Cправа № 201/16737/16-ц
Провадження № 2/201/729/2017
02 березня 2017р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі - Кірієнко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі клопотання представника відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» - ОСОБА_3 про направлення цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про визнання недійсним кредитного договору за підсудністю та клопотання представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про призначення судової економічної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про визнання недійсним кредитного договору,
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з 28.11.2016р. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про визнання недійсним кредитного договору.
22.12.2016р. до суду надійшло клопотання представника відповідача від 21.12.2016р. про направлення цивільної справи за територіальною підсудністю (а.с. № 73, 74). В обґрунтування цього клопотанні представник відповідача - ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 06.11.2014р. - а.с. № 122) по тексту самого клопотання та в ході судового засідання 02.03.2017р. посилалася на те, що відповідно до постанови ВСУ від 11.11.2015р. по справі № 6-511цс15 Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення ОСОБА_6 України «Про захист прав споживачів» не застосовується, а отже, на думку представника відповідача, справа за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про захист прав споживачів має розглядатись судом за місцем знаходження ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» (м. Київ, вул. Лєскова,9) або за місцем знаходження Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк «Аваль» (м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4-Д).
В свою чергу, представник відповідача заперечувала проти призначення по справі судової економічної експертизи з огляду на те, що сума заборгованості ОСОБА_4 зазначена у додатковій угоді, яка підписана сторонами 21.06.2012р. за один день до проведення рефінансування, а отже, позивачка погодилась із таким розміром заборгованості, а тому даний факт не підлягає доказуванню. Щодо порядку перерахунку суми заборгованості із доларів США у національну валюту - гривню - представник відповідача пояснила, що ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», як комерційний банк, здійснив купівлю валюти на МВР на підставі заяви ОСОБА_4 за комерційним курсом з метою одержання прибутку, а тому застосування курсу НБУ для проведення перерахунку є недоцільним. Заперечення представника відповідача, були викладені також і у письмовому вигляді та долучені до матеріалів справи (а.с. № 148-152)..
17.02.2017р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява представника позивачки ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 22.05.2014р. - а.с. №136), в якій вона просила суд призначити по справі судову економічну експертизу з тих підстав, що для вирішення даної цивільної справи по суті необхідні спеціальні знання експерта щодо визначення та розрахунку базових позицій умов кредитування та суми заборгованості позивача перед банком. Так, на даний момент у справі наявні суперечливі докази, зокрема, банк за оспорюваним кредитним договором зазначає, що станом на 22.06.2012р. позивачка заборгувала 2 419 324,92 грн., експерт ОСОБА_7 визначає дану заборгованість у розмірі 808 761,77 грн., а експерт Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз - у 1 506 484,69 грн. У зв'язку з чим, заявник просить поставити на вирішення судового експерта наступні питання:
- Який розмір заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» утворився за кредитним договором № К-Д 014/02-40/734/3 від 11.01.2008р. станом на 22.07.2012р. (тобто на момент рефінансування залишку заборгованості шляхом укладення кредитного договору № 010/С04-115-1/59) у гривнях, якщо перерахувати розмір коштів, отриманих або сплачених ОСОБА_4 за кредитним договором № К-Д 014/02-40/734/3 від 11.01.2008р. з доларів США у гривні за офіційним курсом станом на момент здійснення відповідної фінансової операції?
- Чи відповідає реальна відсоткова ставка та реальне абсолютне подорожчання кредиту за кредитним договором № 010/С04-115-1/59 від 22.07.2012р. показникам, які встановлені умовами даного кредитного договору;
Окрім того, заявник просив суд доручити проведення судової економічної експертизи експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Стосовно клопотання сторони відповідача про направлення цивільної справи за підсудністю представник позивачки ОСОБА_5 зазначила, що воно не підлягає задоволенню, оскільки згідно ч. 5 ст. 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання або перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Щодо доводів представника відповідача про те, що до споживчих спорів відносяться лише спори до моменту укладення договору, представник позивачки зазначила, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьою статті 22 ОСОБА_6 України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22,23 статті 1, статті 11 ОСОБА_6 України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. № 1023-ХІІ з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Як зазначає представник позивача у запереченнях проти клопотання про направлення справи за підсудністю, відповідно до ст. 69 ОСОБА_6 України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими для виконання, а тому доводи представника відповідача про непоширення на спір між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 України «Про захист прав споживачів» є помилковими та суперечать загальнообов'язковому рішенню Конституційного Суду України. Заперечення представника позивача були викладені у письмовому вигляді та долучені до матеріалів справи (а.с. № 126-128).
Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання представника ОСОБА_4 про призначення експертизи слід задовольнити, а в задоволенні клопотання представника ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про направлення цивільної справи за територіальною підсудністю слід відмовити.
Задовольняючи клопотання про призначення експертизи, суд виходив з того, що для з'ясування обставин, на які посилається представник позивачки ОСОБА_5 у поданій нею заяві про призначення експертизи, необхідні спеціальні знання, вважає, що по справі слід призначити судову економічну експертизу, проведення якої доручити експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якого поставити питання, на яких наполягала сторона позивачки.
Відповідно до положень ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом.
У відповідності до ч. 1 ст. 53 ЦПК України, експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997р. № 8, судова експертиза, як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справи, по встановленню законних та обґрунтованих рішень.
Нормою ст. 144 ЦПК України передбачено, що експертиза призначається ухвалою суду.
Згідно до ч. 2 ст. 86 ЦПК України, кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи.
Заперечення представника відповідача стосовно призначення по справі судової економічної експертизи суд оцінює критично, оскільки доводи про підписання позивачем додаткової угоди, що, на думку відповідача є безумовним підтвердженням правомірності його дій, не спростовують того факту, що на даний момент в матеріалах справи наявні суперечливі докази щодо розміру заборгованості станом на 22.06.2012р. - висновок експертного дослідження від 09.06.2016р. № 15/16, який складено на замовлення ОСОБА_4 судовим експертом ОСОБА_7 (свідоцтво № 1091 від 19.02.2016р., видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при МЮУ) за результатами проведення економічного дослідження (копія якого додана до позовної заяви), висновок судово-економічної експертизи по цивільній справі № 199/8085/14 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 451/452-15, а також розмір заборгованості відповідно до оспорюваного кредитного договору від 22.06.2012 року № 010/С04-115-1/59. Окрім того, матеріали справи не надають можливості без застосування спеціальних знань визначити, чи відповідає реальна відсоткова ставка та реальне абсолютне подорожчання кредиту за кредитним договором № 010/С04-115-1/59 від 22.06.2012р. показникам, які встановлені умовами даного кредитного договору.
Сам же факт підписання позивачкою кредитного договору № 010/С04-115-1/59 від 22.06.2012р. не свідчить про відсутність порушень при укладанні такого договору та про відсутність необхідності у з'ясуванні дійсних обставин справи, намірів сторін та розміру заборгованості станом на 22.06.2012р., адже, як наголошував представник позивачки, необхідність забезпечення належного рівня захисту прав споживачів встановлена не лише національним, а й міжнародним законодавством.
У пунктах 1,2 Резолюції Генеральної ОСОБА_9 ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985р. № 39/248, зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах.
Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ОСОБА_9 Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.
У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005р. щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).
За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008р. про кредитні угоди для споживачів, важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди. Саме з метою забезпечення належного рівня захисту прав позивача як споживача кредитних послуг на стадії виконання кредитних послуг, з метою виключення факту можливого обману при здійсненні рефінансування заборгованості шляхом перерахування її із доларів США у гривні, суд вважає за необхідне залучити до справи осіб, які мають спеціальні знання, шляхом призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити зазначені вище питання, запропоновані представником позивачки.
Представник відповідача своєю можливістю запропонувати додаткові питання не скористався.
Стосовно призначення судової експертизи саме експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд зазначає, що у даному випадку погоджується з клопотанням сторони позивачки про призначення проведення експертизи саме цій експертній установі з огляду на те, що експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, компетенція якого поширюється на територію Дніпропетровської області, вже було проведено експертне дослідження щодо даного кредитного договору в рамках справи № 199/8085/14, яка перебувала у провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, і висновок № 451/452-15 судово-економічної експертизи по цивільній справі № 199/8085/14, який долучено відповідачем до заперечень проти позову, не прояснив питання розміру заборгованості за кредитним договором станом на момент його укладення, а також експерти не надали відповідь щодо того, чи відповідає реальна відсоткова ставка за кредитним договором № 010/С04-115-1/59 від 22.06.2012р. відсотковій ставці, яка встановлена умовами даного кредитного договору та чи відповідає реальне абсолютне значення подорожчання кредиту показникам, що встановлені кредитним договором № 010/С04-115-1/59 від 22.06.2012р.
Отже клопотання сторони позивачки про призначення по справі судової економічної експертизи підлягає задоволенню в повному обсязі.
В розпорядження експерта суд вважає за необхідне направити матеріали цивільної справи № 201/16737/16-ц, де містяться документи необхідні для проведення призначеної експертизи, зокрема, Генеральна кредитна угода № К-Д 014/02-40/734 від 31.08.2007р., кредитний договір № К-Д 014/02-40/734/3 від 11.01.2008р., кредитний договір № 010/С04-115-1/59 від 22.06.2012р. тощо.
На час проведення експертизи, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, провадження по справі слід зупинити.
Оплату експертизи покласти на сторону позивачки - ОСОБА_4, оскільки саме ця сторона заявила клопотання про призначення експертизи.
Експертизу проводити за участю (повідомленням) сторін (представників).
Що стосується клопотання сторони відповідача про направлення цивільної справи за територіальною підсудністю, то суд вважає, що в задоволені цього клопотання слід відмовити, погодившись із запереченнями представника позивачки ОСОБА_5, яка зазначила, що підстав для задоволення цього клопотання немає, з огляду на наступне:
Відповідно до п.37 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам роз'яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).
Згідно ч. 5 ст. 110 Цивільного кодексу України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Даним положенням чинного Цивільного кодексу України не встановлено будь-яких обмежень щодо того, що до спорів про захист прав споживачів відносяться лише спори на етапі укладення договору.
Окрім того, як вже зазначалось, Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 ОСОБА_6 України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) було роз'яснено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 ОСОБА_6 України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991р.N 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до ст. 69 ОСОБА_6 України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання, і можливості відступити від позиції Конституційного Суду України законодавством не містить.
Саме з цих підстав, суд критично підходить до позиції сторони відповідача, яку він зайняв по відношенню до підсудності розгляду вищезазначеної цивільної справи, а також вважає за можливе на підставі абзацу 2 ч.1 ст. 3607 ЦПК України відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015р. по справі № 6-511цс15, на яку посилається представник відповідача, адже така позиція суперечить загальнообов'язковим висновкам, викладеним у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 109, 116, 144, 205, 239, 210, 293 ЦПК України, суд,
В задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» - ОСОБА_3 про направлення цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про визнання недійсним кредитного договору за підсудністю - відмовити.
Заяву представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про призначення судової економічної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про визнання недійсним кредитного договору - задовольнити.
Призначити по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6).
На вирішення експерта поставити наступні питання:
- Який розмір заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» утворився за кредитним договором № К-Д 014/02-40/734/3 від 11.01.2008р. станом на 22.06.2012р. (тобто на момент рефінансування залишку заборгованості шляхом укладення кредитного договору № 010/С04-115-1/59) у гривнях, якщо перерахувати розмір коштів, отриманих або сплачених ОСОБА_4 за кредитним договором № К-Д 014/02-40/734/3 від 11.01.2008р. з доларів США у гривні за офіційним курсом станом на момент здійснення відповідної фінансової операції?
- Чи відповідає реальна відсоткова ставка та реальне абсолютне подорожчання кредиту за кредитним договором № 010/С04-115-1/59 від 22.06.2012р. показникам, які встановлені умовами даного кредитного договору?
У розпорядження експерта надати матеріали цивільної справи № 201/16737/16-ц.
Оплату експертизи покласти на позивачку ОСОБА_4.
Експертизу проводити за участю (або повідомленням) сторін (або їх представників).
Експерта попередити про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
На час проведення експертизи провадження по справі зупинити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині зупинення провадження по справі може бути подана протягом п'яти днів в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя : Н.В. Ткаченко