Справа: № 754/16127/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Журвська О.В.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
07 березня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Ганечко О.М. Чаку Є.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірною бездіяльності щодо не поновлення виплати пенсії, зобов'язання поновити виплату пенсії з 01 червня 2015 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2017 року адміністративний позов у частині позовних вимог з 01 червня по 22 червня 2016 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених п. 1,2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 01 жовтня 2013 року ОСОБА_2 отримувала пенсію за віком, яку їй було призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням Закону України «Про державну службу».
З 01 травня 2015 року виплата пенсії була припинена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02 березня 2015 року у зв'язку з тим, що позивач є працюючим пенсіонером.
11 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати пенсії.
Рішенням керівника Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - відповіддю № 18828/15/в-1409 від 22 листопада 2016 року позивачу відмовлено у поновленні виплати призначеної пенсії з 01 квітня 2015 року з тих підстав, що відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» особам, які працюють на посадах та умовах, передбачених цим Законом, Законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» призначені пенсії (щомісячного довічного грошове утримання») не виплачується.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії за віком.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII від 02 березня 2015 року, яким внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням внесених змін вказана стаття передбачає, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 01 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII покладено обов'язок на Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати до 01 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
В подальшому абзац другий ч. 1 ст. 47 цього Закону у редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII викладено у наступній редакції:
тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
З аналізу наведених положень Закону слідує, що підставою для припинення виплати пенсії є сам факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», при цьому не має значення, чи набула особа таке право чи ні.
Судом встановлено, що позивач станом на час звернення з даним позовом до суду працює на посаді державного службовця - начальника Головного управління статистики у м. Києві.
Враховуючи, що позивачка працює на посаді, на яку розповсюджується дія Закону України «Про державну службу», колегія суддів вважає обґрунтованими висновки, що відповідно до Закону № 213-VIII та Закону № 911-VIII в період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року виплата пенсії не здійснюється, тому відповідач, припинивши виплату пенсії позивачу діяв відповідно до вимог діючого законодавства.
Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року у справі № К/800/7788/16.
З огляду на викладене, підстави для зобов'язання відповідача поновити виплату позивачу пенсію за віком, починаючи з 23 червня 2016 року відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 січня 2017 року, та є підставами для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2017 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Чаку Є.В.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Ганечко О.М.
Чаку Є.В.