Головуючий у 1 інстанції - Папаценко П.І.
Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.
06 березня 2017 року справа №263/15085/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2016 року у справі № 263/15085/16-а за позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції Адамова Миколи Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення, -
25 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області із адміністративним позовом до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції Адамова Миколи Миколайовича про скасування постанови від 16 листопада 2016 року серія АР № 335221, винесену інспектором поліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 425,00 грн., закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю у діях позивача складу правопорушення (а.с. 1-5).
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2016 року позов задоволено частково. Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення АР № 335221 від 16 листопада 2016 року в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Призначене позивачу адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. залишено без змін, яке слід вважати, як стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, вчинене ОСОБА_2 (а.с. 30-31).В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення положень КУпАП складено не правомірно, оскільки відповідач не мав права вимагати від водія страхового полісу без вчинення ним порушень ПДР (а.с. 35-40).
Позивач/апелянт в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд скасувати спірну постанову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що 16 листопада 2016 року інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Маріуполі Департаменту патрульної поліції Адамовим М.М. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №335221, за якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення позивач 16 листопада 2016 року під час керування автомобілем марки «LEXUS GS 350» номерний знак СН0644 здійснив зупинку по вул. Миколаївській в м.Маріуполі в зоні дії знаку «Зупинку заборонено», чим порушив ПДР України, при цьому на порушення п.2.1.г ПДР України не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спірним питанням у справі є правомірність прийняття спірної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем ПДР України в частині зупинки не в належному місці, однак порушив п.2.1.г ПДР України, оскільки не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.122 КУпАП до адміністративний відповідальності притягуються водії за порушення вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» ПДР України.
За вимогою знаку 3.34 «Зупинку заборонено» ПДР України, забороняється зупинка та стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (вигризку або погрузну вантажу).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП - якщо підчас складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно п.3 ст.14 Закону України «Про національну поліцію» - Національна поліція використовує технічні засоби, засоби фото-та відео-фіксації, засоби фіксації звуку підчас документування обставин скоєння злочинів та інших правопорушень, в тому числі й в громадських місцях, а також дій працівників Національної поліції, під час виконання ними покладених на них завдань.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції з відеозапису, який долучив відповідач до матеріалів справи не містить самих обставин вказаного правопорушення та не спростовує позиції позивача щодо його невинуватості.
Зміст спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог ПДР України за ч.1 ст.122 КУпАП базується лише на суб'єктивному погляді відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивача відсутній склад правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, відтак спірна постанова є такою, що підлягає скасуванню в цій частині.
Вивчивши матеріали справи в частині з'ясування наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Кожен водій транспортного засобу повинен мати про собі та, у визначених законодавством випадках, пред'явити чи передати для перевірки посадовим особам наступні документи, зокрема, поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Вимогу пред'явити чи передати для перевірки поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посадова особа може зажадати у випадках, передбачених законодавством у особи яка керувала транспортним засобом.
З пояснень позивача в суді апеляційної інстанції 06 березня 2016 року, судом встановлено, що позивач 16 листопада 2016 року не надав інспектору поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів оскільки не вважав себе винним у скоєнні правопорушення.
За п.2.1.г ПДР України, водій транспортного засобу повинен мати при собі поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Факт не надання позивачем на вимогу інспектору поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено у судовому засіданні та позивачем не спростовується, що позбавило працівників поліції пересвідчиться про наявність у позивача зазначеного полісу .
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено факт того, що ОСОБА_2 16 листопада 2016 року не надав на вимогу інспектора поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів чим порушив ПДР України, відтак наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а спірна постанова є правомірною в цій частині.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2016 року у справі № 263/15085/16-а - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2016 року у справі № 263/15085/16-а за позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції Адамова Миколи Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 06 березня 2017 року.
Повний текст ухвали виготовлено 09 березня 2017 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Судді Т.Г.Арабей
І.В.Геращенко
Г.М. Міронова