06 березня 2017 року справа № 823/197/17
09 год. 00 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рідзеля О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 року № 15104-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок, сплачений фізичними особами, які є власниками транспортних засобів у сумі 25 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що визначення відповідачем транспортного податку відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 15104-17 суперечить нормам Конституції України та не узгоджується із принципами стабільності Податкового кодексу України. Так, податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. При цьому, рішення на підставі якого встановлюється транспортний податок, об'єкт оподаткування, ставка податку, прийняте лише 22.01.2015. Враховуючи наведене позивач вважає, що застосування положень вказаного рішення з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Представник позивача до зали судового засідання не прибув, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та без участі позивача.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. В письмових запереченнях проти задоволення адміністративного позову заперечував, звертаючи увагу суду на те, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено в новій редакції норми Податкового кодексу України введено новий місцевий податок - податок на майно, що складається у тому числі з транспортного податку. Відповідно викладено у новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України. Пунктом 4 Прикінцевих положень Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що відповідно інформації «НАІС ДДАІ» МВС України позивач є власником транспортного засобу марки PORSCHE PANAMERA 4, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску.
19.06.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 15104-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку фізичних осіб у розмірі 25000 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс № 2755).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку зазначеним позивачем підставам виникнення податкового боргу, досліджуючи надані сторонами докази, суд керується положеннями ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюючи розгляд і вирішення справи на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, у доведенні перед судом їх переконливості та не виходячи за межі позовних вимог, суд враховує таке.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014, яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Кодекс № 2755, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Кодекс № 2755 платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Кодексу № 2755 визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Кодексу № 2755 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
При цьому, згідно п. 267.4 ст. 267 Кодексу № 2755 ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. Кодексу № 2755 базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Кодексу № 2755 закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Кодексу № 2755 податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Кодексу № 2755 01.01.2015, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.
При цьому, вказана норма є чинною, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII неконституційним визнано не було.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Кодексу № 2755 податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Пунктом 4.3 ст. 4 Кодексу № 2755 передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
При цьому згідно п. 4.4 ст. 4 Кодексу № 2755 установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою України та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 Кодексу № 2755.
Згідно ст. 8 Кодексу № 2755 в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
За приписами пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 Кодексу № 2755 до місцевих податків відносять податок на майно в частині транспортного податку.
Згідно п. 12.3 ст. 12 Кодексу № 2755 сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 Кодексу № 2755).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 Кодексу № 2755).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Кодексу № 2755).
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з п. 12.5 ст. 12 Кодексу № 2755 офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 Кодексу № 2755.
Відповідно пп. 12.3.4 ст. 12 Кодексу № 2755 рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Разом з цим, п. 5 розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу № 2755 органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Так, з наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і транспортного податку, віднесено Кодексом № 2755 до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.
Отже, Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А, власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - це є компетенцією відповідних місцевих рад.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Оскільки, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а транспортний податок запроваджено в м. Черкаси з 01.01.2016 рішенням Черкаської міської ради від 22.01.2015 № 2-672 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень Кодексу № 2755 з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено обов'язок суду вжити необхідні для з'ясування всіх обставин у справі заходи.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що особливість адміністративного судочинства полягає у більш активній ролі суду. Саме на суд покладено обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для всебічного і повного з'ясування обставин у справі. Тобто, адміністративний суд має повністю встановити обставини справи, щоб ухвалити справедливе та законне рішення.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вулич проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Врахувавши викладені норми законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 15104-17, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25 000 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Вказана позиція також підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2017 справа № К/800/25396/16.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 11, 14, 41, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 19.06.2015 № 15104-17.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Копії постанови направити сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, або без виклику особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.А. Рідзель