Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
06 березня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого: судді- ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря - ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу прокурора Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду від 20 лютого 2017 року,-
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого Рівненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_8 , яке погоджено із прокурором про арешт автомобіля марки "Субару Легасі" з д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність достатніх підстав для накладення арешту на автомобіль марки "Субару Легасі", д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Не надано документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання. Крім того слідчий не надав жодних пояснень з приводу внесеного ним клопотання.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає, що ухвала, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про арешт є незаконною та не обґрунтованою. Вказує, що накладення арешту на вказаний автомобіль зумовлене необхідністю призначення та проведення експертизи з комплексного дослідження транспортного засобу, з метою вирішення питання чи піддавалися змінам маркувальні позначення номера кузова автомобіля та якими були першопочаткові маркувальні позначення. Зазначає, що вказана експертиза встановить чи є вилучений автомобіль тим, який був викрадений в потерпілого ОСОБА_9 . Просить суд скасувати ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль марки «Субару Легасі» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та задовольнити клопотання слідчого про арешт вищевказаного автомобіля.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора на обґрунтування апеляційної скарги, пояснення представника потерпілого про залишення апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, з матеріалів провадження, зокрема: клопотання , витягу з ЄРДР, вбачається, що під час огляду автомобіля марки «Субару Легасі» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 було виявлено, що вказаний автомобіль перебуває в розшуку, у зв'язку із незаконним його заволодінням у м. Києві.
Всупереч вимог ст.ст.170, 171 КПК України в клопотанні слідчого відсутнє обґрунтування необхідності арешту даного конкретного майна, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту на вказаний транспортний засіб.
У матеріалах наданих до суду відсутня постанова про визнання автомобіля речовим доказом, а клопотання про арешт майна не містить об'єктивних даних , які вказували б на відповідність даного автомобіля критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Одночасно, згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При постановленні ухвали слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано.
Із змісту клопотання, матеріалів провадження, як і доводів, висловлених слідчим у суді першої інстанції, вбачається, що органом досудового слідства ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не доведено, що автомобіль, належний ОСОБА_10 про арешт якого ставиться питання, має значення доказу в даному кримінальному провадженні і підпадає під критерії, визначені у ст.98 КПК України, зокрема: не обґрунтовано в достатній мірі, що він є знаряддям/засобом вчинення кримінального правопорушення, які саме сліди кримінального правопорушення він на собі зберіг, і які інші відомості можна отримати за його допомогою, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, крім тих, що вже були отримані під час проведення його огляду.
На думку колегії суддів, не доведено органом досудового слідства і існування ризиків, визначених у абзаці другому ч.1 ст.170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.
Крім того, не містять матеріали провадження і будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно.
Слідчим суддею, з дотриманням вимог ст.ст.132, 173 КПК України вказані обставини в їх сукупності враховано і дана їм належна правова оцінка .
Колегія суддів вважає, що існує можливість без накладення арешту на вище вказаний транспортний засіб, провести всі слідчі дії під час досудового слідства та судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а клопотання слідчого, обґрунтовано лише загальними судженнями про те, що автомобіль відповідає ознакам речового доказу без ретельної перевірки на відповідність даного майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Разом з цим, згідно вимог ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відтак, переглядаючи оскаржене судове рішення в межах апеляційної скарги , апеляційний суд прийшов до висновку , що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Керуючись ст.ст. 376, 404-407, 409, 412, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення , а ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду від 20.02.2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3