"19" жовтня 2009 р. Справа № 26/190-09-4726
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Войтенко С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом : фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до відповідача : Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області
про визнання права власності на майно, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( далі -позивач звернулась з позовом до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на будівлю магазину-бару „Тетяна” під літерою „Б”, ( далі -приміщення) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 42,60 кв.м, що складається з : основного приміщення площею 30,70 кв.м., допоміжного приміщення площею 3,20 кв.м., допоміжного приміщення площею 6,80 кв.м., допоміжного приміщення площею 1,90 кв.м. посилаючись на наступне.
Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області 28.02.1996 року (свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 від 28.02.1996 р.).
06 грудня 1996 року між позивачем та Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області був укладений договір на право тимчасового користування землею, згідно до п. 1.1 та 1.2 якого Нерубайська сільська рада рішенням № 157 від 06 грудня 1996 року надає, а позивач приймає ділянку загальною площею 0,032 га на умовах оренди в тимчасове довгострокове користування строком на двадцять п'ять років для розміщення торгівельного об'єкту з продажу населенню продовольчих та промислових товарів побутового призначення.
У 1998 році позивач самовільно побудував на орендованій земельній ділянці вказане приміщення, загальною площею 63,7 кв.м, яке складається з: підвалу площею 12,5 кв.м.; підвалу площею 5,5 кв.м; торгівельного залу площею 16,4 кв.м; коридору площею 3,2 кв.м.; підсобного приміщення площею 5,0 кв.м; торгівельного залу площею 20,1 кв.м; туалету площею 1,0 кв.м.
04 липня 2008 року господарським судом Одеської області прийнято рішення яким визнано за позивачем право власності на вказане приміщення.
Дане рішення суду було зареєстровано КП „ Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” 26.09.2008 року.
У період з серпня 2008 року по травень 2009 року позивач самовільно здійснила реконструкцію вказаного приміщення, побудував ще один магазин загальною площею 42.60 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Нерубайської міської ради Біляївського району Одеської області від 26 червня 2009 року земельній ділянці, що належить позивачеві на підставі Договору на право тимчасового користування землею від 11 квітня 1997 року , зареєстрованого в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 4. було присвоєно нова адреса -АДРЕСА_1.
13.07.2009 р. КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” був виготовлений технічний паспорт на вказане приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до якого самочинно побудоване приміщення, вказане у технічному паспорті літерою „Б” та складається з основного приміщення площею 30,70 кв.м., допоміжного приміщення площею 3,20 кв.м., допоміжного приміщення площею 6,80 кв.м., допоміжного приміщення площею 1,90 кв.м.
Відповідно до технічного висновку „Про можливість збереження самовільно побудованої будівлі магазину літ. „Б” за адресою: , АДРЕСА_1 вказане приміщення відповідає будівельним нормам і правилам та можливе її введення в експлуатацію.
З підстав ч. 3 ст. 376 ЦК України позивач просить суд визнати за ним право власності на вказане приміщення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте відповідач надіслав до суду лист про розгляд справи за відсутності представника, згідно якого відповідач у повному обсязі визнає позовні вимоги.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані позивачем обставини справи повністю підтверджуються наданим позивачем вищеперерахованими доказами.
Разом з тим суд зазначає підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Між тим відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Також частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Як з'ясовано судом, позивачем було здійснено самочинне будівництво вказаного приміщення на орендованій ним земельній ділянці.
Проте, судом не встановлено порушення позивачем прав та інтересів інших осіб при здійсненні самочинного будівництва вказаного приміщення.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги відповідають фактичним матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на майно задовольнити повністю.
2. ВИЗНАТИ за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (67661, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на нежитлову будівлю магазину-бару „Тетяна” під літерою „Б”, ( далі -приміщення) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 42,60 кв.м, що складається з: основного приміщення площею 30,70 кв.м., допоміжного приміщення площею 3,20 кв.м., допоміжного приміщення площею 6,80 кв.м., допоміжного приміщення площею 1,90 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя