Справа № 202/9578/15-ц
Провадження № 2/202/105/2017
Іменем України
22 лютого 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді: Мороза В.П.,
при секретареві : Распутньому В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, -
У грудні 2015 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві позивач посилався на те, що він перебув у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 06.11.1993 року. Весь час перебування в шлюбі позивач з відповідачем були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні зобов'язання, вели спільне господарство.
В період перебування в шлюбі в інтересах сім'ї позивач уклав кредитний договір від 17.07.2007 року (№ ML- 301/415/2007) та отримав від Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» грошову суму у розмірі 151 500,00 грн. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2015 року шлюб укладений між позивачем та відповідачем було розірвано.
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що кошти отримані за кредитним договором від 17.07.2017 року були використані в інтересах сім'ї та просить суд, стягнути з відповідача на свою користь ? частину сплачених грошових коштів Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» за кредитним договором (№ ML- 301/415/2007) від 17 липня 2007 року по основній заборгованості у розмірі 75 750.00 грн.
Позивач, представник позивача у судовому засіданні підтримали позовну заяву в повному обсязі.
Відповідач, представник відповідача заперечували проти позову, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 06 листопада 1993 року по 20 жовтня 2015 року позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі.
17 липня 2007 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено кредитний договір (№ ML- 301/415/2007), відповідно до якого позивачу було надано грошові кошти у розмірі 151 500,00 грн.
Шлюб, укладений між позивачем та відповідачем, було розірвано на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2015 року.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Спільним майном позивача та відповідача є грошові кошти, що були внесені відповідачем в рахунок погашення кредитного договору в період перебування позивача та відповідача в зареєстрованому шлюбі, в період часу з 17 липня 2007 року по 20 листопада 2015 року, і саме ці кошти підлягають розподілу в рівних частках, і кожен із подружжя має право на грошову суму за кредитним зобов'язанням.
У своїй позовні заяві позивач звертає увагу суду на п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»
Пункт 23 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Пункт 24 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Згідно з ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 372 ЦК України у разі поділу майно, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі підлягають присудженню на користь позивача з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368 ЦК України ст. ст. 8, 10, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), (зареєстрована за адресою: пр. (ім. Газети «Правда») СлобожанськийАДРЕСА_1 м. Дніпро (Дніпропетровськ) на користь ОСОБА_1 ? частину сплачених грошових коштів Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» за кредитним договором № ML- 301/415/2007 від 17 липня 2007 року по основній заборгованості у розмірі 75 750.00 (сімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі позову, у розмірі 757,50 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.
Суддя: В.П. Мороз