Справа: № 810/406/16 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
02 березня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агро-Трейд» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агро-Трейд» (надалі за текстом - «ТОВ «Агро-Трейд») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0003272200 від 13.10.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 52 828 590 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0003282200 від 13.10.2015 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 38 514 617 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0045001701 від 13.10.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 14 797 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0045011701 від 13.10.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати військового збору на 576 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0044981701 від 13.10.2015 р., яким до товариства застосовано штрафні санкції в 11 533 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (надалі за текстом - «ДПІ у Києво-Святошинському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.08.2015 р. по 26.08.2015 р. посадовцями ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2015 р.
Результати перевірки оформлено актом № 286/10-13-22-01-12/32837481 від 02.09.2015р.
Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 14, 138, 139, 164, 168, 185, 188, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), ст.ст. 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наслідок чого занижено: податок на прибуток на 25 676 411 грн.; податок на додану вартість на 35 219 060 грн.; податок на доходи фізичних осіб на 8 467 грн.; військовий збір на 329 грн., єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 23 066 грн.
Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.
Відповідно до договору № 20314 від 02.03.2014 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «Агро-Трейд» придбало у ТОВ «Будмайстер ЛТД» фруктову продукцію на суму 128 218 212 грн. 79 коп., у тому числі 21 369 702 грн. 13 коп. ПДВ.
Згідно договору № 260914 від 26.09.2014 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «Поділляагробуд» передало, а позивач прийняв на умовах поставки овочі та фрукти на загальну суму 23 113 390 грн. 30 коп., у т.ч. 3 852 232 грн. ПДВ.
Відповідно до Договорів № 5-914 від 05.09.2014 р., № 220914 від 22.09.2014 р. позивач придбав у ТОВ «КВП Девелопмент» овочеву та фруктову продукцію, тару, упаковку, канцелярські товари, етикетки на суму 4 925 187 грн., у т.ч. 820 864 грн. 50 коп. ПДВ.
На виконання умов договору № 180 від 01.08.2014 р. ТОВ «КВП Спецбуд» надало ТОВ «Агро-Трейд» вантажно-розвантажувальні послуги, послуги з маркування та пакування товару на суму 408 259 грн. 12 коп., у т.ч. 68 043 грн. 19 коп. ПДВ.
Згідно договорів № 10314 від 10.03.2014 р., № 11014 від 01.10.2014 р., № 50514 від 05.05.2014 р., № 10414 від 01.04.2014 р. ТОВ «Компанія БТС» передало у власність позивача тару, упаковку, канцелярські товари, етикетки, овочеву та фруктову продукцію, а також надало вантажно-розвантажувальні послуги, послуги з маркування та пакування товару на загальну суму 15 848 660 грн. 19 коп., у т.ч. 2 641 443 грн. 35 коп. ПДВ.
Разом з тим, згідно бази даних ІС «Податковий блок»: ТОВ «Будмайстер ЛТД» визнано банкрутом, а стосовно ТОВ «Поділляагробуд» триває процедура припинення;
Відповідно до податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку у штаті: ТОВ «Будмайстер» налічувалось 4 працівника; ТОВ «Поділляагробуд» - 7 працівників; ТОВ «КВП Девелопмент» - 5 працівників; ТОВ «КВП Спецбуд» - 5 працівників; ТОВ «Компанія БТС» - 34 працівника.
Товарно-транспортні накладні по операціям з ТОВ «Будмайстер», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «КВП Девелопмент» не надавались.
Крім того, згідно бази даних ІС «Податковий блок» встановлено розбіжність між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «КВП Девелопмент» у зв'язку з тим, що декларація останнього має статус «до відома».
Такі ж розбіжності наявні і щодо ТОВ «Компанія БТС» у зв'язку з внесенням до бази даних акту № 547/10-13-22-03/38275495 від 02.10.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки.
ТОВ «КВП Спецбуд» відсутнє за місцезнаходженням.
На думку відповідача наведене свідчить про те, що реальність названих господарських операцій не підтверджено, а відтак і про завищення ТОВ «Агро-Трейд» витрат та податкового кредиту за їх результатами.
Також, ДПІ у Києво-Святошинському районі дійшла висновку про те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Тоніс ЛТД», ТОВ «Тукан ЛТД» та ТОВ «БФ Енерго».
Так, згідно договорів № 270114 від 27.01.2014 р., № 50114 від 01.01.2015 р. ТОВ «Тоніс ЛТД» поставило на адресу ТОВ «Арго-Трейд» товарно-матеріальні цінності та надало вантажно-розвантажувальні послуги, послуги з маркування та пакування товару на загальну суму 9 148 127 грн. 06 коп., у т.ч. 1 524 687 грн. 84 коп. ПДВ.
Водночас, за даними постанови Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 25.06.2015 р. керівник та засновник ТОВ «Тоніс ЛТД» ОСОБА_2 зареєстрував підприємство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.
При цьому,згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку у ТОВ «Тоніс ЛТД» працювало лише 6 осіб.
На підставі договору № 270115 від 27.01.2015 р. позивач придбав у ТОВ «Тукан ЛТД» тару, упаковку, канцелярські товари та етикетки на суму 6 805 824 грн., у т.ч. 1 134 304 грн. ПДВ.
Однак, основним постачальником ТОВ «Тукан ЛТД» було ТОВ «Глобатекс» у якого придбавались футболки, сорочки, шкарпетки та інші речі, що були у вжитку.
Згідно бази даних ІС «Податковий блок» контрагент позивача відсутній за місцезнаходженням та налічує у своєму штаті лише 6 працівників.
За договором № 030315 від 03.03.2015 р. ТОВ «БФ Енерго» здійснило поставку ТОВ «Агро-Трейд» овочів на суму 7 420 724 грн., у т.ч. 1 236 787 грн. 27 коп. ПДВ, однак товарно-транспортні накладні на транспортування придбаного товару відсутні.
Крім того, акт перевірки містить відомості про порушення ТОВ «Агро-Трейд» вимог податкового законодавства, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку з неутриманням та неперерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого працівниками товариства як додаткове благо, не сплати з цих сум єдиного соціального внеску та військового збору.
Протягом 2014-2015 років позивачем було перераховано ПрАТ «Київстар» 24 202 грн. 54 коп. за послуги роумінгу, GPRS/EDGE, однак журнал обліку дзвінків із зазначеннім їх цілей та тривалості за кожним номером не до перевірки не надано, що унеможливлює підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю підприємства.
Крім того, протягом зазначеного періоду позивачем здійснено витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів у сумі 32 249 грн. 68 коп., які безпідставно використані на експлуатацію автомобіля орендованого ТОВ «Агро-Трейд» у ОСОБА_3, з огляду на те, що договір оренди не посвідчено нотаріально, а отже він є нікчемним.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0003272200 від 13.10.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 52 828 590 грн., утому числі 35 219 060 грн. за основним платежем та 17 609 530 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0003282200 від 13.10.2015 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 38 514 617 грн., тому числі 25 676 411 грн. за основним платежем та 12 838 206 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0045001701 від 13.10.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 14 797 грн., у тому числі 8 468 грн. за основним платежем та 6 329 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0045011701 від 13.10.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати військового збору на 576 грн., у тому числі 329 грн. за основним платежем та 247 грн. за штрафними санкціями; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0044981701, яким до товариства застосовано штрафні санкції в 11 533 грн.
Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії договорів, актів здачі-прийняття робіт, видаткових та податкових накладних.
Разом з тим, на думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання товарів та послуг.
Так, ТОВ «»Агро-Трейд» не надано документів, зокрема товарно-транспортнрих накладних, які б свідчили про те, що продукція дійсно поставлялась позивачеві.
Крім того, за умовами договорів купівлі-продажу № 10314 від 01.03.2014 р., № 270114 від 27.01.2015 р., № 270115 від 27.01.2015 р. приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкцій П-6 від 15.06.1965 р. та П-7 від 25.04.1966 р.
Відповідно до договорів поставки № 11014 від 01.10.2014 р., № 5-914 від 05.09.2014 р., № 260914 від 26.09.2014 р., № 20314 від 02.03.2014 р. товар за соєю якістю повинен відповідати усім вимогам. У випадку надання документів, що не відповідають поставленому товару, постачальник зобов'язаний здійснити їх заміну.
Відповідно до пунктів 12, 25, 26, 28 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, в акті приймання має бути зазначена кількість продукції що надійшла окремо в кожному вагоні, контейнері, автофургоні. Акт має бути підписаний усіма особами, що брали участь у приймання продукції по кількості. Акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-отримувача. Акти приймання продукції по кількості реєструються та зберігаються у порядку, визначеному на підприємстві-отримувачу.
За змістом пунктів 29, 30, 31 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений у день закінчення приймання продукції. В акті має бути зазначено: найменування отримувача продукції; номер та дата акта і місце приймання продукції; прізвища та ініціали осіб, які приймали участь у прийманні продукції, найменування виробника та постачальника; номера та дати договору, рахунку-фактури, транспортної накладної; кількість, вага та найменування перевіреної продукції. Акт має бути підписаний усіма особами, що брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. До акт повинні бути додані: документи виробника, транспортний документ.
Водночас, акти приймання продукції за кількістю та якістю позивачем не надавались ні у суді першої інстанції, ні під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Тобто, позивач не підтвердив факти виконання договорів у зв'язку з відсутністю первинних документів, необхідність яких передбачена умовами цих договорів.
Згідно договорів № 10414 від 01.04.2014 р., № 50514 від 05.05.2014 р., № 1-0814 від 01.08.2014 р., надання послуг з навантаження та розваження, пакування і маркування здійснювалось контрагентами позивача у Херсонській області,
При цьому самі контрагенти зареєстровані у м. Києві, Київській області, у м. Вінниця та мали незначний штат працівників.
Приймаючи до уваги, що згідно податкових накладних вага продукції вимірювалась десятками тисяч тон, контрагенти позивача об'єктивно не могли самостійно виконати такий об'єм роботи.
За таких обставин видані ТОВ «Будмайстер ЛТД», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Тоніс ЛТД», ТОВ «Тукан ЛТД» та ТОВ «БФ Енерго» видаткові та податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.
Посилання позивача на те, що у подальшому отримана продукція була ним реалізована ТОВ «Фоззі-Фуд», суд не приймає як доказ реальності названих господарських операція.
Відповідно до пункту 4.3 договору поставки № 373 від 01.05.2010 р. разом з продукцією ТОВ «Агро-Трейд» зобов'язане було надати ТОВ «Фоззі-Фуд» документи, що підтверджують якість і безпеку товару, включаючи завірені копії сертифікатів відповідності, посвідчень про якість, ветеринарних свідоцтв, карантинних сертифікатів, висновків санітарно-гігієнічної експертизи.
Водночас, жодного із перелічених документів позивачем надано не було.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень № 0003272200 від 13.10.2015 р., № 0003282200 від 13.10.2015 р., оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення валових витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.
Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
За приписами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Пунктом 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України установлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження факту використання засобів мобільного зв'язку та автомобіля у своїй господарській ТОВ «Агро-Трейд» надало копії наказу № 6-М від 01.11.2009 р. про забезпечення працівників (директора) мобільним зв'язком, договору оренди автомобіля, наказу № АТ-25 від 30.12.2013 р., яким заступнику директора ОСОБА_3, дозволено використання орендованого автомобіля у службових цілях, які свідчать що витрати понесені позивачем на оплату послуг мобільного зв'язку та оренду транспортного засобу пов'язані із господарською діяльністю останнього.
За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що зазначені витрати не були спрямовані на надання додаткового блага працівникам товариства, а відтак і про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0045001701 від 13.10.2015 р., № 0045011701 від 13.10.2015 р. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0044981701 від 13.10.2015 р.
З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0045001701 від 13.10.2015 р. та податкове повідомлення-рішення № 0045011701 від 13.10.2015 р.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0044981701 від 13.10.2015 р.
В іншій частині позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.А.Мельничук
суддя В.Е.Мацедонська
Постанова складена в повному обсязі 07 березня 2017 р.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Мельничук В.П.
Мацедонська В.Е.