Справа № 212/6925/16-ц
2/212/528/17
02 лютого 2017 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Пустовіта О.Г.,
при секретарі: Конограй В.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Криворізький Залізорудний Комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, -
В листопаді 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди в зв'язку із ушкодження здоров'я. В подальшому розмір позовних вимог було збільшено.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що він з 31.01.1979 по 20.03.1980 та з 06.02.1981 по 01.10.1989 виконував роботу відповідно до трудового договору (працював) за спеціальністю підземним гірничим працівником та підземним бурильником свердловин (з повним робочим днем в підземних умовах) у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Рудоуправлінні імені Дзержинського (яке з 1975 року до 01 жовтня 1989 року входило до ДВО «Кривбасруда» як структурна одиниця) на шахті «Гігант», з 01.10.1989 по 06.08.1990 виконував роботу відповідно до трудового договору (працював) за спеціальністю підземним бурильником свердловин (з повним робочим днем в підземних умовах) у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» на шахті «Гігант» (яка з 01.10.1989 до 06.10.1997 входила до ДВО «Кривбасруда» як структурна одиниця), з 01.07.1992 по 18.09.1995 виконував роботу відповідно до трудового договору (працював) за спеціальністю підземний кріпильник (з повним робочим днем в підземних умовах) у Державному підприємстві «Криворізький державний залізорудний комбінат» на шахті «Гігант» (структурна одиниця).
Всього він пропрацював 13 років 10 місяців у різних структурних одиницях Державного виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда».
18 травня 1995 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини, протокол № 1556 йому було встановлене професійне захворювання - Хронічна дискогенна полірадикулопатія з переважним ураженням попереково-крижового відділу з вираженим порушенням статико-динамічної функції і резистентним больовим синдромом (плечолопатковий періартроз ПФС першого-другого ступеня.
По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 07 червня 1995 року.
За висновком МСЕК від 29 травня 1995 року йому первинно було встановлено 65 % втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності, 01 червня 2008 року йому було встановлено 55 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.
Причиною професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Оскільки професійне захворювання виникло у нього в наслідок порушення керівництвом підприємства, де він працював, норм з безпеки праці під час виконання трудових обов'язків, вважає, що заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.
В зв'язку з професійним захворюванням змінилися його образ і якість життя, що завдає йому моральних страждань .
Він постійно відчуває біль ниючого характеру у шийному та поперековому відділах хребта, обмеження рухів у хребті, біль і обмеження рухів у суглобах плечових, ліктьових, стегнових і колінних, біль і судоми м'язів кистей, утруднену ходу, слабість у ногах.
Такий хворобливий стан з постійним болем у різних частинах тіла не дає йому можливості спокійно спати по ночам, займатись фізичною роботою.
Через встановлення в нього стійкої втрати професійної працездатності він відчуває невпевненість у своєму майбутньому, у своїх життєвих перспективах.
Від вищевикладеного у нього кардинально змінився рівень життя, так як він втратив значний відсоток своєї професійної працездатності, відчуває, що вже не зможе бути повноцінним чоловіком, став інвалідом третьої групи.
В зв'язку з хворобою він змушений багато часу проводити у лікарнях, де незадовільні умови для життя, побутові незручності. Під час лікування він змушений переносити біль, приймати велику кількість ліків. Це також примушує його докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 640 000,00 гривень, якими він хоча б частково компенсує свої страждання.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані в позовній заяві, та просив їх задовольнити. Зазначив, що у зв'язку з професійним ушкодженням здоров'я його довіритель зазнає фізичного болю та моральних страждань. Просить стягнути з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" у рахунок відшкодування моральної шкоди 640 000,00 гривень.
Представник відповідача - публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ОСОБА_2 позов не визнав. Просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Звернув увагу, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про небезпечні та шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги. Вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, не надано доказів, які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань.
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці позивача - ОСОБА_3В, з 31.01.1979 по 20.03.1980 та з 06.02.1981 по 01.10.1989 виконував роботу відповідно до трудового договору (працював) за спеціальністю підземним гірничим працівником та підземним бурильником свердловин (з повним робочим днем в підземних умовах) у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Рудоуправлінні імені Дзержинського (яке з 1975 року до 01 жовтня 1989 року входило до ДВО «Кривбасруда» як структурна одиниця) на шахті «Гігант», з 01.10.1989 по 06.08.1990 виконував роботу відповідно до трудового договору (працював) за спеціальністю підземним бурильником свердловин (з повним робочим днем в підземних умовах) у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» на шахті «Гігант» (яка з 01.10.1989 до 06.10.1997 входила до ДВО «Кривбасруда» як структурна одиниця), з 01.07.1992 по 18.09.1995 виконував роботу відповідно до трудового договору (працював) за спеціальністю підземний кріпильник (з повним робочим днем в підземних умовах) у Державному підприємстві «Криворізький державний залізорудний комбінат» на шахті «Гігант» (структурна одиниця).Всього він пропрацював 13 років 10 місяців у різних структурних одиницях Державного виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда».
За рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 18.05.1995 № 1556 ОСОБА_3 встановлено професійне захворювання:
- хронічна дискогенна полірадикулопатія з переважним ураженням попереково-крижового відділу з вираженим порушенням статико-динамічної функції і резистентним больовим синдромом (плечолопатковий періартроз ПФС першого-другого ступеня.
По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 червня 1995 року.
Причиною професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу:
За висновком МСЕК від 29 травня 1995 року йому первинно було встановлено 65 % втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності, 01 червня 2008 року йому було встановлено 55 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.
Згідно рекомендацій МСЕК він потребує медикаментозного і санаторно-курортного лікування, ВМП . Йому протипоказана важка праця, в умовах вібрації, виробничого пилу та шуму.
Відповідно виписок із медичної картки ОСОБА_3, в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, знаходився на лікуванні в міських лікарнях.
Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності у зв'язку з отриманням травми на підприємстві відповідача, йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.
За таких обставин, вимоги позивача до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.
Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.
Крім того, ОСОБА_2 розслідування нещасного випадку не оскаржено підприємством-Відповідача у встановленому законодавством порядку.
Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - повинен виплатити позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Що стосується доводів представника ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням його здоров'я, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки уже самим фактом ушкодження здоров'я в результаті трудової діяльності на підприємстві відповідача йому спричинена моральна шкода. При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України «Про охорону праці» обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця.
Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України “Про охорону праці ”, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої ушкодженням здоров'я, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.
З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що призвело до ушкодження здоров'я позивачу на виробництві, та моральних страждань потерпілому.
У судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивачу ОСОБА_3 була заподіяна шкода, він отримав професійне захворювання, втратив працездатність. Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання, змушений приймати ліки та постійно звертатися і перебувати під наглядом лікарів. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками ушкодження здоров'я, позивачу порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки. На теперішній час Позивач зазнає фізичного болю, не має змоги виконувати звичайну для нього роботу, в результаті прикладає значні додаткові зусилля для організації свого життя. Позивач в зв'язку зі станом свого здоров'я переносить моральні страждання та переживання.
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.
Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення відповідачем ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» позивачу шкоди здоров'ю, провину відповідача в його спричиненні та причинно - наслідковий зв'язок між винними діями підприємства - відповідача та настанням у Позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності на 55 відсотків, а звідси і моральні переживання.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності безстроково, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.
Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_3 30 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 551,20 грн.
Керуючись ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Криворізький Залізорудний Комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я- задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворізький Залізорудний Комбінат" на користь ОСОБА_3 в порядку відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворізький Залізорудний Комбінат" на користь держави судові витрати у розмірі 551,20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення усіма учасниками процесу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О. Г. Пустовіт