01 березня 2017 року Справа № 908/1307/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Барицької Т.Л.,
суддів:Губенко Н.М.,
Картере В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016
у справі№ 908/1307/16 господарського суду Запорізької області
за позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5
простягнення 106 741,04 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "Європейський газовий банк" Білоконь М.В., - ТОВ "Газ Інвест" Власова І.Ю., - ОСОБА_5 Власова І.Ю.
У травні 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемко Роман Анатолійович (надалі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" / позивач) звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (надалі - ТОВ "Газ Інвест" / відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_5 (надалі - ОСОБА_5 / третя особа), та просила суд стягнути з ТОВ "Газ Інвест" частину заборгованості у розмірі 106 741,04 грн., що складається з: частини суми кредиту - 38 500 грн., частини суми несплачених в строк відсотків за користування кредитом - 30 373,97 грн., частини суми комісії - 3 657,50 грн., частини суми пені по кредиту, процентам, комісії - 34 209,57 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.07.2016 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Газ Інвест" на користь ПАТ "Європейський газовий банк" 38 500 грн. основного боргу по кредиту, 30 373,97 грн. відсотків за користування кредитом, 3 657,50 грн. комісії, 8 899,11 грн. пені, 1 221,46 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 (головуючий суддя Дучал Н.М., судді: Агапов О.Л., Ушенко Л.В.) скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 в частині стягнення з ТОВ "Газ Інвест" на користь ПАТ "Європейський газовий банк" 38 500 грн. основного боргу по кредиту, 30 373,97 грн. відсотків за користування кредитом, 3 657,50 грн. комісії, 8 899,11 грн. пені; прийнято нове рішення у справі в скасованій частині: відмовлено ПАТ "Європейський газовий банк" у задоволенні позовних вимог в цій частині; в іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 залишено без змін.
Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк", не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою, звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 559 ЦК України, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 залишити без змін.
Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.04.2012 між ПАТ "Європейський газовий банк" (банк) і громадянином України ОСОБА_5 (позичальник) укладено кредитний договір № 557-190412, з відповідними змінами та додатками (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 641 200 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти по 10.04.2014 та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 25 % річних (а за користування кредитом з моменту вказаного у підпункті "б" п. 3.1. дійсного договору, сплатити проценти у підвищеному розмірі). Погашення отриманого кредиту позичальником здійснюється згідно з графіком. Для обліку кредиту, що видається, банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1, МФО 380430.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору позичальник зобов'язався до 5 числа наступного за місяцем нарахування сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 0,25 % від фактичної суми заборгованості.
Згідно з п.п. 3.3., 3.4., 3.6. кредитного договору розрахунок процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту списання цих коштів з позикового рахунку позичальника до моменту повернення їх на позиковий рахунок позичальника. Проценти за кредит нараховуються щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.2. цього договору.
У пункті 3.5. кредитного договору вказано, що позичальник сплачує проценти в строк до 22 числа місяця наступного за місяцем нарахування.
Судами встановлено, що додатками №№ 1-7 до кредитного договору сторонами визначався графік погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором.
У відповідності з п. 7.2. кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у разі порушення позичальником термінів платежів передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
В силу п. 8.9. кредитного договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
З матеріалів справи також вбачається, що на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором, між ПАТ "Європейський газовий банк" (кредитор) та ТОВ "Газ Інвест" (поручитель) укладено договір поруки № 97-190412 від 19.04.2012 (надалі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з ОСОБА_5 (боржник) за своєчасне погашення суми кредиту в розмірі 700 000 грн. за кредитним договором. Поручителю добре відомі усі умови вищезгаданого кредитного договору.
Пунктом 2.1. договору поруки сторони передбачили, що кредитор має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, протягом 1 робочого дня з дня невиконання пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 1 робочого дня з моменту отримання поручителем від кредитора повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з п. 3.1. договору поруки поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків.
Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п. 3.2. договір поруки).
За змістом п.п. 4.1. - 4.3. договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання згідно з п. 1.1. цього договору.
Судам попередніх інстанцій також було з'ясовано, що у серпні 2014 року ПАТ "Європейський газовий банк" звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_5 та ТОВ "Газ Інвест" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 1 049 093, 11 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2015 у справі № 335/9238/14 (номер провадження 22-ц/778/3198/15) позов ПАТ "Європейський газовий банк" до ОСОБА_5 та ТОВ "Газ Інвест" про стягнення заборгованості залишено без задоволення; зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ "Європейський газовий банк" про зобов'язання зарахувати грошові кошти по договорам банківських вкладів для погашення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15.10.2015 у справі № 335/9238/14, апеляційну ПАТ "Європейський газовий банк" задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено; рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2015 у цій справі в частині відмови в позові ПАТ "Європейський газовий банк" скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення: позов ПАТ "Європейський газовий банк" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Європейський газовий банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 049 093,11 грн., яка складається з: 641 200 грн. - заборгованості за кредитом; 53 351,38 грн. - пені за несвоєчасне повернення основної суми кредиту; 303 059,43 грн. - простроченої заборгованості по процентах; 29 184,54 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів; 22 297,76 грн. - заборгованості по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості; провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Європейський газовий банк" до ТОВ "Газ Інвест" про стягнення заборгованості за договором кредиту закрито.
При цьому, апеляційним судом Запорізької області було зазначено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, отже у справі, яка переглядається, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ "Європейський газовий банк" до ТОВ "Газ Інвест", тоді як розгляд позовних вимог ПАТ "Європейський газовий банк" до ТОВ "Газ Інвест" віднесено до юрисдикції господарських судів.
Рішення апеляційного суду Запорізької області набрало законної сили, а як вбачається з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.01.2016, в частині закриття провадження у справі рішення ПАТ "Європейський газовий банк" не оскаржувалося.
Звертаючись до господарського суду Запорізької області, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" вказувала, що ОСОБА_5 не було належним чином виконані зобов'язання щодо своєчасного повернення встановленої апеляційним судом Запорізької області заборгованості за кредитним договором у відповідному розмірі, а оскільки ТОВ "Газ Інвест", як поручитель, солідарно відповідає за зобов'язання ОСОБА_5, позивач скористався своїм правом відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України та звернувся з позовними вимогами про стягнення з відповідача частини суми боргу в розмір 106 741,04 грн.
Місцевий господарський суд, дійшовши висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, прийняв рішення про їх часткове задоволення, з посиланням на те, що оскільки кредитор (ПАТ "Європейський газовий банк") в межах шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання звернувся з позовом до поручителя (ТОВ "Газ Інвест"), то строк дії поруки не сплинув, у зв'язку з чим кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.
У свою чергу, господарський суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку у своїй постанові, вказавши, що звернення позивача до Орджнікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовом до поручителя в частині суми кредиту, що вимагається у цій справі, здійснено з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст. 559 ЦК України, та зазначив при цьому, що звернення з позовом з недотриманням правил підсудності не може вважатися обґрунтуванням поважності причин недотримання строку звернення до поручителя. Зважаючи на це, апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірною та обґрунтованою позицією апеляційного господарського суду, беручи до уваги таке.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як визначено в ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В силу положень ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором між ПАТ "Європейський газовий банк" (кредитор) та ТОВ "Газ Інвест" (поручитель) було укладено договір поруки № 97-190412 від 19.04.2012.
Так, умовами п. 4.2. договору поруки передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання згідно з п. 1.1. цього договору, а саме: поручитель зобов'язався відповідати перед кредитом солідарно з ОСОБА_5, за несвоєчасне погашення суми кредиту в розмірі 700 000 грн. згідно з кредитним договором № 557-19042012 від 19.04.2012.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
У відповідності з ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14).
Як вірно встановлено апеляційним господарським судом, ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 10.04.2014, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.
Отже, одночасно зі встановленням строку повернення суми наданого кредиту, а відтак, і дії самого кредитного договору, сторони встановили також строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі кредитного договору.
Частиною третьою статті 254 ЦК України унормовано, що строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 554 та ч. 4 ст. 559 ЦК України, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14).
Господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до графіку погашення кредиту, чергові платежі в період з 22.04.2013 по 22.03.2014 боржник (ОСОБА_5.) повинен був здійснювати 22 числа кожного місяця по 32 000 грн. кожний, а 10.04.2014 - платіж в сумі 185 200грн., а отже, саме з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
При цьому, з аналізу статті 559 ЦК України випливає, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). Відповідно, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14).
Донецьким апеляційним господарським судом було вірно з'ясовано, що згідно з графіком погашення кредиту (додатку до кредитного договору) частину кредиту в сумі 38 500 грн., вимогу про стягнення яких було заявленого в межах розгляду даної справи, мало бути здійснено позичальником (ОСОБА_5.) 22.08.2013, а отже, в силу наведених вище вимог законодавства, звернення ПАТ "Європейський газовий банк" до поручителя (ТОВ "Газ Інвест") про стягнення цієї суми мало бути здійснено не пізніше 22.02.2014 (тобто в межах шестимісячного строку).
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що звернення позивача до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовом до поручителя в частині суми кредиту, що вимагається у цій справі, у серпні 2014 року здійснено з перевищенням шестимісячного строку, встановленого ст. 559 ЦК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції підставно звернув увагу на те, що навіть якщо вважати, що вказана сума 38 500 грн. мала бути сплаченою 10.04.2014 (кінцевий строк повернення кредиту), ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про залишення позовної заяви без руху від 13.08.2014 у справі № 335/9238/14-ц не є доказом належного звернення позивача з позовом до ТОВ "Газ Інвест", як поручителя, оскільки рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15.10.2015 у справі № 335/9238/14 провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Європейський газовий банк" до ТОВ "Газ Інвест" про стягнення заборгованості за договором кредиту закрито з огляду на те, що розгляд позовних вимог ПАТ "Європейський газовий банк" до ТОВ "Газ Інвест" віднесено до юрисдикції господарських судів.
При цьому, господарський суд апеляційної інстанції справедливо зауважив, що звернення ПАТ "Європейський газовий банк" до господарського суду Запорізької області з позовом у даній господарській справі відбулося у травні 2016 року, тобто через сім місяців після закриття провадження у справі № 335/9238/14 (рішення апеляційного суду Запорізької області від 15.10.2015 у справі № 335/9238/14 в цій частині не оскаржувалося), тобто за межами встановленого нормами законодавства шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про припинення поруки за договором поруки № 97-190412 від 19.04.2012, укладеним між ПАТ "Європейський газовий банк" та ТОВ "Газ Інвест", та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з останнього частини заборгованості у розмірі 106 741,04 грн., що складається з: частини суми кредиту - 38 500 грн., частини суми несплачених в строк відсотків за користування кредитом - 30 373,97 грн., частини суми комісії - 3 657,50 грн., частини суми пені по кредиту, процентам, комісії - 34 209,57 грн.
Зважаючи на вищевикладене, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Безпідставними є посилання позивача на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-272цс16, як на такий, якому суперечить позиція Донецького апеляційного господарського суду в оскаржуваній постанові від 22.11.2016. Так, Верховний Суд України в постанові від 29.06.2016 у справі № 6-272цс16 також дійшов висновку, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14).
Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 908/1307/16 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.Л. Барицька
Судді: Н.М. Губенко
В.І. Картере