Головуючий у 1 інстанції - Озеров В.О.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
06 березня 2017 року справа № 431/3701/16-а
84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Г.М., Міронової Г.М.
секретар - Челахова О.О.
за участю: позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 07 листопада 2016 року у справі № 431/3701/16-а за позовом ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та скасування висновку від 16 травня 2016 року № 290 про недоцільність взяття на облік потенційних опікунів над малолітньою дитиною,-
05 серпня 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Старобільського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Служби у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач, Служба у справах дітей) про визнання дій неправомірними та скасування висновку від 16 травня 2016 року № 290 про недоцільність взяття на облік потенційних опікунів над малолітньою дитиною (а.с.2).
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 07 листопада 2016 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі, визнані неправомірними дії посадових осіб служби у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації щодо прийняття висновку від 16 травня 2016 року № 290 про недоцільність взяття її на облік потенційних опікунів та недоцільність встановлення нею опіки над малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Скасований висновок служби у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 16 травня 2016 року № 290 про недоцільність взяття її на облік потенційних опікунів та недоцільність встановлення нею опіки над малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.52-53).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції прийняте рішення без будь-яких посилань на норми Закону. Вважає, що відповідачем не надані всі необхідні документи для взяття її на облік кандидатів в опікуни. Посилається на те, що висновок відповідача 2008 року втратив чинність, є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Зауважує, що позивач ніколи не відвідувала дитину та не цікавилися її долею (а.с.57-64).
Позивач 27 лютого 2017 року надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
В судове засідання відповідач не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся з клопотанням про розгляд справи без участі їх
представника.
В судовому засіданні позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши пояснення позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити в мотивувальній частині, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи й не оспорюється сторонами наступне.
Позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає у АДРЕСА_1, з 03 липня 1976 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Служба у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації Луганської області є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом.
Позивач 28 квітня 2016 року звернулася до служби у справах дітей Старобільської РДА з письмовою заявою про взяття її на облік кандидатів в опікуни та про бажання взяття під опіку дитину позбавлену батьківського піклування, а саме ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки мати дитини, ОСОБА_5, її рідна племінниця, тобто донька її рідної сестри - ОСОБА_6, відмовилася від новонародженої дитини, а рідна бабуся дитини не може забрати її за станом здоров'я. Своїх дітей подружжя не мають.
16 травня 2016 року позивач отримав висновок Служби у справах дітей про недоцільність взяття її на облік потенційних опікунів та недоцільність встановлення нею опіки над ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи свою відмову неналежними умовами проживання, низьким рівнем офіційного доходу та емоційною поведінкою, яка може вплинути на здоров'я майбутньої підопічної дитини, її психічний і моральний стан, фізичний і інтелектуальний розвиток (а.с.5).
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття Службою у справах дітей висновку про недоцільність взяття на облік потенційних опікунів та недоцільність встановлення опіки, що регулюється Конституцією України, нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 та іншими нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.
Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі - Закон № 2402-III) передбачено, що охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
Частинами 1-5 статті 24 Закону № 2402-III визначено, що утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава.
Безпритульні діти в порядку, встановленому законом, тимчасово розміщуються в притулках для дітей служб у справах дітей, центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, сім'ях патронатних вихователів, у яких створюються належні житлово-побутові умови та умови, спрямовані на забезпечення їх соціальної адаптації та підготовку до повернення у рідні сім'ї або влаштування в сімейні форми виховання, надається правова, психологічна, медична та інша допомога таким дітям.
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані на усиновлення або влаштовані на виховання в сім'ї громадян (під опіку чи піклування, в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу), у будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки-інтернати на повне державне утримання. Таким дітям створюються необхідні умови для всебічного і гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці.
Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, поліцейські, працівники відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, житлово-експлуатаційних організацій, навчальних закладів, громадяни та інші особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без опіки (піклування) батьків, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за місцем знаходження дитини.
Усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону.
Приписами частин 1-3 статті 243 Сімейного кодексу України визначено, що опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 56 Цивільного кодексу України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами пункту 6 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх.
Згідно з пунктом першим статті 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація: реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян-пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, одиноких матерів, багатодітних сімей, інших громадян, які внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.
За змістом положень статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей; забезпечення пріоритетних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; притягнення до відповідальності осіб, які порушують права дитини; надання письмової згоди або заперечення на відчуження нерухомого майна (у тому числі житла) та іншого майна, власником якого є дитина; подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Соціальний захист та захист прав дітей у межах своєї компетенції здійснюють районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчих органів міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Органи опіки та піклування мають право перевіряти умови влаштування, утримання, виховання, навчання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть переводити дітей, життю та здоров'ю (у тому числі психічному) яких загрожує небезпека, до інших форм влаштування дітей.
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, у складі служби у справах дітей створюється окремий підрозділ, діяльність якого визначається в установленому порядку.
Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок № 866) визначає механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.
Пунктом 3 Порядку № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад (далі - служби у справах дітей).
Пунктом 11 Типових положень про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року № 1068, передбачено, що для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції служби, в ній може утворюватися колегія у складі начальника служби (голова колегії), його заступників, керівників інших структурних підрозділів держадміністрації, органів внутрішніх справ, представників підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян та благодійних організацій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту першого Положення про службу у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 30 жовтня 2007 року № 486, служба у справах дітей є структурним підрозділом Старобільської районної державної адміністрації, який утворюється головою районної державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний голові районної державної адміністрації та Службі у справах дітей Луганської обласної державної адміністрації.
Згідно з пунктом першим Положення про сектор опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей Старобільської райдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 24 листопада 2008 року № 704 сектор опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації є структурним підрозділом служби у справах дітей цієї адміністрації, який утворюється головою районної державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний голові цієї адміністрації і начальнику служби у справах дітей цієї адміністрації.
Згідно з пунктом 40 Порядку № 866 особа, яка виявила бажання взяти на виховання в сім'ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання перелік документів, визначений цим пунктом.
Пунктом 41 Порядку № 866 передбачено підготовку службою у справах дітей висновку про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини.
Пунктом 42 Порядку № 866 визначено, що опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної, районної у місті Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього порядку або судом.
Опікуном, піклувальником призначається особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789, передбачено, що дитина має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
За приписами пункту 3.1. Правил опіки та піклування, затверджених сумісним наказом Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства праці та соціальної політики України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680, для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник.
При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ними та підопічними.
Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім'ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування.
З системного аналізу наведених норм Закону та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача переважного права для встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки дитина є донькою її племінниці.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово у 2016 році звертався до відповідача із заявою про встановлення опіки над донькою племінниці, а саме 17 березня, 18 квітня, 20 квітня, 22 квітня, проте не надавав у повному обсязі необхідні документи.
З матеріалів справи вбачається, що малолітню дитину, ОСОБА_3 25 березня 2016 року поставлено на місцевий облік дітей, які можуть бути усиновлені.
Позивачем 28 квітня 2016 року було знов подано до Служби у справах дітей Луганської області заяву про встановлення опіки над донькою племінниці та пакет документів.
Відповідач під час прийняття документів повідомив позивача, що в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області розглядається справи щодо усиновлення цієї дитини іншою родиною.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на даний час дитина усиновлена громадянами України, згідно рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області
Отже, з наведеного вбачається, що протягом періоду звернення позивача до Служби у справах дітей із заявами про встановлення опіки над донькою племінниці, вирішувалося питання про усиновлення дитини іншою особою, проте як позивач зверталась до відповідача із зазначеним питанням ще 17 березня 2016 року, тобто до поставлення дитини на місцевий облік дітей, які можуть бути усиновлені.
З наведеного вбачається, що відповідачем під час неодноразового звернення позивача із заявою про встановлення опікунства над малолітньою дитиною одночасно вирішувалось питання про усиновлення цієї дитини іншою особою, чим фактично позбавили позивача права на переважне право на встановлення опікунства.
В матеріалах справи міститься висновок Служби у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації від 19 березня 2008 року № 122 про можливість бути усиновлювачами.
Колегія суддів не приймає цей доказ до уваги, оскільки він датований 2008 роком, а спірні правовідносини виникли у 2016 році.
Проте, оскаржуваний висновок вказує на недоцільність взяття позивача на облік потенційних опікунів та недоцільність встановлення нею опіки над малолітньою дитиною.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи позивачем надано лист, відповідно до якого Старобільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Луганській області № 1007/8/12-30-08 від 08 лютого 2017 року повідомляє, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець ОСОБА_2 з 14.08.1992 року по 24.01.1999 року та з 31 травня 2016 року займається підприємницькою діяльністю; знаходиться у шлюбі з ОСОБА_4, який займає активну громадську позицію, має нагороди з приводу волонтерської діяльності; у власності та користуванні має 8/25 частин житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, житловою площею 16,1 кв. метрів, загальною площею 23,1 кв. метрів та 8/50 частин житлового будинку із земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на правах приватної власності за адресою: АДРЕСА_1, що не було враховано при прийнятті висновку відповідачем про недоцільність взяття позивача на облік потенційних опікунів та недоцільність встановлення позивачем опіки над малолітньою дитиною.
Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені у висновку відповідача підстави спростовуються наявними матеріалами справи, що свідчить про його необґрунтованість.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте не дослідив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку, що свідчить про помилковість мотивувальної частини судового рішення, проте це не призвело до неправильного вирішення по суті справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині обґрунтування мотивувальної частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтями 171, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Служби у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 07 листопада 2016 року у справі № 431/3701/16-а - задовольнити частково.
Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 07 листопада 2016 року у справі № 431/3701/16-а за позовом ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та скасування висновку від 16 травня 2016 року № 290 про недоцільність взяття на облік потенційних опікунів над малолітньою дитиною змінити в частині обґрунтування мотивувальної частини постанови суду.
В іншій частині постанову Старобільського районного суду Луганської області від 07 листопада 2016 року у справі № 431/3701/16-а залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 березня 2017 року. Повний текст постанови складений та підписаний у нарадчій кімнаті 09 березня 2017 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.
Головуючий: І.В. Геращенко
Судді:
Т.Г. Арабей
Г. М. Міронова