Справа: № 823/1553/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
27 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, Уманської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 травня 2016 року №0000452200,
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, Уманської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 травня 2016 року №0000452200.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17 травня 2016 року №0000452200 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 976,79 грн; в інший частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дзензелівське» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій по контракту від 21.10.2014 №2014-031, укладеного із ООО «Agro Royal s.r.o.» (Чехія), за період з 21.10.2014 по 21.04.2016; за наслідками перевірки складено акт від 28.04.2016 №39/22/32837429.
Актом перевірки встановлено порушення статі 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 01.12.2014 №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» в частині порушення строків завершення імпортних операцій по зовнішньоекономічному контракту від 21.10.2014 №2014-031 в сумі 12750,00 євро, в тому числі 3000,00 євро на 36 днів, 3000,00 євро на 97 днів та 6750,00 євро на 302 дні.
17 травня 2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000452200, яким за виявлені порушення позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 186738,77 грн.
Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області та ДФС України, проте рішеннями останніх від 26.07.2016 №14809/23-00-10-0210 та, відповідно, від 23.09.2016 №21064/6/99-99-11-01-02-25 скарги залишені без задоволення, податкове повідомлення - рішення - без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 17 травня 2016 року №0000452200 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 976,79 грн. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем помилково здійснено нарахування позивачу пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків, включаючи дні повернення надміру здійсненої переплати нерезидентом на поточний рахунок резидента коштів; відповідно, позивачем здійснено порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності по зовнішньоекономічному контракту від 21.10.2014 №2014-031 по сумі 3000,00 євро на 35 днів (ані 36 днів), 3000,00 євро на 96 днів (ані 97 днів) та 6750,00 євро на 301 день (ані 302 дні).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем (покупець) та компанією ООО «Agro Royal s.r.o.» (Чехія) (продавець) укладено контракт від 21.10.2014 №2014-031 на придбання 132 голів нетелів молочної голштинської (Холштейн-Фризиан) породи; загальна сума контракту складає 244200,00 євро; умови постачання DDU, Україна, село Іваньки.
Як встановлено в акті перевірки та не заперечується сторонами, на виконання умов укладеного контракту ТОВ «Дзензелівське» здійснило попередню оплату з валютного рахунку №26009415274 на загальну суму 244200,00 євро (згідно додатку 1 до акту перевірки останні платіж зроблено 08 січня 2015 року платіжним дорученням від 08.01.2015 №1 на суму 146520,00 євро), проте товар по імпорту надійшов на адресу позивача на загальну суму 216450,00 євро (еквівалентно 3956581,98 грн) без порушення законодавчо встановлених строків. В подальшому, ТОВ «Дзензелівське» звернулось до ООО «Agro Royal s.r.o.» (Чехія) із претензією від 19.02.2015 №78, згідно якої позивач просив нерезидента повернути вартість недопоставлених нетелів в сумі 27750,00 євро на рахунок позивача. У зв'язку з наведеним ООО «Agro Royal s.r.o.» (Чехія) було повернуто позивачеві авансовий платіж в сумі 27750,00 євро, частина з яких в сумі 12750,00 євро надійшла на рахунок позивача з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків, а саме: 3000,00 євро з порушенням на 36 днів (платіжне доручення від 14.05.2015 №11678574), 3000,00 євро з порушенням на 97 днів (платіжне доручення від 14.07.2015 №11915538) та 6750,00 євро з порушенням на 302 дні (платіжне доручення від 04.02.2016 №12667148).
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Згідно частини першої статті 4 названого Закону порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Отже, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, можуть здійснюватися у строк, що не перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу без отримання висновку центрального органу виконавчої влади. При цьому, Національному банку України надано право на строк до шести місяців запроваджувати інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені Законом.
01 грудня 2014 року з метою врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України та недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму Правлінням Національного банком України прийнято постанову від 01 грудня 2014 року №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», яка згідно пункту 10 набирає чинності з 03 грудня 2014 року і діє до 03 березня 2015 року включно (далі Постанова №758).
Пунктом 1 вказаної Постанови №758 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Положеннями пункту 2 Постанови №758 установлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.
Вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2002 року №378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2002 року за №841/7129) (зі змінами), і в російських рублях.
Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» (далі - розподільчий рахунок).
Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.
Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року №280 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 року за №918/9517) затверджений План рахунків бухгалтерського обліку банків України, згідно якого рахунок 2603 визначається як «Розподільчий розрахунок суб'єкта господарювання» і відноситься до розділу 26 «Кошти клієнтів банку».
Таким чином, із системного аналізу діючого законодавства випливає, що юридичні особи мають право відкривати як поточні рахунки в банках в національній валюті, так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті.
Датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.
Як визначено у пункті 3.1 та 3.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за №338/3631) імпортні операції резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється], які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує встановлений законодавством України строк з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання висновку.
Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.
Отже, відлік законодавчо встановленого строку розрахунків починається з наступного календарного дня після дня здійснення авансового платежу.
Відповідно, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дні повернення нерезидентом переплати на поточний рахунок резидента не враховуються під час розрахунку днів затримки.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем останній авансовий платіж на користь ООО «Agro Royal s.r.o.» (Чехія) було здійснено 08 січня 2015 року платіжним дорученням від 08.01.2015 №1 на суму 146520,00 євро, відповідно, останній день повернення контрагентом позивача частини авансового платежу за недопоставлені нетелі у сумі 27750,00 євро без порушення законодавчо встановлених строків розрахунків припадає на 08 квітня 2015 року.
Проте, частина авансового платежу, а саме у сумі 12750,00 євро надійшла на рахунок позивача з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків.
При цьому, згідно акту перевірки, під час розрахунку строків посадова особа відповідача відлік строку починала з наступного дня після дня здійснення операцій,
Також, розраховуючи строки розрахунків посадовою особою було враховано, що згідно платіжного доручення від 14.05.2015 №11678574 сума у розмірі 3000,00 євро надійшла на 126 день з дати здійснення авансового платежу (08 січня 2015 року), тобто з порушенням на 36 днів; платіжного доручення від 14.07.2015 №11915538 сума у розмірі 3000,00 євро надійшла на 187 день, тобто з порушенням на 97 днів; платіжного доручення від 04.02.2016 №12667148 сума у розмірі 6750,00 євро надійшла на 392 день, тобто з порушенням на 302 дні.
Разом з тим, згідно наданих до апеляційної скарги виписок по валютному рахунку №2603730217 (код валюти 978 EUR) у банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, кошти у сумі 3000,00 євро надійшли на валютний рахунок 13 травня 2015 року (а ні 14 травня 2015 року, як вважав контролюючий орган); у сумі 3000,00 євро - 13 липня 2015 року (а ні 14 липня 2015 року, як вважав контролюючий орган); у сумі 6750,00 євро - 03 лютого 2016 року (а ні 04 лютого 2016 року, як вважав контролюючий орган).
Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції зазначені обставини не були встановлені у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів відповідно до положень статті 195 КАС України, з метою забезпечення додержання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, враховує обставини, що зазначені у наданих позивачем до апеляційної скарги виписках по валютним рахунках у банку.
Таким чином, позивачем порушенні строки завершення імпортних операцій по зовнішньоекономічному контракту від 21.10.2014 №2014-031 по сумі 3000,00 євро на 35 днів, 3000,00 євро - 96 днів та 6750,00 євро - 301 день.
Отже, враховуючи розрахунок контролюючого органу пені за порушення строків розрахунків за імпортними операціями, відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» колегія суддів вважає, що позивачу повинна була нарахована пеня у загальному розмірі 185761,98 грн, у тому числі по сумі 3000,00 євро у розмірі 8044,13 грн (3000,00 євро х 0,003 х 25,536926 (курс на день виникнення заборгованості) х 35 (кількість днів затримки); по сумі 3000,00 євро у розмірі 22063,90 грн (3000,00 євро х 0,003 х 25,536926 (курс на день виникнення заборгованості) х 96 (кількість днів затримки); по сумі 6750,00 євро у розмірі 155653,95 грн (6750,00 євро х 0,003 х 25,536926 (курс на день виникнення заборгованості) х 301 (кількість днів затримки).
Відповідно податкове повідомлення - рішення від 17.05.2016 №0000452200 є неправомірним в частині нарахованої позивачу пені у сумі 976,79 грн, в інший частині - правомірним.
Враховуючи наведене, оскільки в даному випадку можливо виокремити неправомірну частину податкового повідомлення - рішення від 17.05.2016 №0000452200, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на наявність підстав для його повного визнання недійсним та скасування.
Також, відповідно до положень статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Отже, безумовною підставою для звільнення від відповідальності суб'єкта господарювання за порушення строків, закріплених у статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є його звернення до відповідної судової установи з позовом до контрагента та задоволення такого позову.
Згідно пункту 7.7 контракту від 21.10.2014 №2014-031, при недопоставці продавцем покупцю тварин, виходячи із вимог покупця, продавець зобов'язується або повернути покупцю вартість недопоставлених тварин на рахунок покупця не пізніше 30 календарних днів з дати направлення претензії від покупця продавцю або до поставити відсутню кількість тварин покупцю в строк 30 календарних днів з дати направлення претензії від покупця продавцю при наявності чергових відвантажень по контракту.
Як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем, ТОВ «Дзензелівське» звернулось до ООО «Agro Royal s.r.o.» (Чехія) із претензією від 19.02.2015 №78, згідно якої просив нерезидента повернути вартість недопоставлених нетелів в сумі 27750,00 євро на рахунок позивача.
Проте, позивачем не надано доказів щодо звернення ним до суду про стягнення з ООО «Agro Royal s.r.o.» (Чехія) заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.
З цих підстав, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на відсутність з його боку вини щодо повернення авансових платежів за непоставлений товар.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» задовольнити частково.
Скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 травня 2016 року №000045220 в частині нарахованого грошового зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 976,79 грн.
В інший частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 06.03.2017)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.В. Губська
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Губська Л.В.
Федотов І.В.