Справа №560/841/16-ц
02 березня 2017 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної протиправними діями,
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача та просить стягнути з ОСОБА_2 2300 (дві тисячі триста) грн. як відшкодування завданої матеріальної шкоди, і 2000 (дві тисячі) грн. як відшкодування завданої моральної шкоди. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 20 липня 2016 року, приблизно біля 18.00 год. він на велосипеді марки «Дорожник» їхав по вул. Миру в м.Дубровиця Рівненської області. В цей час біля нього проїхав автомобіль НОМЕР_1, який мало не зачепив його. Проїхавши певну відстань, автомобіль зупинився на вул. Нова в м.Дубровиця Рівненської області. ОСОБА_1 підійшов до автомобіля, в якому знаходився відповідач ОСОБА_2. На зауваження позивача про те, що він його мало не збив, відповідач підійшов до свого автомобіля, відкрив багажник, дістав бейсбольну біту і почав трощити велосипед позивача марки “Дорожник”. В результаті чого велосипед ним було розбито повністю, і він став непридатним для використання. На прохання позивача припинити нищити майно, відповідач не реагував, а сів в машину і поїхав. Після цього позивач викликав працівників поліції, які, приїхавши на місце, оформили відповідні документи і через деякий час передали справу до суду. Постановою Дубровицького районного суду від 16 серпня 2016 року, ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєнні дрібного хуліганства і був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Крім того, позивач вказує, що такими протиправними діями, відповідач завдав йому моральну шкоду, оскільки побачивши, що велосипед знищений, він пережив нервовий стрес, такі протиправні дії відповідача приголомшили його. Звернення до правоохоронних органів, огляд місця події в його присутності та в багатолюдному місці, розмови знайомих порушили нормальний життєвий уклад. При цьому, знищений відповідачем по справі велосипед “Дорожник” був для нього справжньою матеріальною цінністю, єдиним транспортним засобом для пересування, і був куплений з метою полегшення праці, оскільки він є пенсіонером і вже не має реальної можливості придбати собі новий велосипед.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з зазначених в ньому підстав.
Відповідач пред'явлений позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні за необгрунтованістю та недоведеністю позовних вимог з підстав, викладених у запереченні проти позову, де вказує, що 20 липня 2016 року біля 18 годин він приїхав автомобілем марки «Шкода» із своєю знайомою ОСОБА_3 до її будинку, який розташований в м. Дубровиця по вулиці Нова-50, Рівненської області. Знаходячись у її дворі, до будинку на велосипеді марки «Дорожник» приїхав ОСОБА_1 та почав звинувачувати ОСОБА_2 в тому, що він його «підрізав» автомобілем на дорозі, коли він їхав вказаним велосипедом. У відповідь на це, ОСОБА_2 відповів ОСОБА_1, що його обвинувачення є несправедливими та безпідставними. На що ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_3, почав ображати ОСОБА_2 різними брудними та нецензурними словами, які принижували його честь та гідність. ОСОБА_3 попросила ОСОБА_1, щоб той перестав в її присутності висловлюватися на всю вулицю вказаними словами та принижувати ОСОБА_2 і їхав від її будинку, та останній на це не реагував. Велосипед позивача був старий, бувший в користуванні, на якому була обідрана фарба та не мав належного товарного вигляду. Для припинення вказаних дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 взяв у дворі будинку палицю та один раз вдарив нею по передньому колесі його велосипеда, але механічних пошкоджень йому не причинив. Після цього автомобілем поїхав по своїх справах в с. Берестя Дубровицького району Рівненської області. Коли того вечора, біля 22 годин ОСОБА_2 повернувся до будинку ОСОБА_3, то велосипед ОСОБА_1 стояв біля воріт її будинку, а після того, як поїхав від її будинку, то велосипеда більше не бачив. У запереченні відповідач вказує, що позивачем не надано суду жодного доказу про те, хто є власником цього велосипеда, не надано суду доказів реальної вартості велосипеда з врахуванням зносу та калькуляції вартості відновлювального його ремонту, а також доказів, що велосипед розбив саме ОСОБА_4 Крім цього, ОСОБА_1 пред'явивши вимоги про стягнення з нього 2000,00 грн. заподіяної моральної шкоди, не надав суду жодних належних та допустимих доказів в обгрунтування її наявності та розміру.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що під вечір 20 липня 2016 року він почув на вулиці шум. Коли виглянув на вулицю, то побачив, що на дорозі лежить велосипед, від якого з битою у двір пішов ОСОБА_2 Далі через дві хвилини він вийшов з двору з битою в руках і знову продовжив бити битою велосипед по задньому його колесу. Тим часом ОСОБА_1 стояв збоку. Побачивши це, ОСОБА_5 вигукнув ОСОБА_2, щоб він не робив такого. Почувши його голос ОСОБА_2 відразу положив биту у багажник свого автомобіля. Після цього ОСОБА_1 почав телефонувати у відділ поліції, а ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_5 і сказав йому, щоб говорив, що він нічого не бачив. На що ОСОБА_7 відповів, що бачив все, що він робив. Після цього ОСОБА_6 почав йому погрожувати, а далі пішов у свій автомобіль.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він є працівником поліції Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області. 20 липня 2016 року до від чергового Дубровицького ВП надійшло повідомлення про ДТП та пошкодження майна. Приїхавши на місце події побачив ОСОБА_1 та пошкоджений велосипед, в якому були побиті два колеса, погнуті та вибиті спиці, також були побиті вилка та рама. Вказаний велосипед ОСОБА_8 відразу почав фотографувати, а після того відібрав пояснення в учасників події. Згодом до них вийшла теща ОСОБА_2 ОСОБА_9, яка почала телефонувати останньому, проте прочекавши 15-20 хв., він так на місце події і не приїхав. Згодом ОСОБА_9 ще раз зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, щоб він приїхав у відділ поліції. Далі ОСОБА_9 сказала потерпілому, щоб він залишив велосипед у них і це питання вони мирним шляхом вирішать, на що він погодився. Після цього ОСОБА_8 поїхав у відділ поліції.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що того дня приїхала разом із ОСОБА_2 до свого будинку. Коли вони зайшли в двір, то почули в свою адресу від ОСОБА_1 нецензурні слова, які лунали на всю вулицю. Незрозумівши в чому справа, вони вийшли на вулицю запитати в чому справа, але конкретної відповіді не почули, а були одні нецензурні слова та його неадекватна поведінка. Після цього ОСОБА_2 дуже розлютився і попросив ОСОБА_1В піти звідти, проте він відмовився. Тоді ОСОБА_2 взяв палицю, підійшов до велосипеда ОСОБА_1 і вдарив один раз по колесу велосипеда.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він працює інспектором Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області. Перебуваючи на службі, до нього надійшло повідомлення про вчинення ДТП. Приїхавши на місце події побачив, що на узбіччі лежить велосипед, в якому були пошкоджені колеса. Далі запитав ОСОБА_1, що сталось і він відповів, що невідомий йому громадянин під час суперечки взяв палицю і пошкодив йому колеса в велосипеді. Потім на вулицю вийшла теща ОСОБА_2 - ОСОБА_11, яка домовлялась з ОСОБА_1, що вони відремонтують велосипед. Через деякий час ОСОБА_10 склав відносно ОСОБА_2 адміністративний протокол за дрібне хуліганство, передбачене ст.173 КУпАП.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що 20 липня 2016 року її чоловік ОСОБА_1 прийшов додому та розповів, що зять ОСОБА_11 побив йому велосипед. Після цього ОСОБА_12 вирішила сама піти до ОСОБА_11, щоб дізнатись, що трапилось. Коли ОСОБА_12 до неї прийшла, то побачила під брамою побитий велосипед її чоловіка ОСОБА_1, в якому погнуті колеса, а потім побачила й саму ОСОБА_11, яка повідомила, що вони все владнають та помиряться. Через деякий час ОСОБА_12 зустріла ОСОБА_11 та запитала, де її велосипед, на що ОСОБА_11 відповіла, що немає вже велосипеда, він поїхав на сміттєзвалище. Далі ОСОБА_12 запитала в ОСОБА_11 за що вони розбили велосипеда, а та відповіла, що за те, що ОСОБА_1 ображав ОСОБА_2 нецензурними словами. Згодом до неї зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що він купив два колеса до велосипеда. На що ОСОБА_12 йому сказала, щоб він віддав їхню раму до велосипеда, але на це він нічого не відповів.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що 20 липня 2016 року, вона бачила, що велосипед лежав на дорозі біля сусідів. Більше нічого з тієї події вона не па'мятає.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Суб'єктами права власності є фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (господарські товариства, професійні спілки, громадські, релігійні об'єднання тощо), держава. Їх рівність перед законом і забезпечення захисту їхніх прав державою закріплено у ст. 13 Конституції.
Судом встановлено, зі слів позивача та пояснень відповідача, свідків, що ОСОБА_1 мав у своїй власності велосипед марки «Дорожник».
20 липня 2016 року близько 18 год. по вул. Нова в м.Дубровиця Рівненської області відповідач вчинив дрібне хуліганство та пошкодив велосипед, належний ОСОБА_1, що підтверджується копією постанови Дубровицького районного суду від 16 серпня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова набрала законної сили 27.08.2016 року (а.с.5).
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно з роз'ясненнями п.9 постанови Пленуму ВС “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 №6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
З наданої інформаційної довідки вартість велосипеда «Дорожник» станом на 15.08.2016 року становить 2300 гривень (а.с.9).
Але вказана сума не є сумою матеріальної шкоди, яка визначається відповідно до вимог Закону України від 12.07.01р. “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, оскільки відповідно до його положень визначення збитку або розміру відшкодування є обов'язковим виглядом проведення оцінки. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ст. 7). Необхідність в оцінці збитку виникає тоді, коли сторони не приходять до загальної згоди, що прослідковується в даному випадку. Оскільки, відповідачем визнається факт пошкодження майна, але він не погоджується з розміром відшкодування вартості пошкодженого майна. Відповідно до вищевказаного закону, для того, щоб притягнути до відповідальності сторону, що завдала збиток, необхідно провести оцінку вартості цього збитку, для подальшого його компенсації, подачі позовної заяви до суду. Величина збитку при цьому складається з витрат на суму відновлювальних робіт і витрат на матеріали з врахуванням їх фізичного зносу.
Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 вищевказаного Закону (ст. 4);
Суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (ст. 5);
Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (ст. 6).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у ч.2 п.9 постанови “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.92р. №6 - коли відшкодування збитку в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному об'ємі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Але з пояснень позивача і матеріалів справи судом встановлено, що позивач не забрав велосипед після події, пов'язаної з його пошкодженням, тому встановити і оцінити суму збитків на даний час відповідно неможливо.
Дослідивши обставини, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги щодо розміру відшкодування заподіяної шкоди слід вказати, що оскільки велосипед, який, як вказувала свідок ОСОБА_12, зі слів ОСОБА_11, був викинутий на сміттєзвалище, а будь-якого висновку спеціаліста в цій галузі знань щодо можливості відновлення пошкодженого велосипеду та його вартості немає, тому відповідно відсутність належних і допустимих доказів фактично понесених позивачем витрат позбавляє суд можливості зробити висновок про доведеність позовної вимоги про стягнення з відповідача в якості відшкодування матеріальної шкоди 2300,00 грн., а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Крім того, відповідач в судовому засіданні вказував на те, що після вказаної події він придбав два колеса та запропонував позивачу їх замінити, однак останній відмовився. Також судом не було встановлено наявності будь-яких перешкод для того, щоб позивач забрав велосипед додому після пошкодження його відповідачем.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачу моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Положеннями ст.15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, у відповідності з п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отож з огляду на те, що велосипед марки "Дорожник" був для позивача єдиним транспорним засобом для пересування, а після його втрати у нього був порушений життєвий уклад, а тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина відповідача у спричиненні позивачу моральних страждань, у зв'язку із умисним пошкодженням його майна є доведеною, оскільки ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах. Проте, із врахуванням вимог розумності і справедливості, глибину душевних страждань, характер та обсяг, яких зазнав ОСОБА_1 з вини ОСОБА_2, ступінь вини останнього, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача 500,00 грн. завданої моральної шкоди.
Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі ст.ст. 15,16, 20, 22, 23, 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224, 292, 294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної протиправними діями - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 500,00 грн. (п'ятсот гривень), завданої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню двадцять копійок).
В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис
з оригіналом згідно
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_13