ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 лютого 2017 року № 826/12945/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування висновку Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.03.2016 року №4131/9/26-57-12-07-12 про результати додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» ОСОБА_1, який працює на посаді генерального директора Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереконструктуризація» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновок Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо недостовірності відомостей, вказаних у декларації є необґрунтованим. Зокрема, Позивач зазначив, що ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві не є територіально належним органом щодо перевірки Позивача, оскільки за місцем проживання Позивача проживає в Печерського району. Також вказано на процедурні порушення під час проведення перевірки, та наголошено на те, що під час трудової діяльності Позивач не займав жодної посади, визначеної статті 2 Закону України «Про очищення влади», а тому жодним чином не підпадає під критерії здійснення очищення влади (люстрації), визначені статтею 3 Закону України «Про очищення влади».
Представник Відповідача письмово не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.
Судом за клопотанням представників сторін та відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що за результатами проведеної додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади» ОСОБА_1, який працював на посаді генерального директора Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві складений висновок від 03.03.2016 року №4131/9/26-57-12-07-12, згідно якого встановлена недостовірність відомостей, визначених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», вказаних у декларації.
Так, у вказаному висновку зазначено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації за 2014 р., набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 ст.1 Закону України «Про очищення влади» не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел, а саме: в позиції 23 розділу ІІІ декларації відображено наявність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; в позиції 24 розділу ІІІ декларації відображено наявність житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1393,1 кв.м. (у 2008 році будинок прийнято в експлуатацію, вартість майна становить 3183488,00 грн.); в позиції 35 розділу ІV декларації відображено наявність транспортного засобу AUDI Q7 2014 року випуску (придбаний у власність, відповідно до пояснень за 920000,00 грн.).
Позивач вважає висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначено Законом України «Про очищення влади» 16.09.2014 № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (ч. 3 ст. 1 Закону № 1682-VII).
В силу приписів п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
При цьому, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (ч. 8 ст. 3 Закону № 1682-VII).
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1682-VII особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).
Перевірці у відповідності до ч. 5 ст. 5 Закон № 1682-VII підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел. Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» (далі - відомості), зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - перевірка) врегульовано Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.11.2014 №1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 за № 1385/26162 (далі - Порядок №1100).
Дія цього Порядку поширюється на осіб, стосовно яких проводиться перевірка, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи, визначені частиною четвертою статті 5 Закону. Перевірка відомостей щодо членів сім'ї особи, стосовно якої проводиться перевірка, вказаних у декларації, не проводиться.
Згідно з п. 2 Порядку №1100 перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.
Пунктом 3 Порядку №1100 визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові:
1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки (послужного списку) особи, стосовно якої проводиться перевірка;
3) проведення перевірки, що фактично полягає в:
аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Відповідно до змісту п. 4 Порядку №1100 при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. Окрім того, при перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
Поряд з цим, пунктом 6 Порядку регламентовано, що для перевірки використовуються дані, що зазначені у відповідних розділах декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також дані про фізичних осіб, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інформаційної системи "Податковий блок", зокрема про: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; суму нарахованих та/або виплачених доходів.
Під час перевірки пошук наявної в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкової інформації щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, здійснюється з використанням реєстраційного номера облікової картки платника податків, зазначеного в позиції 1 декларації. У разі відмови такої особи через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків такий пошук здійснюється за прізвищем, ім'ям, по батькові, серією та номером паспорта громадянина України, які зазначені в позиції 1 декларації.
Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.
За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
Про встановлення недостовірності відомостей, які підлягали перевірці згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону, вказується у висновку про результати перевірки у разі, якщо вартість майна (майнових прав), набутого (набутих) особою, стосовно якої проводилася перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
Відповідно до змісту п. 12 Порядку №1100 у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.
При цьому, особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.
Позивач стверджує, що джерелами коштів на придбання майна зазначеного в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1. Крім цього, зазначив, що вказане майно було придбано ще до призначення Позивача на посаду тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора Державного підприємства «Укрвуглереструктуризація» 25.05.2015 року згідно з наказом №84к.
Так, з матеріалів справи вбачається, що земельну ділянку загальною площею 600 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Позивачем придбано у 2004 році на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.03.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ісаєвою Н.С., зареєстрованого в реєстрі за №893; житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 введений в експлуатацію у 2008 році, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2016 року №69350085; транспортний засіб AUDI Q7 2014 року було придбано у 2014 році за рахунок частини коштів, отриманих від продажу квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20.09.2012 року.
Як зазначалось вище, згідно із ч. 5 ст. 5 Закону перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами 3 та 4 статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Так, перевірці підлягають відомості про вказане у декларації майно, доходи, витрати і зобов'язання набуті особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посаді, в даному випадку завідувача сектором екології Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, з наявною у податкового органу інформацією.
Отже, фактично Контролюючим органом проведено перевірку майна не за час перебування позивача на посаді (з 2015 року), а за весь період трудової діяльності позивача, що є порушенням ч. 5 ст. 5 Закону.
До того ж слід зазначити, що Контролюючим органом не досліджено в повній мірі джерела та умови, з яких було придбано спірні об'єкти, та, крім цього, не надано до суду пояснень та доказів, на підставі яких прийнято спірний висновок.
Також, Суд погоджується з доводами Позивача, що є незрозумілим, чому саме Відповідачем було проведено перевірку Позивача, оскільки останній проживає за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 10.02.2015 року №3006004298.
Дана адреса була також зазначена і в спірній декларації за 2014 рік.
Пунктом 2 Порядку №1100 визначено, що перевірка проводиться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.
Отже, Відповідачем не дотримано вказаних приписів та не надано до Суду належних пояснень щодо обґрунтованості проведення перевірки Позивача саме податковим органом Святошинського району, до якого територіально не відноситься обов'язок перевірки ОСОБА_1
Враховуючи вищевикладене, Суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість прийнятого Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві додаткового висновку від 03.03.2016 року №4131/9/26-57-12-07-12 про результати додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» ОСОБА_1.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.03.2016 року №4131/9/26-57-12-07-12 про результати додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» ОСОБА_1, який працює на посаді генерального директора Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереконструктуризація» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551,21грн.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук