"02" березня 2017 р. Справа № 920/1161/16
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю :
від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю № 393 від 27.09.2016);
від відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 07.12.2016),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" в особі Сумської обласної дирекції (вх. №347 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 16.01.17 у справі № 920/1161/16
за позовом Публічного АТ Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Сумської обласної дирекції АБ "Укргазбанк"
до ТОВ "Бавар-SL"
про стягнення 91 950 грн.,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф в сумі 91950,00 грн. відповідно до пункту 4.2 договору іпотеки № 34/2011-ФІ від 31.03.2011 року.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16.01.2017 у справі № 920/1161/16 (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до винесення рішення. Як вважав місцевий господарський суд станом на день звернення ПАТ "Укргазбанк" до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафу сплив річний строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України. Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
Позивач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на відсутність правових підстав для застосування позовної давності при розгляді вимог про стягнення штрафу у даній справі просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Судові витрати просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Від відповідача надійшов відзив (вх. 2272 від 28.02.2017) на апеляційну скаргу, в якому він вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі безпідставними. Наводить правове обґрунтування своєї позиції у справі.
Судове засідання 02.03.2017 проводиться в режимі відеоконференції з господарським судом Сумської області.
Запис розгляду справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмного комплексу "Оберіг".
В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги в повному обсязі та наполягав та її задоволенні.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, в межах ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
31.03.2011 року між позивачем та громадянкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 17/2011-ІКФ, згідно якого позичальнику (ОСОБА_3Ф.) надано кредит в сумі 800000,00 грн. з кінцевим строком погашення 30.03.2016 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки № 34/2011-ФІ без оформлення заставної від 31.03.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 2482 з додатковою угодою № 1 від 11.04.2011 року .
Відповідно до вищезгаданого договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно - торгово-адміністративний будинок загальною площею 242,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Шевченка, буд. 18 та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 4483, зареєстрованого КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" 30.11.2007 року та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим № 15194409.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика.
Згідно пункту 3.3.6 договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний, на період дії договору застрахувати предмет іпотеки за власний рахунок у відповідності до внутрішніх нормативних актів банку та виконувати всі умови кредитного та цього договору при здійсненні страхування. Вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування, за яким застраховано предмет іпотеки, зокрема вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менший, ніж той, в межах якого позичальник виконає свої зобов'язання за кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору страхування не менше, ніж на 1 (один) рік. Не пізніше, ніж за 3 робочі дні до граничного строку внесення чергового страхового платежу, визначеного договором страхування, сплачувати такий черговий страховий платіж та не пізніше, ніж за 1 (один) робочий день до граничного строку сплати, визначеного договором страхування, надавати до банку підтвердження внесення страхового платежу. Підтримувати, шляхом негайної сплати відповідних страхових платежів, розмір страхової суми, яка зменшилась з будь-яких причин, на рівні, визначеному у відповідному договорі страхування на момент укладення такого договору страхування та надавати Іпотекодержателю підтвердження внесення страхового платежу.
На підставі наведеного, між відповідачем та Акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" укладено договір серії ГЮ № 110/000/001349 добровільного страхування майна від 31.03.2011 року, згідно пункту 10.1 якого, страховий платіж сплачено відповідачем за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року. Строк дії даного договору закінчився 31.03.2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог Закону та Договору іпотеки не продовжено строк дії договору страхування іпотечного майна. Посилається на п. 4.2. Договору іпотеки, яким передбачено, що за кожен факт невиконання чи неналежного виконання будь-якого з п.п. 3.3.1-3.3.8, 3.3.14 цього Договору іпотекодавець сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки. Зазначає, що згідно п. 2.2. Договору іпотеки за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 1839000,00 грн., а тому позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 91950,00 грн., який він просить стягнути з відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановленої п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем.
Судова колегія вважає законним та обґрунтованим такий висновок місцевого господарського суду, враховуючи наступне.
Пунктом 3.3.6 Договору іпотеки від 31.03.2011 сторони передбачили, що на період дії цього Договору іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки за власний рахунок у відповідності до внутрішніх нормативних актів Банку та виконувати всі умови кредитного та цього договору при здійсненні страхування.
Згідно пункту 7.1 Договору іпотеки він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим Договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шліхом укладення додаткових угод до нього) іпотека, передбачена цим Договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.
Розділом четвертим іпотечного Договору передбачено відповідальність сторін. Пунктом 4.1. іпотечного договору закріплено, що у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, винна сторона відшкодує іншій стороні усі завдання у зв'язку з цим збитки.
Згідно п. 4.2 іпотечного договору за кожен факт невиконання будь-якого з п.п. 3.3.1-3.3.8, 3.3.14 цього Договору іпотекодавець сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки.
Пунктом 4.4 іпотечного договору сторони узгодили, що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи наведені вимоги закону та положення договору, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу штраф за невиконання умов іпотечного договору щодо страхування предмету іпотеки. Тобто, на думку судової колегії, місцевим господарським судом правомірно встановлено факт наявності порушеного права.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності. (заява від 16.01.2017 вх. 115 а.с. 31-32)
У відповідності до частини 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
За приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, ч. 2 статті 258 ЦК України закріплено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору страхування закінчився 31.03.2012.
З наявної в матеріалах справи копії договору страхування (а.с. 15-17) вбачається, що вона скріплена печаткою вигодонабувача ПАТ "Укргазбанк" та містить підпис уповноваженої особи банку. Зазначена копія завірена заступником начальника юридичного управління Сумської обласної дирекції АБ "Укргазбанк", що дає підстави для висновку про наявність у банку примірника договору. Отже, позивач ще 01.04.2012 дізнався про те, що строк дії договору страхування скінчився. В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів, які б доводили факт необізнаності банку з 01.04.2012 про те, що строк дії договору страхування закінчився.
Спеціальний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені), встановлений ст. 258 ЦК України за договором сплинув 01.04.2013.
Позовна заява ПАТ АБ "Укргазбанк" датована 25.11.2016. Згідно відтиску печатки відділу документального забезпечення та контролю господарського суду сумської області з позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" звернувся 28.11.2016.
Тобто позивач звернувся з позовом після спливу встановленого законом спеціального строку позовної давності.
Відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
У Постанові від 29.10.2014р. № 6-152цс14 Верховний Суд України вказав на те, що норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Отже, позивачем пропущено строк позовної давності, що за наявності відповідної заяви про застосування позовної давності є підставою для відмови в позові.
З огляду на те, що доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, а також враховуючи наведені обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого вказане рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта щодо сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" в особі Сумської обласної дирекції залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 16.01.17 у справі № 920/1161/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 06.03.17
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Суддя Плахов О.В.
Суддя Здоровко Л.М.