ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 лютого 2017 року № 826/12232/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління
ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
№5469893-1701 та №5469894-1701
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (надалі - Відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 06.06.2016 року №5469893-1701, винесене Ірпінською об'єднаною Державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Київській області про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) у сумі 142342,26 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 06.06.2016 року №5469894-1701, винесене Ірпінською об'єднаною Державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Київській області про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) у сумі 252205,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення не містять всієї необхідної інформації, передбаченої ПК України та Порядком №1204. Також, Позивач зазначила, що Контролюючим органом всупереч приписам ПК України та іншого законодавства не використано нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, що належать Позивачу за відповідний рік.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідачем не виконано вимоги Суду заперечень на позовну заяву та детального розрахунку до спірних рішень Суду не надано
Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, а саме, площею 2,3815 га, розташованої у Київській області, м. Буча, з цільовим призначенням землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 4,2196 га, розташованої у Київській області, м. Буча, з цільовим призначенням землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення з кадастровим номером НОМЕР_3.
Ірпінською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 06 червня 2016 року винесно податкові повідомлення-рішення: №5469893-1701, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 142342,26 грн. та №5469894-1701, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 252205,49 грн.
Позивач вважає, що спірні рішення не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.
Приписами ст. 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, правовідносини щодо нарахування та сплати якої врегульовано розділом XIII Податкового кодексу України.
Згідно п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку, зокрема, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
При цьому, п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України передбачено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України).
Пунктом 274.1 ст. 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Відповідно до п. 285.1 та п. 285.2 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Приписами ст. 286 ПК України визначено порядок обчислення плати за землю.
Так, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 286.1 ст. 286 ПК України).
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
В свою чергу, нормативно-правовим актом, який визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель, є Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 року №1378-IV (надалі - Закон №1378).
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №1378, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 Закону №1378).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 ст. 23 20 Закону №1378).
Так, Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22 січня 2016 року
за №124/28254 (надалі - Порядок №1204) передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання.
Водночас, Контролюючим органом всупереч Порядку №1204 не надано до спірних податкових повідомлень-рішень розрахунку щодо встановлених сум нарахованого земельного податку з фізичних осіб.
Крім цього, під час розгляду справи Відповідачем не надано жодних пояснень та обґрунтувань з цих обставин.
Також, Суд звертає увагу, що Контролюючий орган мав керуватись нормативно-грошовою оцінкою земельних ділянок, яка мала б бути отримана від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин або отримана ним за його запитом.
Отже, в даному випадку Відповідачем не використано нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, що належать Позивачу за відповідний рік, докази її застосування відсутні, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 06.06.2016 року №5469893-1701 та №5469894-1701 є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 06.06.2016 року №5469893-1701, винесене Ірпінською об'єднаною Державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Київській області про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) у сумі 142342,26 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 06.06.2016 року №5469894-1701, винесене Ірпінською об'єднаною Державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Київській області про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) у сумі 252205,49 грн.
4. Стягнути з Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 3945,49 грн. (три тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 49 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук