91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
29.10.09 Справа № 11/268
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль", м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 317 697 грн. 47 коп.
суддя Москаленко М.О.
секретар судового засідання Шубіна І.В.
в присутності представників сторін:
від позивача - Татусь О.А., дов. № 36/10 від 29.07.2009
від відповідача - Лойко О.І., дов. № 06-5/743 від 08.05.2009
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 06/06-1340 БО-20 від 29.12.2006 на постачання природного газу в сумі 169688 грн. 77 коп., пені в сумі 20060 грн. 72 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 110047 грн. 56 коп. та 3% річних у розмірі 17900 грн. 42 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем фактом несвоєчасного виконання відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору на постачання природного газу № 06/06-1340 БО-20 від 29.12.2006.
Письмовим відзивом № 06-5/1328 від 27.10.2009 на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі. Крім того, відповідачем в судовому засіданні заявлене письмове клопотання про зменшення належного до стягнення розміру пені у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив такі обставини.
29.12.2006 між сторонами у даній справі був укладений договір № 06/06-1340 БО-20 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів (далі за текстом - договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого позивач у справі (Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (Покупця) природний газ, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Розділом 6 договору та додатковими угодами до договору його сторони визначили умови та порядок проведення розрахунків за поставлений позивачем газ.
Відповідно до умов пункту 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у договорі, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Умовами пункту 7.5 договору його сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником потягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Протягом січня -квітня 2007 року позивач поставляв відповідачеві газ в обумовлених - договором обсягах, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, відповідними актами приймання -передачі газу, підписаними представниками обох сторін (а.с. 12-15), на загальну суму 671367 грн. 36 коп.
Таким чином, факт поставки позивачем відповідачеві природного газу в обумовлених договором обсягах підтверджений матеріалами справи та відповідачем у справі не заперечується.
Оплата за поставлений позивачем газ здійснювалася відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилася заборгованість за поставлений газ у розмірі 169688 грн. 77 коп., розмір якої підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та відповідачем у справі не заперечується.
У відповідності із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.
З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 169688 грн. 77 коп. заборгованості за поставлений природний газ.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаних вище приписів цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулися у січні-квітні 2007 року, у загальному розмірі 110047 грн. 56 коп. та 3% річних у розмірі 17900 грн. 42 коп.
Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань здійснений позивачем у відповідності з приписами чинного законодавства, відповідає фактичним обставинам справи та є обґрунтованим, тому вимоги про стягнення вказаних нарахувань є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі умов пунктів 7.2 - 7.5 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 20060 грн. 72 коп.
Розрахунок пені є таким, що відповідає приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, порядок нарахування пені не суперечить приписам ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вимога про її стягнення є такою, що підлягає задоволенню.
Письмовим відзивом на позовну заяву відповідачем позовні вимоги визнані у повному обсязі.
Також відповідачем заявлене письмове клопотання щодо зменшення розміру пені на підставі приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства -відповідача.
У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З урахуванням викладеного суд вважає за доцільне зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми пені.
В обґрунтування клопотання відповідачем суду надано, зокрема, звіт про фінансові результати ДП «Лисичанська теплоелектроцентраль» за 9 місяців 2009 року, а також довідку про збитки, що утворилися на ДП «Лисичанська ТЕЦ»за період з вересня по грудень 2007 року, 2008 та 1 квартал 2009 року.
Відповідно до приписів ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, ризик неотримання бажаного прибутку та погіршення свого фінансового стану несе суб'єкт господарювання, у даному випадку відповідач, і тому факт неотримання прибутку у бажаному та розрахованому розмірі не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання.
Крім того, заборгованість за відповідачем утворилася за період з січня по квітень 2007 року, а звіт про фінансові результати, наданий відповідачем, складений за результатами фінансової діяльності підприємства у 2009 році, довідка про збитки включає у себе період з вересня 2007 року по 1 квартал 2009 року та не містить відомостей про платоспроможність відповідача у період настання обов'язку виконати зобов'язання за укладеним з позивачем договором.
За таких обставин у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Викладені вище обставини підтверджені матеріалами справи, її обставинами, тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача судових витрат у справі відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», Луганська область, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Енергетиків, буд. 98, код 00131067, на користь Дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 31301827, заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 169688 грн. 77 коп., пеню у розмірі 20060 грн. 72 коп., інфляційні нарахування у розмірі 110047 грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 17900 грн. 42 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 3177 грн. 00 коп., витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення -02.11.2009.
Суддя М.О. Москаленко