№ 336/599/17
пр. № 2/336/919/2017
Іменем України
10 березня 2017 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про надання строку на примирення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, в якому вказала, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 20.10.2000 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сім'я фактично розпалася, сторони припинили родинні стосунки, у зв'язку з чим просить шлюб розірвати.
Ухвалою суду від 06.02.2017 року провадження по справі було відкрите та справу призначено до розгляду на 23.02.2017 року.
23.02.2017 року судове засідання не проводилось з об'єктивних причин, розгляд справи було відкладено на 10.03.2017 року.
22.02.2017 року відповідачем ОСОБА_2 подано клопотання про надання подружжю строку на примирення протягом 6 місяців.
В судовому засіданні відповідач підтримав заявлене клопотання, вказуючи, що вважає можливим примирення подружжя.
Позивач проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись, що конфлікт між сторонам триває досить тривалий час та останнього року лише загострюється. Сторонами вживались заходи для примирення, натомість вони виявились безрезультатними, у зв'язку з чим подальші намагання примиритись вона вважає безперспективними, а примирення неможливим.
При вирішенні клопотання суд виходить з наступного.
Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 2000 року, мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає на цей час з позивачем. Певний час ОСОБА_2 мешкає за іншою адресою, не підтримує подружні стосунки з позивачкою та не находить спільної мови із сином.
Враховуючи, що як позивач, так і відповідач є дорослими, розумними та розважливими людьми, мають достатній життєвий досвід, тож, на переконання суду, рішення позивача про необхідність розірвання шлюбу є обміркованим та прийняте не під впливом швидкоминучих емоцій, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для надання сторонам строку для примирення, враховуючи, що позивач проти цього заперечувала.
Також судом при цьому враховується, що з відповідним клопотанням ОСОБА_2 звернувся ще у лютому 2017 року, натомість до дати судового засідання позивач не змінила своєї думки.
На підставі викладеного, керуючись ст. 201 ЦПК України, -
Клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку на примирення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя О.І. Дацюк