Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
06 березня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
законного представника ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Рівненського міського суду від 11 листопада 2016 року у кримінальному провадженні № 12016180010001380 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Цим вироком ОСОБА_6 , , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Рівного, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, не одружений, навчається у Краківському сільськогосподарському університеті,
- засуджений:
- за ч.4 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки і 6 ( шість) місяців .
На підставі ст.ст.75 та 104 КК України, ОСОБА_6 від відбування покарання звільнено з випробуванням та встановлено іспитовий строк 2 ( два) роки.
Згідно статті 76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
За вироком суду 03 березня 2016 року, о 2 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 ,перебуваючи поблизу приміщення супермаркету «Вопак», що на вулиці Київській, 10 в місті Рівне, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, розуміючи протиправність своїх дій і їх скоєння в громадському місці, безпричинно застосував газовий балончик та наніс два удари в область лівої руки та правого коліна ОСОБА_9 заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень знаряддям - металевою складною палицею, яку зберігав при собі, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді саден на лівому променево-зап'ясному суглобі та на правому колінному суглобі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, чим грубо порушив громадський порядок, зокрема нормальний уклад життя та спокій потерпілого.
Своїми умисними діями, які полягали в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 вчинив злочин передбачений частиною 4 статті 296 КК України - хуліганство.
Не погоджуючись із вироком обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій не заперечуючи про доведеність його вини у вчиненому та правильності кваліфікації його дій, просить поновити строк на апеляційне оскарження вироку суду, оскільки такий пропущений з поважних причин. Свої вимоги мотивує тим, що після проголошення вироку суду він поїхав на навчання в Польщу та надав адвокату доручення подати до суду апеляційну скаргу на вирок суду. Однак апеляційну скаргу адвокатом з невідомих йому причин подано не було. В Україну він повернувся 20 грудня 2016 року, про що свідчить відмітка в його закордонному паспорті, і лише через місяць дізнався що адвокат не подав апеляційної скарги. По суті призначеного покарання просить вирок суду змінити призначивши, йому мінімальне покарання передбачене санкцією ч.4 ст.296 КК України та встановити мінімальний іспитовий строк в один рік. Покликається на те, що він є неповнолітньою особою, щиро розкаявся у вчиненому, потерпілий не має до нього жодних претензій, виключно позитивно характеризується, як за місцем проживання так і навчання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого, його представника та захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що пропущений обвинуваченим строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
За змістом ч.1 ст. 117 КПК України процесуальний строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої сторони, якщо він пропущений з поважних причин.
Колегія суддів вважає, що наведені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є обґрунтованими та підтверджені сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та детально викладених у вироку доказів.
Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.4 ст.296 КК України є вірною.
За вимогами ч.1 ст.408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: 1) пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; 2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; 3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Пунктом дев'ятим Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму ВСУ від 10 грудня 2004 року №18, від 12 червня 2009 року №8, від 06 листопада 2009 року №11), передбачено, що судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на статтю 75 КК, а щодо неповнолітньої особи - ще й на статтю 104 КК, як на підстави для прийняття такого рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, підтвердивши обставини, встановлені судом, за місцем проживання та навчання характеризується виключно позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відшкодував завдані збитки, активно сприяв розкриттю злочину. Проте вказані обставини суд першої інстанції як обставини, які пом'якшують покарання, належним чином не визнав і при призначенні покарання в повній мірі їх не врахував, не навівши при цьому будь-яких мотивів, з чим колегія суддів погодитись не може, а тому ці обставини визнаються такими, що пом'якшують покарання, а доводи обвинуваченого наведені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає обгрунтованими та такими що заслуговують на увагу.
За наведених обставин колегія суддів вважає за можливе змінити вирок суду та призначити обвинуваченого мінімальне покарання передбачене санкцією ч.4 ст.296 КК України та встановити мінімальний іспитовий строк передбачений ст.ст.75, 104 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 404-407, 409, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2016 року в частині призначеного ОСОБА_6 покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання, у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.ст 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік.
Згідно статті 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язок: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 .
З оригіналом згідно: суддя-доповідач ОСОБА_1