Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №333/5222/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Герасименко С.Г.
Провадження № 22-ц/778/1043/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
01 березня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Полякова О.З.,
ОСОБА_2,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК»
на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2016 року
у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
У вересні 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.
В позові зазначало, що 07.12.2007 року між ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 104964-CRED, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у розмірі 7000,00 доларів США на термін до 07.12.2009 року, а ОСОБА_7 зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Відповідно зазначеного кредитного договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач ОСОБА_7 повинна надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення
зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором він виконав та видав ОСОБА_4 кредит у розмірі 7000 доларів США. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_7 станом на 05.09.2016 року має заборгованість 3073,85 доларів США, яка складається з наступного: 2918,54 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також штрафи: 9,39 доларів США - штраф (фіксована частина), 145,93 доларів США - штраф (процентна складова). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 за Договором № 104964-CRED між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_8, ОСОБА_6 укладено договори Поруки. Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 3073,85 доларів США, що за курсом 26,63 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.09.2016 року складає 81856,76 грн. за кредитним договором № 104969-CRED від 07.12.2007 року. Стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідачів судові витрати.
Відповідачем ОСОБА_4 надані заперечення на спростування доводів апеляційної скарги. Просить про відхилення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_9, представника відповідача ОСОБА_10 ОСОБА_11, представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_12, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені такі обставини.
07.12.2007 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 104964-CRED, відповідно до якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у розмірі 7000,00 доларів США на термін до 07.12.2009 року, а ОСОБА_7 зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
Відповідно зазначеного кредитного договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач ОСОБА_7 повинна надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
07.12.2007 року в якості забезпечення наданого кредитного договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договори поруки, на підставі яких поручителі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 взяли на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_4 її зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору.
Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав та видав ОСОБА_4 кредит у розмірі 7000 доларів США. Видача кредиту у розмірі 7000 доларів США підтверджується розрахунками заборгованості за кредитним договором, наданими представником банку та не заперечується сторонами.
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_4 умов договору, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» 06.04.2010 року звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5618,30 доларів США та судових витрат.
24.11.2010 року заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя зазначений позов було задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 104964-CRED у розмірі 44 553,12 грн. та судові витрати.
29.07.2011 року на виконання виконавчого листа виданого по цивільній справі №2-3170/10 від 04.04.2011 року на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.11.2010 року ОСОБА_6 було сплачено грошові кошти у сумі 49038,60 грн.
22.06.2011 року ОСОБА_7 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.11.2010 року.
12.10.2011 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя зазначену заяву ОСОБА_4 задоволено, заочне рішення від 24.11.2010 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.
17.01.2012 року позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості було залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою представника позивача в судові засідання.
28.09.2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 2918,54 доларів США та штраф у розмірі 155,32 доларів США (9,39 доларів США - фіксована частина, 145,93 доларів США - процентна частина).
Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини сторін відповідають ст.ст. 526, 543, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, за якими зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Правильно вирішене судом першої інстанції питання щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності, про що відповідачами подано відповідну заяву до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 256, 257, 259 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, однак встановлена законом позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Пунктом 5.7 кредитного договору №104964-CRED від 07.12.2007 року передбачено, що строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагород та неустойки (штрафів, пені) встановлюється сторонами строк на 5 років.
Пунктом 12 у договорах поруки укладеними між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 передбачено, що сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу протягом 5 років.
Відповідно до ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 264 ЦК України передбачено переривання перебігу позовної давності у разі вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідно до ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи 05.08.2011 року було перервано перебіг позовної давності внаслідок визнання відповідачем свого боргу перед банком. Відповідно до розрахунку заборгованості, який наданий представником позивача, 05.08.2011 року за кредитним договором укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та поручителем ОСОБА_6 було у повному обсязі погашено заборгованість за кредитом у сумі 3924,23 доларів США, та частково була погашена заборгованість за відсотками у розмірі 1596,59 доларів США. Несплачена сума заборгованості за відсотками становила 2918,54 доларів США.
Отже, відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності почався з 05.08.2011 року.
Враховуючи встановлений сторонами строк позовної давності у 5 років, позивач мав право звернутись до суду із позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками у розмірі 2918,54 доларів США та штрафу до 05.08.2016 року включно. Однак позивач своїм правом у встановлені договорами строки не скористався та звернувся до суду із зазначеною позовною заявою лише 28.09.2016 року, тобто після спливу строку позовної давності.
Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Доводи апеляційної скарги, що несплачені платежі підлягають стягненню в межах строку позовної давності не спростовують висновки рішення суду, виходячи з такого.
Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв'язку із неналежним виконанням умов договору банк мав право з 05 серпня 2011р. протягом п'яти років від цієї дати звернутися до суду з позовом, однак позовну заяву подав у вересні 2016 року без поважних причин пропуску строку для звернення до суду, що виключає можливість судового захисту порушеного права позивача у відповідності до положень ст. 267 ЦК України.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» відхилити.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: