28 лютого 2017 р. Справа № 903/977/16
за позовом Луцького національного технічного університету
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 32 071,48 грн.
Суддя Шум М.С.
Представники сторін:
від позивача: Андрейчук Н.В., довір. №73-03-33 від 20.01.2017р.
від відповідача: ОСОБА_1 фізична особа - підприємець.
Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
В судовому засіданні 28.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач - Луцький національний технічний університет звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути 30 408,72 грн., в тому числі: 27 178,37 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання грошового зобов'язання згідно договору №521 від 30.12.2009р. оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності щодо орендної плати та 3 230,35 грн. пені у зв'язку із невиконання взятих на себе грошових зобов'язань, а також судові витрати по справі в сумі 1378 грн.
25.02.2017 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 32 071,48 грн., з яких 27 169,07 грн. заборгованості та 4 893,11 грн. пені.
Згідно п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Стягнення основного боргу та пені заявлено при поданні позову. Позивач уточнив кількістні показники у зв'язку з помилкою в нарахуванні.
Представник позивача подала суду уточнений розрахунок пені, та просила суд позовні вимоги задоволити.
Відповідач подала суду заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-
встановив:
30.12.2009р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Волинській області та фізичної особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №521 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину приміщень навчального корпусу №3 Луцького національного технічного університету площею, 141, 75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується на балансі Луцького національного технічного університету.
В п.1.2 визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення їдальні у навчальному закладі, без права продажу товарів підакцизної групи.
Згідно п.2.1 Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Відповідно до п.3.6 орендна плата перераховується Орендарем щомісячно в термін не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету на р/р 31115093700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Волинській області, одержувач коштів м.Луцьк, ідентифікаційний код 21741605, МФО 803014, код платежу 22080200, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача.
Пунктом п.10.1 сторони встановили строком на 364 дні до 30 грудня 2010 року включно.
30.12.2010 року між сторонами укладено додатковий договір №1 до договору оренди від 30.12.2009р. року №521, яким внесено зміни до пунктів договору та до п.10.1 щодо дії договору оренди з 31.12.2010 року до 30.12.2012 року включно (а.с.20 ).
29.12.2012 року укладено додатковий договір №2, яким внесено зміни в окремі пункти договору, в т.ч. п.1.1 договору "площею141,75 кв.м." замінено "площею 142,20 кв.м." яким продовжено дію договору до 30.06.2012р. року включно (п.10.1) (а.с.21).
30.06.2015 року укладено додатковий договір №4 до договору №521, яким продовжено дію договору до 30.06.2016р. включно.
Згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 30.06.2016 року Орендар передав Орендодавцю частину приміщень учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету площею 142,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що обліковується на балансі університету, акт підписаний Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем та скріплений їх печатками (а.с.36).
Тобто, договір оренди в 30.12.2009 року №521, з наступними змінами, внесеними договорами №1 від 30.12.2010 року, №2 від 29.12.2012 року, №4 від 30.06.2015 року, припинив свою дію з 30.06.2016 року.
З матеріалів справи вбачається, що договір №1057-ПЕВ про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 30.12.2009 року було укладено між Луцьким НТУ (Балансоутримувач) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар), договір підписаний Балансоутримувачем та орендарем та скріплений їх печатками (а.с.10-11).
Пунктом 1.1 даного договору Балансоутримувач зобов'язався протягом дії цього договору надавати орендарю комунальні послуги (електроенергію, тепло, воду).
Пукнтом 1.2 орендар зобов'язався оплачувати Балансоутримувачу витрати на утримання орендованого майна (частина приміщень корпусу №3 Луцького національного технічного університету), загальною площею 141,75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та витрати за надані комунальні послуги (згідно рахунків).
Пунктом 2.1 сторони визначили, що надані Балансоутримувачем комунальні послуги сплачуються орендарем по фактичним витратам, згідно розрахунку балансоутримувача по діючим тарифам.
Згідно п.2.3 орендар проводить оплату витрат на утримання орендованого майна та витрат за надані комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того чи здійснюється орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності.
Пунктом 3.1 орендар зобов'язався використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору оренди №5219 від 30.12.2009 року.
Згідно пункту 3.3 орендар зобов'язався щомісячно сплачувати балансоутримувачу податок на землю в термін, передбачений в п.2.3 в розмірі згідно розрахунків (Закон України "Про плату на землю").
Згідно п.6.1 договір набирає чинності з моменту набуття чинності договору оренди №521 від 30.12.2009 року та діє на протязі його чинності.
01.02.2013 року між сторонами укладено додатковий договір №1/68-ПЕВ до договору №1057-ПЕВ, яким внесено зміни до пунктів договору та до п.1.1, а саме викладено його в наступній редакції "Балансоутримувач зобов'язується протягом дії цього договору надавати орендарю комунальні послуги згідно додатку №1 до цього додаткового договору"(а.с.12). В додатку №1 до договору підписаному та скріпленому печатками Балансоутримувача (Луцьким НТУ) та підприємця ОСОБА_1 визначено критерій розподілу і оплати спожитих послуг орендарем (а.с.12 зворотна сторона). Зокрема, за електроенергію - згідно приладу обліку №575891; за воду холодну та водовідведення - згідно приладу обліку №108910; вода гаряча та водовідведення - послугою не користуються; теплопостачання - згідно показника лічильника на корпусі з врахуванням орендованої площі, вивіз сміття - 1 контейнер (0,75 м3 ТПВ (твердих побутових відходів)). Послугою користуються в навчальний період (з вересня по червень); розрахунок зазначених витрат у вартісних показниках здійснюється відповідно до тарифів згідно рахунків ДКП "Луцьктепло", ПАТ "Волиньобленерго", КП "Луцькводоканал", СКАТП "Луцькспецкомунтранс"; Даним додатком сторони погодили порядок відшкодування витрат у натуральних показниках, в місяць.
Додатком до договору №87 від 26.06.2015р. про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, укладеного між Луцьким НТУ та ЛСКАП "Луцькспецкомунтранс" сторони погодили, що "тариф на послуги з вивезення побутових відходів на момент укладення додатку договору становить: 28,62 грн. - за вивезення 1 куб.м. ТПВ; 4,46 - за 1 куб.м. за захоронення ТПВ. Загальна вартість становить: 33,08 грн. за 1 куб.м. ТПВ. Для населення: 34,25 грн. за 1 куб.м. Крім того споживач сплачує чинну ставку ПДВ" (а.с. 39).
Відповідно до рахунків позивача, які виписувались одночасно з рахунками на орендну плату, витрати по утриманню орендованого майна та надані комунальні послуги підприємця ОСОБА_1 по договору №1057-ПЕВ від 30.12.2009 року складають 27 169,07 грн.
Як слідує з рахунків на оплату розрахунок даних витрат проводився Луцьким НТУ з врахуванням орендованої підприємцем ОСОБА_1 площі 142,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, та отриманих на оплату рахунків від ДКП "Луцьктепло", КП "Луцькводоканал", ПАТ "Волиньобленерго" .
Дослідивши подані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позивачем належними доказами підтверджено надані відповідачу послуги по витратах на отримання орендованого майна за період з грудня 2015 року по 29.06.2016 року, а тому вимога про стягнення з відповідача 27 169,07грн. заборгованості обґрунтована та підлягає задоволенню.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 193 ГК України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами договору №1057-ПЕВ від 30.12.2009р. про відшкодування витрат Балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від позивач зобов'язався протягом дії договору надавати комунальні послуги (електроенергію, тепло, воду), а відповідач зобов'язався їх оплачувати не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним незалежно від здійснення господарської діяльності (п.1.1, 2.3). також по договору зобов'язався оплачувати податок на землю (п.3.3) та послуг з вивезення сміття (додаток №1 до додаткового договору).
Також сторони визначили, що підставою для оплати витрат є рахунки (п.1.2).
Твердження відповідача про недоведеність заборгованості із-за відсутності актів звірки не береться судом до уваги, оскільки умовами договору не передбачено їх складання, також не визначено порядок вручення (надіслання) рахунків на оплату, а з доданих позивачем матеріалів вбачається, що аналогічні рахунки на оплату послуг надавались відповідачу до грудня 2015 року, які останнім оплачувались.
Крім того, у наданому на позов запереченні відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами витрати Балансоутримувача по утриманню орендованого майна та комунальні послуги в частині суми, що заявлена до стягнення.
Також, крім заборгованості в сумі 27 169,07 грн., позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 893, 11 грн., нараховану на підставі п.5.2 договору згідно розрахунку долученого до заяви від 25.02.2017 року.
У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналогічні положення містяться у ст. 230 ГК України.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/9-ВР (із змінами) зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Щодо нарахування пені, суд вважає, що зі змісту ст. 610 ЦК України, вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Пунтком 5.2 договору від 01.07.2010 року передбачено, що у разі неналежного виконання грошового зобов'язання орендар повинен сплатити Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вказаної в розрахунку за кожен день прострочення. За розрахунком позивача який долучений до заяви від 25.02.2016 року, пеня нарахована в сумі 4 893,11 грн., яка підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача в сумі 4 891,03 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг доведені позивачем. Відповідач їх оплату не довів.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати позивача по сплаті судового збору згідно ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.193,231 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Луцького національного технічного університету (43018, м.Луцьк, вул.Львівська, 75, р/р35227017000111 Банк УДК у Волинській області, МФО 803014, код 05477296) 32 060.10, з яких: 27 169,07 грн. основного боргу, 4 891,03 грн. пені, а також 1 378,00 грн. витрат по судовому збору.
3. В стягненні пені в сумі 2.08 грн. - відмовити.
Повний текст рішення складено
06.03.2017
Суддя М. С. Шум