91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
29.10.09 Справа № 13/284
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Квант-Транспорт», м. Київ
до відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз», м. Луганськ
про стягнення 471 714 грн. 88 коп.
Суддя Яресько Б.В.
Представники:
від позивачаДиректор Ольховик В.Є. паспорт СО257944 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в Києві;
від відповідачаОдінцова Р.І. дов. № 863-2 від 02.01.2009 р.
У засіданні брали участь: секретар судового засідання Чорна І.М.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу -321 688 грн. 00 коп., суми пені 87 177 грн. 99 коп., суми штрафу 22 518 грн. 16 коп., суми втрат від інфляції 33 165 грн. 46 коп. 3 % річних -7 165 грн. 27 коп.
Позивач позов підтримав.
Відповідач позов визнав частково. Відповідач визнає заявлену позивачем пеню частково -в сумі 57 904 грн. 20 коп., проти решти позовних вимог відповідач не заперечує.
Відповідачем заявлене клопотання про розстрочення виконання судового рішення терміном на 1 рік до 01 листопада 2010 року. Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує наявним у нього боргом з виплати заробітної плати, та платежів до бюджету.
Позивач проти розстрочення виконання судового рішення заперечує.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд
ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору № 749 на виготовлення та поставку продукції від 10 липня 2007 року позивач виготовив та поставив відповідачу продукцію, та надав послуги на загальну суму 4 825 368 грн. 00 коп.
Згідно п. 5.2. договору остаточний розрахунок за продукцію проводиться на протязі 30-ти днів з моменту підписання введення партії продукції в експлуатацію. Останній акт здачі-приймання продукції був підписаний сторонами 03 листопада 2008 року
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, оплатив позивачу 4 503 680 грн. 00 коп.
Таким чином, відповідач має перед позивачем невиконане грошове зобов'язання в сумі 321 688 грн. 00 коп. Розмір боргу підтверджується актом звірення розрахунків станом на 01.10.2009 р.
Згідно п. 7.1. договору за прострочення оплати відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення та у випадку прострочення більш ніж на 30 днів -штраф у розмірі 7 % від неоплачених робіт.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу -321 688 грн. 00 коп., суму пені 87 177 грн. 99 коп. нараховану в розмірі 0,1 % від суми боргу з 04.12.2008 р. за 271 день, суму штрафу 22 518 грн. 16 коп. відповідно до п. 7.1. договору, та суму втрат від інфляції 33 165 грн. 46 коп. 3 % річних -7 165 грн. 27 коп. за той же період відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України
Відповідач заперечує тільки проти стягнення пені, посилаючись на те, що відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня підлягає стягненню лише за 180 днів в розмірі 57 904 грн. 20 коп.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 749 на виготовлення та поставку продукції від 10 липня 2007 року в сумі 321 688 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу, втрат від інфляції та 3 % річних є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України и передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 5 % від суми невиконаного грошового зобов'язання зі строком прострочення понад 30 днів в сумі 22 518 грн. 16 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення пені в сумі 87 177 грн. 99 коп. нараховану в розмірі 0,1 % від суми боргу з 04.12.2008 р. за 271 день прострочення.
Згідно ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів.
Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ.
Підстав для застосування положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України для визначення розміру пені до спірних правовідносин немає, оскільки сторони не довели суду, що хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту.
Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу -не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки), то у більшому розмірі вона не може бути стягнута.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В п. 7.2. договору не міститься положення про те, що пеня нараховується за строк більш ніж шість місяців. Фраза «за кожен день прострочення»зазначає алгоритм розрахунку пені.
За таких обставин, правомірними є вимоги лише щодо стягнення пені за шість місяців прострочення та в розмірі, що дорівнює двом обліковим ставкам НБУ. Обґрунтований розмір пені становить 38 481 грн. 19 коп., який і підлягає стягненню. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити.
Клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення відхиляється з огляду на те, що майновий стан відповідача, відсутність у нього на цей час коштів, наявність боргів, не може розглядатись тією винятковою обставиною, що надає право на розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі -4230 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211 грн. 64 коп., в решті на позивача.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз», м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, ідентифікаційний код 05763797, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «КВАНТ-ТРАНСПОРТ», м. Київ, вул. Рибальська, 13, ідентифікаційний код 19356840, борг - 321 688 грн. 00 коп., пеню 38 481 грн. 19 коп., штраф 22 518 грн. 16 коп., втрати від інфляції 33 165 грн. 46 коп. 3 % річних -7 165 грн. 27 коп., державне мито у сумі -4 230 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211 грн. 64 коп., наказ видати.
3. В решті вимог відмовити.
За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення
Суддя Б.В. Яресько
Дата підписання повного тексту рішення
03 листопада 2009 року