"19" жовтня 2009 р.Справа № 16/155-09-4204
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.
З участю представників сторін:
Від позивача: Подорян Д.В. за довіреністю № 73/27/14-09 від 12.01.09р.
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: Бровкін І.О. за довіреністю № 020п/7-500 від 11.12.2008р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до Одеської міської ради про визнання права власності, -
Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” про визнання права власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти основних фондів -комору бронзоливарного цеху (інвентарний номер 3100978), бронзоливарний цех (інвентарний номер 100981), будівлю прохідної ливарного цеху (інвентарний номер 102137), огорожу ливарного цеху (інвентарний номер 102029), а також мостіння, які перебувають у господарському віданні державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”, та знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.. Приморська, 40. Свої вимоги позивач обґрунтовує належністю спірного майна до державної власності, знаходженням майна у господарському віданні державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” та необхідністю здійснити оформлення правовстановлюючих документів на зазначене майно.
В подальшому, під час розгляду даної справи позивачем було уточнено позовні вимоги в частині зазначення площі спірних об'єктів та їх складу. Так, згідно з заявою про уточнення позовних вимог, яка надійшла до господарського суду Одеської області 16.10.2009р. позивач просить суд визнати за ним право власності на комору бронзоливарного цеху, загальною площею 118,6 кв. м. (інвентарний номер 3100978), бронзоливарний цех, загальною площею 819,2 кв. м. (інвентарний номер 100981), будівлю прохідної ливарного цеху, загальною площею 17,6 кв. м. (інвентарний номер 102137), огорожу ливарного цеху, загальною площею 195,7 м (інвентарний номер 102029).
Представником третьої особи позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України, заявлені у даній справі були підтримані повністю.
Представник відповідача, згідно з усними поясненнями наданими у судовому засіданні 21.09.2009р. проти позову заперечував, посилаючись на непорушення з боку відповідача прав Міністерства транспорту та зв'язку України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Листом за № 1536/04/14-09 від 10.03.2009р. позивач звернувся до Одеської міської ради з проханням розглянути питання щодо оформлення права власності за Державою, зокрема, на комору бронзоливарного цеху (інвентарний номер 100978), бронзоливарний цех (інвентарний номер 100981), будівлю прохідної ливарного цеху (інвентарний номер 102137), огорожу ливарного цеху (інвентарний номер 102029), розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Приморська, 40, що перебувають у господарському віданні державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”.
Листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 23.04.2009р. за вих.№1580, позивачу було повідомлено про відмову у задоволенні вказаного клопотання Міністерства транспорту та зв'язку України з огляду на відсутність у заявника документів, якими підтверджений факт прийняття об'єктів нерухомості до експлуатації, як це передбачено вимогами Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387 (з послідуючими змінами та доповненнями) та правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовані ці споруди. Як вбачається з листа Державного архіву Одеської області за вих.№ 275/05-03 від 26.06.2009р., у рішеннях Одеського міського виконавчого комітету депутатів трудящих про затвердження державною приймальною комісією актів приймання та вводу в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів за 1949 -1979 р.р. відомостей щодо вводу в експлуатацію спірних об'єктів не збереглося.
Відмова відповідача здійснити оформлення правовстановлюючих документів та втрата документів, що підтверджують прийняття та ввід в експлуатацію державною комісією спірних об'єктів, і змусила Міністерство транспорту та зв'язку України звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, спірні об'єкти нерухомості тривалий час знаходилися на утриманні та балансі державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна”.
Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 971 від 02.10.2006р. „Про реорганізацію державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” з метою ефективного використання державного майна було вирішено реорганізувати вказане державне підприємство шляхом приєднання його до державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” на правах відокремленого структурного підрозділу, у зв'язку з чим передати майно реорганізованого підприємства до статутного фонду державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” згідно з передавальним актом.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 571-р від 16.11.2006р. було погоджено рішення Міністерства транспорту та зв'язку України щодо реорганізації державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” шляхом приєднання до державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”.
Як вбачається з передавального акту станом на 01.02.2007р. майно, основні фонди, обігові кошти, права та обов'язки державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” були передані державному підприємству „Одеський морський торговельний порт”.
При цьому, відповідно до акту приймання-передачі основних фондів СРЗ-1 „Україна” державному підприємству „ОМТП” станом на 01.04.2007р. до складу об'єктів, що були передані державному підприємству „Одеський морський торговельний порт” на праві господарського управління, увійшло і спірне майно.
Крім того, Міністерством транспорту та зв'язку України на підтвердження своїх доводів було надано суду довідку про об'єкти, які знаходяться на балансі державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” за вих. № 082-10/238 від 22.07.2009р. та інвентарні картки обліку основних засобів за № 100978, № 100981, № 102137, № 102029. При цьому, зі змісту інвентарних карток та акту приймання-передачі основних фондів СРЗ-1 „Україна” державному підприємству „ОМТП” станом на 01.04.2007р. вбачається, що комора бронзоливарного цеху була збудована у 1958 році, бронзоливарний цех - у 1947 році, будівля прохідної ливарного цеху у 1944 році, а огорожа ливарного цеху -у 1950 році. Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з зношеністю основних фондів та тимчасовою забороною Головного державного санітарного лікаря водного транспорту України з 21.10.2006р. на функціонування ковальської ділянки, згідно з розпорядженням директора судноверфі „Україна” ДП „ОМТП” № 19 від 05.09.2007р. ливарна дільниця була законсервована та виведена з експлуатації. При цьому, слід зауважити, що відповідно до актів періодичного технічного огляду спірних об'єктів від 10.06.2009р., за результатами технічного огляду спірних об'єктів було встановлено, що будівельні конструкції спірних об'єктів знаходяться в цілому у задовільному стані, але потребують ремонту.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 808 від 07.10.1960р. за Одеським судноремонтним заводом № 1 було закріплено фактично зайняту ливарним цехом земельну ділянку, площею 2,5 га. В подальшому, вже у 2001 році Одеською міською радою було прийнято рішення № 2744-ХХІІІ від 15.10.2001р. „Про затвердження технічної документації з інвентаризації та оформлення державному підприємству Одеському судоремонтному заводу „Україна” права користування земельними ділянками, загальною площею 2,0422 га, за адресою: м. Одеса, Жовтневий район, вул.. Приморська, 40, для експлуатації та обслуговування виробничої дільниці № 3”. На підставі вказаного рішення 29.12.2001р. між Одеською міською радою та державним підприємством „Одеський судноремонтний завод „Україна” було укладено договір на право тимчасового користування землею, відповідно до якого останнім було отримано у тимчасове короткострокове користування, терміном на 3 роки земельну ділянку, площею 20422 кв.м., для експлуатації виробничої дільниці № 3.
Як було зазначено по тексту рішення вище, ані в Державному архіві в Одеській області , ані в архівах Міністерства транспорту та зв'язку України, державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” не збереглося будь-яких документів, підтверджуючих введення в експлуатацію спірних об'єктів.
Площі спірних об'єктів нерухомості відповідають технічному паспорту, виготовленому КП “ОМБТІ та РОН” 12.01.2009р.
Враховуючи зміст заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне зупинити свою увагу на наступному.
Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що будівля комори бронзоливарного цеху, бронзоливарний цех, будівля прохідної ливарного цеху, огорожа ливарного цеху Одеського судноремонтного заводу № 1, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Приморська, 40, на час їх створення належали до державної форми власності.
Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.
Положеннями ст. 3 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, який діяв в Україні з 1991року, так і приписами ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 435-IV (який є чинним в нинішній час), держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.
Проаналізувавши матеріали справи, з огляду на зміст презумпції виключної державної власності на засоби виробництва, яка діяла на час створення спірних об'єктів нерухомості, а також враховуючи тривалість перебування спірних об'єктів нерухомості на балансі державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна”, яке в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання в якості структурного підрозділу до державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”, за яким, в свою чергу, зазначені об'єкти були закріплені на праві господарського відання, з урахуванням відсутності з боку інших суб'єктів цивільного обігу майнових претензій на спірний об'єкт, суд доходить висновку, що будівля бронзоливарного цеху (інвентарний номер 100978), бронзоливарний цех (інвентарний номер 100981), будівля прохідної ливарного цеху (інвентарний номер 102137), огорожа ливарного цеху (інвентарний номер 102029), які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.. Приморська, 40, та збудовані у 50 -х та 60- х роках минулого століття, належать до власності держави Україна, як правонаступника СРСР.
У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності -це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Крім того, у відповідності до ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Відповідно до п.п. 12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Як вбачається з статуту державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”, останнє є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” є правонаступником всіх прав і обов'язків державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна”. Згідно п.4.1., 4.2 статуту державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” майно Порту складається з оборотних та необоротних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належить йому на праві повного господарського відання.
Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна суб'єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв'язку України.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Так, статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство транспорту та зв'язку України як органу, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном, як здійснити реєстрацію права власності на спірні об'єкти на виконання законодавчих положень, так і позбавляє даного суб'єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Крім того, слід зазначити, що відповідачем жодного доказу про належність об'єктів, на які просить визнати право власності Міністерство транспорту та зв'язку України, до комунальної власності суду надано не було.
Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України від 16.01.2003р.).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).
У відповідності до ст.. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.
Підсумовуючи все наведене, суд оцінює позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання права державної власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти основних фондів -комору бронзоливарного цеху, бронзоливарний цех, будівлю прохідної ливарного цеху, огорожу ливарного цеху, які перебувають у господарському віданні державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”, та знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 40 обґрунтованими, доведеними та такими, що базуються на законних підставах. При цьому, слід зазначити, що позивачем було невірно вказано інвентарний номер комори бронзоливарного цеху, а саме 3100978, в той час, як відповідно матеріалів справи, інвентарний номер цього об'єкту - 100978, у зв'язку з чим суд вважає за правомірне виправити дану помилку. Таким чином, слід визнати за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право власності на комору бронзоливарного цеху, загальною площею 118,6 кв. м. (інвентарний номер 100978), бронзоливарний цех, загальною площею 819,2 кв. м. (інвентарний номер 100981), будівлю прохідної ливарного цеху, загальною площею 17,6 кв. м. (інвентарний номер 102137), огорожу ливарного цеху, площею 195,7 м (інвентарний номер 102029), розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 40. Враховуючи, що визнання права власності у судовому порядку не суперечить засадам цивільного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов Міністерства транспорту та зв'язку України у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що звернення Міністерства транспорту та зв'язку України до господарського суду з позовом у даній справі не було зумовлене неправомірними діями відповідача, суд вважає за правомірне витрати, пов'язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести на рахунок позивача згідно із ст. 44, ч. 2 ст. 49 ГПК України (Лист ВАСУ від 26.06.1995р. №01-8/453 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів”).
Керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 328 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати право власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України /01135, м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 00017584 / на комору бронзоливарного цеху, загальною площею 118,6 кв. м. (інвентарний номер 100978), бронзоливарний цех, загальною площею 819,2 кв. м. (інвентарний номер 100981), будівлю прохідної ливарного цеху, загальною площею 17,6 кв. м. (інвентарний номер 102137), огорожу ливарного цеху, площею 195,7 м (інвентарний номер 102029), розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 40, що перебувають в господарському віданні державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення підписане 23.10.2009р.
Суддя