33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 березня 2017 року Справа №918/1107/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Мамченко Ю.А. , судді Демидюк О.О.
при секретарі Ільчук Н.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу позивача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення господарського суду Рівненської області від 05 грудня 2016 року у справі №918/1107/16 (суддя Політика Н.А.)
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
про визнання договору укладеним
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
05 грудня 2016 року, рішенням господарського суду Рівненської області було відмовлено у задоволенні позову ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до КЕВ м. Рівне Західного територіального КЕВ Міністерства оборони України про визнання договору укладеним.
Позивач у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити його позовні вимоги, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки відповідач, беручи в оренду майно зобов'язався на протязі місяця після підписання Договору №1405-201 укласти з балансоутримувачем договори про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна, зокрема, оплату податку на нерухоме майно та плати за землю загальною площею 6 760,00 м2.
Вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні його позовних вимог, а також недотримання законодавчо встановлених норм процедури укладання договору про відшкодування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, порушує права позивача, які гарантовані зобов'язанням, яке міститься у Договорі оренди, укладання якого відповідало вказаним нормам.
Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки договір про відшкодування орендарем державного нерухомого майна сум податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, не є договором, що укладається за державним замовленням, та не є угодою, укладення якої є обов'язковим на підставі закону або в силу інших підстав, безпосередньо встановлених законом.
Так, суд дійшов правомірного висновку про те, що Договір оренди державного майна від 16 лютого 2016 року № 1405-2016 припинив свою дію з моменту підписання 31 жовтня 2016 року акту прийому-передачі орендованого майна від орендаря (відповідача) балансоутримувачу (позивачу), у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання укладеним спірного договору про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна строком до 16 січня 2019 року.
30 грудня 2016 року, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду було відновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 05 грудня 2016 року, прийнято скаргу до провадження та призначено її розгляд на 01 лютого 2017 року (з урахуванням ухвали Рівненського апеляційного господарського суду Рівненської області від 10 січня 2017 року).
07 лютого 2017 року, розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демянчука Ю.Г., було проведено автозаміну, якою замінено його на суддю Саврія В.А.
08 лютого 2017 року, розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із відсутністю судді Саврія В.А., було проведено автозаміну, якою замінено його на суддю Демидюк О.О.
08 лютого 2017 року, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією суддів у новому складі та, у зв'язку зі зміною колегії, відкладено розгляд спору на 01 березня 2017 року.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.
До початку судового розгляду, на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника.
Враховуючи вимоги ст. ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі, заздалегідь, належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що вказує про надання позивачу можливості скористатися наданими ст. 22 ГПК України правами на участь у судовому засіданні, не перешкоджає перегляду справи за наявними в матеріалах справи доказами, то колегія суддів не задовольняючи його клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату.
Також, колегія зазначає, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вимоги ст. ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:
16 лютого 2016 року, між КЕВ м. Рівне Західного територіального КЕВ Міністерства оборони України, як орендарем, та РВ ФДМ України по Рівненській області, як орендодавцем, було укладено Договір оренди державного майна №1405-2016, за умовами якого останнє передало відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину об'єктів бази механізації будівельних робіт загальною площею 1 611 м2, які розміщені в м. Кузнецовськ Рівненської області, будівельна база №1, 2 промислової зони, 46, та перебувають на балансі відокремленого підрозділу Компанії "Рівненська атомна електрична станція". (а.с.11-13)
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16 лютого 2016 року до 16 січня 2019 року включно. (п.10.1 Договору) і підписано уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.
Згідно п.5.12 Договору №1405-2016, на орендаря покладено обов'язок протягом одного місяця після підписання даного Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договори про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна, в тому числі плати за землю, загальною площею 6760 м2 та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та надання комунальних послуг орендарю.
16 лютого 2016 року, між КЕВ м. Рівне Західного територіального КЕВ Міністерства оборони України, як орендарем, та РВ ФДМ України по Рівненській області, як орендодавцем, було підписано акт прийому-передачі вищезазначеного нерухомого майна в оренду відділу. (а.с.14)
28 березня 2016 року, листом №014/2579, позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти Договір про відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти бази механізації будівельних робіт, що перебувають в оренді. (а.с.18)
09 червня 2016 року, листом №014/4854, позивач повторно звернувся до відповідача з проханням підписати направлений йому проект вищенаведеної угоди про відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
05 липня 2016 року, відповідач, листом від №1290, повернув позивачу направлені останнім проекти спірного правочину та повідомив про неможливість їх підписання відділом у зв'язку з тим, що відповідач є бюджетною установою та не може бути платником податку на нерухоме майно. (а.с.20)
21 жовтня 2016 року, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до КЕВ м. Рівне Західного територіального КЕВ Міністерства оборони України про визнання в судовому порядку укладеним між сторонами договору від 15 березня 2016 року №362 про відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти бази механізації будівельних робіт, що перебувають в оренді, у запропонованій позивачем редакції. (а.с.2-7)
31 жовтня 2016 року, між сторонами та РВ ФДМ України по Рівненській області був підписаний та скріплений відбитками їх печаток акт прийому-передачі майна, за яким відділ повернув позивачу нерухоме майно, орендоване ним за Договором оренди державного майна №1405-2016 від 16 лютого 2016 року, у зв'язку з припиненням дії Договору оренди державного майна від 16 лютого 2016 року №1405-2016. (а.с.55)
05 грудня 2016 року, рішенням господарського суду Рівненської області у задоволенні даного позову було відмовлено. (а.с.58-65)
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проте, згідно ч.3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, передумовою для обов'язковості укладання договору є або вказівка закону, або домовленість сторін.
Як встановлено судом, договір про відшкодування орендарем державного нерухомого майна сум податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, на укладання якого наполягає позивач, не є договором, що укладається за державним замовленням, та не є угодою, укладення якої є обов'язковим на підставі закону або в силу інших підстав, безпосередньо встановлених законом.
Проте, обов'язок його укладення був узгоджений і передбачений Договором оренди державного майна №1405-2016 від 16 лютого 2016 року.
Однак, як встановлено з матеріалів справи, 31 жовтня 2016 року між сторонами та РВ ФДМ України по Рівненській області був підписаний та скріплений відбитками їх печаток акт прийому-передачі майна, за яким відповідач по справі повернув позивачу орендоване ним за Договором оренди державного майна №1405-2016 нерухоме майно і даний Договір припинив свою дію. (а.с.55)
Згідно з ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Тобто, за погодженням сторін Договір оренди державного майна №1405-2016 від 16 лютого 2016 року припинив свою дію, відповідач втратив право оренди на нерухоме майно зазначене в цьому Договорі і відповідно звільнився від обов'язку на укладання договору про відшкодування орендарем державного нерухомого майна сум податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки передбаченого п.5.12. Договору №1405-2016 від 16 лютого 2016 року.
Тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до КЕВ м. Рівне Західного територіального КЕВ Міністерства оборони України про визнання договору про відшкодування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за об'єкти бази механізації будівельних робіт, що перебувають в оренді є безпідставними і не підлягають задоволенню, оскільки Договір оренди державного майна №1405-2016 від 16 лютого 2016 року припинив свою дію з моменту підписання 31 жовтня 2016 року акту прийому-передачі орендованого майна від орендаря (відповідача) балансоутримувачу (позивачу), у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для визнання укладеним запропонованого позивачем спірного договору.
Інші заперечення позивача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.16 р. у справі №918/1107/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №918/1107/16 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Демидюк О.О.