"07" березня 2017 р.Справа № 185/8519/16-а (2-а/185/40/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
секретарі судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,
за участі представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року у справі №185/8519/16-а за позовом ОСОБА_3 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 20.10.2016 року звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Павлоградського об'єднаного УПФУ Дніпропетровської області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії до встановленого Законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплачувати, починаючи з 20 квітня 2016 року, у розмірі не меншому встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо виплати ОСОБА_3 пенсії без врахування розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до ч.3 ст.46 Конституції України за період з 20 квітня 2016 року.
Зобов'язано Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 20 квітня 2016 року з урахуванням виплачених раніше сум пенсії.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала до суду заяву, якою просила розгляд справи провести без її участі.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_3 перебуває на обліку в Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (Тернівський відділ з питань призначення та перерахунку пенсій) з 25.07.2013 року, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію позивачу було обчислено з урахуванням страхового стажу - 24 роки 2 місяці 9 днів.
В жовтні 2016 року позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про перерахунок її пенсії до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто з 952,98 грн. до 1130 грн..
Павлоградським об'єднаним УПФУ Дніпропетровської області відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, оскільки на думку пенсійного органу згідно проведеної перевірки розмір пенсії позивача обчислений відповідно до норм закону.
Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, ОСОБА_3 оскаржила його до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем нараховується та виплачується пенсія позивачу, розмір якої, всупереч вимогам частини 3 статті 46 Конституції України, є меншим, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, позивачу з 25.07.2013 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, яка призначена після 01.10.2011 року, за наявності у жінок 30 років страхового стажу, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та за кожний рік понад 30 років для жінок розмір пенсії збільшується на 1 відсоток від розміру пенсії, яка обчислена відповідно до статті 27 зазначеного Закону, але не більше 1 відсотка від прожиткового мінімуму. Згідно з частиною 2 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
ОСОБА_3 має 24 роки страхового стажу, тому розмір пенсії обчислений пропорційно наявному страховому стажу та складає на теперішній час 952,98 грн..
Відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно частини 1 статті 1, абзацу третього частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» підвищено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 травня 2016 року до 1130 грн..
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що розмір пенсії позивача є більшим, ніж встановленого п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 мінімуму в 949 гривень, в тому позивачу не надається державна адресна допомога, оскільки вказана постанова є підзаконним актом.
Суди повинні вирішувати справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а у разі невідповідності таких нормативно-правових актів Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини, прийняті у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine) (заява № 5231/04, від 7 жовтня 2010 року) та у справі «Петриченко проти України» (Заява № 2586/07).
Судом першої інстанції вірно зроблений висновок, що на теперішній час відповідачем нараховується та виплачується пенсія позивачу, розмір якої, всупереч вимогам частини 3 статті 46 Конституції України, є меншим, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Павлоградським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не доведено правомірність відмови позивачу в перерахунку пенсії до розміру прожиткового мінімуму.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року у справі №185/8519/16-а залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року у справі №185/8519/16-а залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
В повному обсязі ухвалу складено 09 березня 2017 року.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак