01 березня 2017 року Справа № 908/1783/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Електротехніка"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від22.11.2016
у справі№908/1783/16
Господарського судуЗапорізької області
за позовомДержавної екологічної інспекції у Запорізькій області
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Електротехніка"
простягнення суми,
Звернувшись в суд з даним позовом, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (далі - позивач) просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Електротехніка" (далі - відповідач) 62 378,68 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, чим завдав збитків.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 (суддя Науменко А.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Агапов О.Л., Склярук О.І.), позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 11 107,34 грн. збитків, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позивачем із 22.05.2014 по 10.06.2014 планової перевірки встановлено, що відповідач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: у приміщенні виробничого цеху № 1 додатково до існуючого обладнання встановлено нову лінію волочіння мідного дроту та гідравлічний прес, які не враховані у діючій інвентаризації викидів та дозвільних документах, про що позивачем складено відповідний акт перевірки, який був отриманий відповідачем.
При здійснені розрахунку збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря позивач використав відомості, надані відповідачем у довідці від 10.11.2015 № 459 про фактичні години праці стаціонарного джерела викидів № 33 за період з 01.02.2009 по 25.03.2015, у якій зазначено, що час фактичної роботи вказаного джерела викидів складає 19 740 годин, у зв'язку з чим за розрахунком позивача розмір збитків склав 62 378,68 грн.
Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що факт здійснення викидів в атмосферне повітря без дозволу підтверджується актом перевірки та наданою відповідачем довідкою.
Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до довідки від 10.11.2015 № 459, наданої відповідачем, фактично відпрацьований час роботи джерела викидів № 33, ВУ-1, за період з 01.02.2009 по 25.03.2015 склав 19740 годин. Тобто відповідач підтвердив факт роботи вказаного джерела викидів за вказаний період, що в свою чергу свідчить про викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу. Також судом встановлено, що факт здійснення відповідачем викидів в атмосферне повітря без дозволу підтверджується зазначеним вище актом перевірки, та встановлено, що позивачем документально доведено, яким чином була визначена маса забруднюючої речовини та кількість фактичного викиду.
Відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого уповноваженим органом.
Статтею 33 вказаного Закону встановлено, що особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.
Статтею 69 частиною першою Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до п.2.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 (далі - Методика №639), факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.
Пунктом 2.7. Методики №639 передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках, зокрема, викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.
Згідно пункту 3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснювався без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснювався на підставі даних документації суб'єкта господарювання, а саме вказаної вище довідки, а також встановлено що факт здійснення відповідачем викидів в атмосферне повітря без дозволу підтверджується зазначеним вище актом перевірки, враховуючи положення наведених норм права відсутні правові підстави вважати, що не встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
Посилання відповідача на надану ним до справи транспортну накладну, що, як ним зазначено, підтверджує дату придбання обладнання, а відтак і час роботи джерела викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що за доводами відповідача вказує на помилковість часу роботи джерела викиду, зазначеного ним у виданій довідці, та що, як він вважає впливає на розмір відшкодування, є безпідставними, оскільки наведеною вище Методикою №639 не визначено транспортні накладні, що підтверджують дату придбання обладнання, а відтак, на думку відповідача і час роботи джерела викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, документами, які можуть підтверджувати розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Відтак апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Електротехніка" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі Господарського суду Запорізької області № 908/1783/16, залишити без змін.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук