Справа № 815/422/17
28 лютого 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Континент 15» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2017 року № 0000091405, № 00000101405, № 00000111405,-
Приватне підприємство «Континент 15» (надалі по тексту - позивач або ПП Континент 15») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.01.2017 року № 0000091405, № 00000101405, № 00000111405.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує в цілому тим, що 21 грудня 2016 року ГУ ДФС в Одеській області склало акт №383/15-32-14-05-11/39935896 про результати документальної невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України ПП «Континент 15» (код ЄДРПОУ 39935896) за митними деклараціями від 02.12.2015 року №500060006/2015/011736, №500060006/2015/011738 та від 07.12.2015 року № 500060006/2015/011968, в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.2 статті 52 Митного кодексу України, п. 190.1. статті 190 Податкового кодексу України та визначено податкові зобов'язання у розмірі 20 605,35 грн. (у тому числі мито - 3219,57 грн.; додатковий імпортний збір - 3219,57 грн.; ПДВ - 14166,11 грн.) до сплати у Державний бюджет України. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 06.01.2017 року: №0000091405, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суму 4024,46 грн., у тому числі: 3219,57 грн. - за основним платежем; 804,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000101405, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «Додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суму 4024,46 грн., у тому числі: 3219,57 грн. - за основним платежем; 804,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000111405, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суму 17707,64 грн., у тому числі: 14166,11 грн. - за основним платежем; 3541,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.
Представники позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та в письмових поясненнях до позову.
Представник відповідача відносно задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позов, які в цілому обґрунтовані тим, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі по тексту - ПК України).
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з частиною 5 статті 54 Митного кодексу України з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску та звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України надходження від уповноважених органів іноземних держав інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки.
Судом встановлено, що у період з 12.12.2016 року по 16.12.2016 року відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України на підставі наказу від 02.12.2016 року № 2051, виданого ГУ ДФС в Одеській області, посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Континент 15» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщені товарів через митний кордон України за митними деклараціями від 02.12.2015 року №500060006/2015/011736, №500060006/2015/011738 та від 07.12.2015 року № 500060006/2015/011968.
За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 21.12.2016 року №383/15-32-14-05-11/39935896 «Про результати документальної невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України ПП «Континент 15» (код ЄДРПОУ 39935896) за митними деклараціями від 02.12.2015 року №500060006/2015/011736, №500060006/2015/011738 та від 07.12.2015 року № 500060006/2015/011968», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 2 ст. 52 Митного кодексу України; п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України в частині надання недостовірних відомостей про товар, що призвело до заниження митної вартості товару та, як наслідок, несплату у повному обсязі до Держбюджету платежів у розмірі 20605,35 грн. (у т.ч. мито - 3219,57 грн., додатковий імпортний збір - 3219,57 грн., ПДВ - 14166,11 грн.) (а.с. 14-24).
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 06.01.2017 року: №0000091405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суму 4024,46 грн., у тому числі: 3219,57 грн. - за основним платежем; 804,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000101405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами» на загальну суму 4024,46 грн., у тому числі: 3219,57 грн. - за основним платежем; 804,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000111405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суму 17707,64 грн., у тому числі: 14166,11 грн. - за основним платежем; 3541,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 10-12).
Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Континент 15» оскаржило їх у судовому порядку, вимагаючи скасування.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем митних правил слугував лист з митних органів Болгарії від 01.09.2016 року №32-245349, який містив інформацію щодо цін на товари, які були відвантажені відправником товару компанією «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» (Республіка Болгарія) на адресу компанії «LIEBHERR Export AG» (Швейцарія). За цими поставками одержувачем рахунків та платником є компанія «LIEBHERR Export AG» (Швейцарія).
Із змісту зазначеного листа вбачається, що ціни, за якими було здійснено відвантаження товарів на адресу компанії «LIEBHERR Export AG» (Швейцарія) виявились вищими, ніж ті, за якими ПП «Континент 15» фактично отримало такі товари від компанії «AURORA SOLUTIONS LIMITED» (Об'єднані Арабські Емірати), тому митними органами був зроблений висновок про порушення митних правил.
Разом з тим, суд не погоджується з вищевикладеними висновками відповідача, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ПП «Континент 15» мало прямий контракт на поставку товарів № АU.DB-1260 від 20.11.2015 року з компанією «AURORA SOLUTIONS LIMITED», яка в свою чергу є офіційним дистриб'ютором продукції компанії «LIEBHERR Export AG».
Згідно до умов цього контракту компанія «AURORA SOLUTIONS LIMITED» взяла на себе обов'язок поставляти ПП «Континент 15» непродовольчі промислові товари, а ПП «Континент 15» зобов'язалося оплачувати вартість цих товарів (п.1.1 контракту).
На виконання умов контракту компанія «AURORA SOLUTIONS LIMITED» продавала товари ПП «Континент 15», за цінами, узгодженими сторонами, зазначеними у інвойсах, які були надані під час митного оформлення товарів.
Як вбачається з цих документів, виробником та відправником цих товарів була компанія «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» (Республіка Болгарія).
Проте усі розрахунки щодо купівлі-продажу зазначених товарів проводилися виключно між ПП «Континент 15» та компанію «AURORA SOLUTIONS LIMITED» у розмірах та строках відповідно до умов контракту, що підтверджується відмітками банківської установи безпосередньо у митних деклараціях, заявках на купівлю валюти та платіжних дорученнях.
Як встановлено судом, ПП «Континент 15» не мало жодних стосунків ані з компанією «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD», ані з компанією «LIEBHERR Export AG», не укладало з цими юридичними особами контрактів щодо постачання товарів, не отримувало жодних рахунків на товари, не погоджувало ціни на такі товари з цими компаніями, не сплачувала на користь цих компаній коштів.
Таким чином, ціни, за якими здійснювалося постачання товарів від компанії «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» (Республіка Болгарія) на адресу компанії «LIEBHERR Export AG» (Швейцарія) не є цінами, за якими ПП «Континент 15» придбало такі товари у компанії «AURORA SOLUTIONS LIMITED» (Об'єднані Арабські Емірати).
Крім того, як вбачається з листа компанії «LIEBHERR Export AG» від 28.04.2016 року, у ньому зазначено, що дистриб'ютори продукції компанії «LIEBHERR», яким є компанія «AURORA SOLUTIONS LIMITED», мають можливість продавати продукцію по цінам нижче, ніж їх покупна вартість, що підтверджується копією листа мовою оригіналу та копією перекладу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки ПП «Континент 15» мало контракт на поставку товарів компанії «LIEBHERR» з компанією «AURORA SOLUTIONS LIMITED», яка є дистриб'ютором продукції компанії «LIEBHERR Export AG», то закупівля товарів за цінами, які є меншими, ніж ціни відвантаження «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» цілком відповідає ділової практиці компанії «LIEBHERR» та не свідчить про порушення ПП «Континент 15» митних правил.
Так, в обґрунтування висновку про порушення позивачем митних правил відповідач послався на експортну декларацію від 30.11.2015 року №15ВG003009АА009085, та документи, що безпосередньо стосуються цієї поставки: CМR №290982, рахунок (Rechnung, німецькою) від 30.11.2015 року №1001061995, транспортна накладна (delivery note) від 30.11.2015 року №4086787/001.
Судом встановлено, що дійсно, за даними вказаної декларації, загальна вартість товарів становить 26230 євро. Разом з тим, відповідач не звернув увагу на те, що Рахунок (Rechnung) від 30.11.2015 року №1001061995 для оплати вартості цих товарів був виставлений відправником, компанією «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» (Республіка Болгарія) на компанію «LIEBHERR Export AG» (Швейцарія).
Тобто, оплатити вартість товарів у загальній сумі 26230 євро повинна була компанія «LIEBHERR Export AG» (Швейцарія), а не ПП «Континент 15».
Крім того, суд звертає увагу, що у Рахунку (Rechnung) від 30.11.2015 року №1001061995, у графі «адреса клієнта» (kundenadresse, німецькою), прямо зазначено, що остаточним вигодонабувачем, за цією поставкою, є компанія «AURORA SOLUTIONS LIMITED» (Об'єднані Арабські Емірати).
Таким чином, у ПП «Континент 15» не виникло обов'язку сплачувати загальну вартість товару у розмірі визначеному у експортній декларації від 30.11.2015 року №15В0003009АА009085.
Як встановлено судом, відповідач на ці обставини уваги не звернув, що призвело до помилкового та безпідставного висновку щодо порушення позивачем митних правил.
Судом встановлено, що аналогічні порушення були допущені відповідачем при аналізі документів за експортною декларацію від 30.11.2015 року №15ВG003009АА009077, та експортною декларацією від 03.12.2015 року №15ВG003009АА009564.
Так у Рахунку (Rechnung) від 30.11.2015 року №1001061990, та у Рахунку (Rechnung) від 03.12.2015 року №1001062176 зазначено, що вартість товарів оплачує компанія «LIEBHERR Export AG» (Швейцарія), а у графі «адреса клієнта» (kundenadresse, німецькою), прямо зазначено, що остаточним вигодонабувачем, за цими двома поставками, є компанія «AURORA SOLUTIONS LIMITED» (Об'єднані Арабські Емірати).
Вищевикладене повністю підтверджує інформацію, яка міститься у листі компанії «LIEBHERR Export AG» від 28.04.2016 року, у якому було розкрито структуру продаж, відповідно до якої усі заводи-виробники продукції, у тому числі і компанія «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» (Республіка Болгарія), в обов'язковому порядку продають усю свою продукцію компанії «LIEBHERR Export AG», що підтверджується наявними у матеріалах справи копією листа мовою оригіналу та копією перекладу.
У свою чергу, компанія «LIEBHERR Export AG» здійснює подальший продаж продукції дистриб'юторам, яким, серед інших, є компанія «AURORA SOLUTIONS LIMITED» (Об'єднані Арабські Емірати).
Також, у листі компанії «LIEBHERR Export AG» від 28.04.2016 року зазначено, що компанія «LIEBHERR Export AG» має можливість продавати продукцію своїм дистриб'юторам по цінам нижче, ніж їх покупна вартість від заводу-виробника (компанія «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD») зазначена у експортній декларації.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що усі вище зазначені докази у своєї сукупності свідчать про безпідставність та необґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем митних правил.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд вважає за необхідне на підставі положень ч. 2, 3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 06.01.2017 року № 0000091405, № 00000101405, № 00000111405 Головного управління ДФС в Одеській області, у зв'язку з чим, їх слід визнати протиправними та скасувати повністю.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов приватного підприємства «Континент 15» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2017 року № 0000091405, № 00000101405, № 00000111405, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 06.01.2017 року № 0000091405, № 00000101405, № 00000111405.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 28 лютого 2017 року.
Постанова у повному обсязі виготовлена 06 березня 2017 року.
Суддя С.О. Cтефанов
.