Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №333/5827/16 Головуючий у 1 інстанції: Фунжий О.А.
Провадження № 22-ц/778/1045/17 Суддя-доповідач: Спас О.В.
01 березня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.
суддів: Кухаря С.В.,
Полякова О.З.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства оборони України
на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2016 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.
В позові зазначав, що в період проходження військової служби на території Афганістану в 1980 р. він отримав поранення, які стали причиною його захворювання та визнання інвалідом 3 групи. Вказаним пошкодженням здоров'я йому завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв'язків, позбавленні можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійних болях та спазмах, перенесених стражданнях. Позивач, посилаючись на положення ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 23, 1167 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Міністерства оборони України в дохід держави судовий збір у розмірі 1 378 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду змінити шляхом збільшення суми відшкодування завданої йому моральної шкоди до 100 000 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
ОСОБА_1 надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України безпідставними і просить апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені такі обставини та правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 15 серпня 1980 р. до 19 січня 1981 р. у складі в/ч НОМЕР_1 неодноразово (не менше 8 разів) відкомандировувався та перетинав кордон території Афганістан, де велись бойові дії (а.с. 14), має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, є інвалідом 3 групи згідно довідки до акту огляду МСЕК від 12 жовтня 2016 р. (а.с. 61)
Згідно свідоцтва про хворобу від 11 вересня 2003 р. у ОСОБА_1 діагноз «рубці на обох гомілках», поранення отримано в період бойових дій на території Афганістан в період 1980 р. (а.с.15-16)
Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0679234 від 12 жовтня 2016 р., ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності безстроково, причиною інвалідності є поранення (контузія) та захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с.61)
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, оскільки сам факт каліцтва, одержаного в період проходження військової служби, та наслідки такого каліцтва спричинили позивачеві втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту, переживань, хвилювань, душевних та фізичних стражданнях, а також необхідності довготривалого лікування.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Із матеріалів справи вбачається, що каліцтво, яке отримав ОСОБА_1 пов'язане з проходженням військової служби. Згідно свідоцтва про хворобу від 11 вересня 2003 р. у ОСОБА_1 діагноз «рубці на обох гомілках», поранення отримано в період бойових дій на території Афганістан в період 1980 р. Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0679234 від 12 жовтня 2016 р., ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності безстроково, причиною інвалідності є поранення (контузія) та захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні положення містяться у частинах 1 ст.ст. 3,15 ЦПК України.
Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача та зазначив, що протягом багатьох років позивач переживає душевні страждання та у зв'язку з пошкодженим здоров'ям позбавлений нормального життя, відчуває страждання, психологічний дискомфорт.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що Міністерство оборони є неналежним відповідачем у справі, являються неспроможними.
Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має бути врахований судом.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованості визначеної суми відшкодування завданої моральної шкоди є безпідставними.
Судом першої інстанції встановлено, що каліцтво позивача, яке призвело до стійкої втрати працездатності є наслідком травми, пов'язаної з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначено відповідно до вимог ст.23 ЦК України.
При цьому судом враховано тяжкість вимушених змін в житті яке отримав ОСОБА_1 виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 грн.
З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення жодної з апеляційних скарг та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу Міністерство оборони України відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: