02 березня 2017 рокусправа № 200/21233/16-а(2а/200/875/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.
суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Орловської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2016 року по справі № 200/21233/16-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (на теперішній час назва змінена на Центральне об'єднане управління ПФУ в м.Дніпрі), в якому просила визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про підвищення заробітної плати за № 18-229вих-16 від 31.08.2016 р. відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України від 12.07.2001р. № 2663-III). Зобов'язано відповідача здійснити позивачу з 01.09.2016 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-III) з розрахунку 90 відсотків від місячної (чинної) заробітної плати згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 31.08.2016 № 18-229вих16 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин пункт 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», який регламентував можливість перерахунку пенсій працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати та перерахунку пенсії на день звільнення з роботи викладено у новій редакції, якою визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом міністрів України, яким умови та порядок не визначався, то відсутні підстави для перерахунку пенсії. Крім того, ця норма взагалі втратила чинність з 15.07.2015 р. із прийняттям Закону України № 1697. Більш того, з 01.04.2015 р. позивачу виплата пенсії за вислугу років призупинено, оскільки позивач продовжує працювати на посаді прокурора. Отже, УПФУ не допустило порушень чинного пенсійного законодавства при прийнятті рішення про відмову в перерахунку пенсії.
Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити в силі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно задовольнити, постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 01.11.2006 року ОСОБА_3 була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».
08 вересня 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати та надала довідку від 31.08.2016 за № 18-229вих-16 про розмір заробітної плати станом на 01.12.2015 р. (з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 та № 1013 від 09.12.2015), видану прокуратурою Дніпропетровської області.
Листом № 193/02/21 від 09.09.2016 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу, оскільки відповідно до п. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з вимогою визнати такі дії протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, набуте ним на час виходу на пенсію 01.11.2006 та закріплене ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 (в редакції на час призначення пенсії), не може бути обмежене чи скасоване відповідачем у зв'язку зі змінами в законодавстві, а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України будь-кого порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури порушує гарантоване право на її перерахунок.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. № 76-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2015р., до частини 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» внесено зміни.
До внесення відповідних змін в ч. 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» було зазначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Після внесення змін, ч. 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» викладена в наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», яка діє з 01.01.2015р.
Аналогічних змін зазнала і частина 20 статті 86 нового Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII (набрав чинності 15.07.2015р.), де визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, з часу набрання чинності Законом України № 76-VІІІ, Законом України «Про прокуратуру» не передбачено механізму, який би визначав підвищення заробітної плати працюючих працівників прокуратури як підставу для перерахунку пенсій за вислугою років колишнім працівникам прокуратури.
В свою чергу і Кабінетом Міністрів України відповідний порядок не приймався.
Більш того, ч. 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», на яку посилається позивач, з 15.07.2015 р. взагалі втратили чинність у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.
З огляду на те, що як на час набрання чинності Постановою КМУ № 1013, так і на час звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсії 08.09.2016 року, діюча редакція Закону України «Про прокуратуру» не містила норми, яка б передбачала такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, то позовні вимоги, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на законі.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що на час розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, умови та порядок перерахунку призначених працівникам прокуратури не визначено Кабінетом Міністрів України, відповідно відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії в порядку та на умовах, визначених, зокрема Законом України «Про прокуратуру». Отже, сама по собі зміна оплати праці прокурорсько-слідчих працівників не є підставою для перерахунку пенсії.
Зміни, внесені Законом України № 76 від 28.12.2014 року до ч. 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» № 1789 та до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697, неконституційними не визнавались і не скасовувались.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність, а тому висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням посадових окладів працівникам прокуратури, не ґрунтується на нормах діючого закону, чим порушено принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України.
Підсумовуючи викладене, судова колегія зазначає, що на теперішній час питання перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати не врегульовано на законодавчому рівні, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу у зв'язку із зміною місячного заробітку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносно посилань позивача на положення Конституції України, зокрема, ст. 22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом ст. 22 Конституції України звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістових характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
В даному випадку із прийняттям нових Законів розмір нарахованої позивачу пенсії не змінився, а наділення в установленому порядку Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо встановлення умов перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не є свідченням звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод вказаних осіб.
Більш того, як встановлено судом апеляційної інстанції, після призначення пенсії за вислугу років, позивач продовжує працювати на посаді прокурора, у зв'язку із чим на підставі Закону України № 213 від 02.03.2015 р. йому з 01.04.2015 року тимчасово припинено виплату пенсії на період роботи на відповідній посаді. За таких обставин права позивача не порушуються.
Отже, суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 194, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі задовольнити.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2016 року по справі № 200/21233/16-а скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Повний текст постанови складено 06 березня 2017 року.
Головуючий: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: І.В. Юрко