02 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2367/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лайко О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Біленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
23 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №41972-1305/1658 від 22.09.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірне рішення, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості включення до податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за 2016 рік орендної плати за період з 2013 по 2015 роки. Крім того, стверджував що в період з 2013 по 2015 року власником земельної на якій розташована автомобільна стоянка було зареєстровано ТОВ "Транспорткомфортсервіс", що відповідно до ст. 286.5 ПК України виключає обов'язок ОСОБА_4 сплачувати орендну плату за вказаний період.
Вказував на те, що договір оренди земельної ділянки розташованої за адресою вул. Манагарова, 31-Б у м. Кременчуці було укладено між ОСОБА_3 та Кременчуцькою міською радою лише 24.02.2016. Відповідно до пункту 5 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 22.01.2016 становить 705 867,20 грн. (519,02 грн. за 1 кв.м.). Згідно з п. 9 Договору оренди - орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та становить 21 176,02 грн., а не 43 162,76 грн. як це вказано відповідачем в податковому повідомленні рішенні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що позивач використовує земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Кременчук, вул. Генерала Манагарова, 31-Б, площею 1360,00 кв.м., надану для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу - автомобільної стоянки на підставі договору оренди, укладеного Кременчуцькою міською радою від 06.05.2016 №14448784.
Вказана земельна ділянка знаходилась у користуванні ОСОБА_5 на підставі договору оренди від 13.09.2006 №040654800260, термін дії якого був до 01.06.2011. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки, у разі смерті орендаря, переходить до спадкоємців, якщо інше не передбачене договором оренди........ Спадкоємцем ОСОБА_6 є ОСОБА_4, який орендує вказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 05.06.2016 №14448784.
Стверджував, що цілісний майновий комплекс - автомобільна стоянка 08.04.2014 був переданий ТОВ "Транспорткомфортсервіс", засновником якого є позивач. Орендну плату за період користування земельною ділянкою вказане товариство не сплачувало. В грудні 2015 року право власності на цілісний майновий комплекс - автомобільну стоянку було знову переоформлено на ОСОБА_4, а ТОВ "Транспорткомфортсервіс" 27.02.2016 прийнято рішення про припинення та 10.05.2016 знято з обліку в Кременчуцькі ОДПІ.
Нарахування орендної плати за землю позивачу було здійснено відповідно до розрахунків орендної плати наданих управлінням земельних ресурсів виконавчого Комітету Кременчуцької міської ради.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
22.09.2016 Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення - рішення №41972-1305/1658, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб, 18010900 в розмірі 43162,76 грн.
Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платники земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до статті 270 цього кодексу об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 вказаного кодексу базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Статтею 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Системно аналізуючи вказані положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що обов'язок по сплаті земельного податку виникає у власника або користувача земельної ділянки з моменту виникнення у нього відповідного права та до моменту його припинення, тобто за фактичний період перебування землі у власності або користуванні.
Судом встановлено, що цілісний майновий комплекс - автомобільна стоянка розташований за адресою: вул. Генерала Манагарова, 31-Б м. Кременчук починаючи з 08.04.2014 перебував у власності Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Транспорткомфортсервіс".
Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Таким чином, починаючи з 08.04.2014 право користування земельною ділянкою розташованою за адресою: вул. Генерала Манагарова, 31-Б м. Кременчук перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Транспорткомфортсервіс".
У відповідності до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України починаючи з 10.04.2014 права користування вказаною земельною ділянкою перейшло до фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу - автомобільної стоянки. Строк дії вказаного договору становить 1 рік з моменту прийняття об'єкта за актом передачі.
10.04.2014 між ТОВ "Транспорткомфортсервіс" та ФОП ОСОБА_7 підписано акт прийому - передачі до Договору оренди цілісного майнового комплексу - автомобільної стоянки від 10.04.2014.
24.02.2016 між Кременчуцькою міською радою Полтавсько області (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди землі, за умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування - автомобільної стоянки по АДРЕСА_1
Відповідачем суду не надано доказів перебування земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у власності або користуванні позивача.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_7 мав обов'язок по сплаті орендної плати за землю у період з квітня 2014 року по квітень 2015 року, ТОВ "Транспорткомфортсервіс" мав обов'язок по сплаті орендної плати за землю у період з квітня 2015 року по грудень 2015 року, а у ОСОБА_4 обов'язок по сплаті орендної плати за землю виник починаючи з лютого 2016 року.
З розрахунку грошового зобов'язання визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням, залученого відповідачем до матеріалів справи, судом встановлено, що позивачу було визначено до сплати суму грошового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за період з 2013 по 2016 роки включно.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області №41972-1305/1658 від 22.09.2016.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 07 березня 2017 року.
Суддя С.С. Бойко