38грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційне -технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписане 21.10.2009р.
Суддя Оборотова О.Ю.