ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 січня 2017 року № 826/5990/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»
доДержавної податкової інспекції в Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 400 000 грн., що підлягає відшкодуванню на користь ТОВ «Аскоп-Україна»; зобов'язати ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС України у м. Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 400 000,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна» відповідно до податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року № 9256387081 від 18.12.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем в порушення вимог законодавства не проведено бюджетного відшкодування в сумі 400000 грн. за результатами подання ТОВ «Аскоп-Україна» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2015 року, в якій заявив про повернення суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку. На думку Позивача Відповідач мав подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню ТОВ «Аскоп-Україна» з бюджету, проте таких дій в порушення п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України не вчинив.
В судовому засіданні представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив Суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
ТОВ «Аскоп-Україна» 18.12.2015 року подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за листопад 2015 року, яка була прийнята і зареєстрована Відповідачем того ж дня, що підтверджується роздруківкою електронної квитанції № 2.
У вказаній податковій декларації з податку на додану вартість в рядку 23.2 Розділу ІІІ «Розрахунки за звітний період» сума від'ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Податкового кодексу України, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку позивач задекларував 400000,00 грн.
Разом з декларацією Позивачем подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) де вказано про бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 400000,00 грн.
Позивач 18.01.2016 року звернувся до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві з листом №28/01, в якому просив, провести перевірку показників податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року №9256387081 від 18.12.2015 року.
З огляду на те, що жодного реагування зі сторони Контролюючого органу не було, відповіді на звернення від 18 січня 2016 року не надійшло, Позивач дійшов висновку про протиправність дій ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві у не проведенні бюджетного відшкодування заявленої суми податку в розмірі 400000,00 грн.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 ПК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 цього Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.8 ст. 200 ПК України визначено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Згідно із абз. 1 п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Абзацами 1 і 2 п. 200.10 ст. 200 Кодексу (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII, що набрав чинності з 1 січня 2016 року) визначено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.
В свою чергу за приписами п. 200.11 ст. 200 ПК України, контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями:
- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;
- з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.
У відповідності до норм п. 200.12 і п. 200.13 ст. 200 зазначеного Кодексу контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
При цьому, у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Безпосередньо порядок взаємодії органів державної фіскальної служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 «Про Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість».
Форми документів, що використовуються у процесі відшкодування сум податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1396, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1334/20072. Зокрема, серед таких документів визначено висновок про суми відшкодування податку на додану вартість.
Наявні матеріали справи свідчать про те, що сума бюджетного відшкодування 400000,00 грн. на рахунок ТОВ «Аскоп-Україна» у банку, задекларована позивачем у листопаді 2015 року за господарськими операціями, що оформлені первинними документами, датованими до 01 січня 2016 року, що підтверджується наявними у справі копіями податкової звітності з податку на додану вартість за вказаний звітний період та листа товариства від 18.01.2016 року № 28/01.
У відповідності до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Судом встановлено, що перевірка контролюючим органом не проводилась, матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання Відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету ТОВ «Аскоп-Україна».
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що бездіяльність Відповідача щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 400000,00грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна» є протиправною, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, Суд прийшов до висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.
Суд наголошує, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями Контролюючих органів та органів державного казначейства, а відтак Суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є невірно обраним способом захисту порушеного права, внаслідок чого в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Разом з тим, суд зазначає, що визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо неподання до органу ДКСУ висновку про суми відшкодування ПДВ має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Тому в цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З урахуванням того, що фактично предмет спору у цій справі пов'язаний з визнанням протиправною бездіяльності Відповідача щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, з метою повного, всебічного захисту прав позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за доцільне зобов'язати державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за листопад 2015.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 400 00,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна»
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за листопад 2015.
4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-України» (код ЄДРПОУ 30579869) судові витрати в сумі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук