04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" лютого 2017 р. Справа№ 910/20829/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Іоннікової І.А.
Чорної Л.В.
при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Збройних Сил України)
на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016
у справі № 910/20829/16 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Збройних Сил України)
до Публічного акціонерного товариства ,,Банк Михайлівський”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Росінтек-Україна”
про стягнення 7 176,45 грн.
Військова частина НОМЕР_1 (Командування Повітряних Збройних Сил України) (далі - позивач) звернулася в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Банк Михайлівський” (далі - відповідач) про стягнення 7 176,45 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.16 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Росінтек-Україна”.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у даній справі в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у даній справі та відсутність підстав для їх задоволення з тих підстав, що позивачем не доведено і документально не підтверджено того факту, що ним було додано до своїх вимог ті документи, які передбачені Гарантійним листом та необхідні для задоволення гарантом вимог бенефіціара, зокрема, оригіналу картки із зразками підписів, та позивачем не доведено суду факту наявності прострочення принципалом зобов'язання за договором закупівлі, у той час, як згідно з угодою від 27.08.2014 № 152/14, зобов'язання у принципала перед бенефіціаром за договором закупівлі відсутнє.
Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було в повній мірі досліджено належним чином засвідчену картку із зразками підпису посадової особи, що підписала вимогу, яка засвідчена належним чином згідно з вимогами п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 та п. 2.9.22 наказу Генерального штабу Збройних Сил України № 200 від 16.09.2013, тобто, було виконано всі необхідні написи та реквізити для засвідчення копії картки із зразками підпису. Крім того, скаржник вказує, що факт невиконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі підтверджується наказом господарського суду м. Києва від 17.08.2015 у справі № 910/13715/15, відповідно до якого кошти повинні бути стягнені з ТОВ ,,Росінтек-Україна” на користь Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 13 015,20 грн пені, 15 708,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару та 15 708,00 грн. штрафу за відмову від поставки товару понад 30 днів. Тобто, на думку скаржника, у військової частини наявні фактичні підстави для отримання гарантійної виплати від банку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Суховий В.Г., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В. та призначено її розгляд на 28.02.2017.
В судовому засіданні 28.02.2017 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти наведених доводів заперечив, третя особа в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та місце розгляду скарги своєчасно та належним чином ухвалою суду від 20.01.2017.
Повідомлення, направлене на адресу третьої особи - ТОВ ,,Росінтек-Україна” повернулось на адресу суду з відміткою ,,не зареєстровано”.
Як роз'яснено п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, третя особа вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.
Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За наведених обставин, враховуючи належне повідомлення третьої особи, колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила таке.
27.08.2014 між Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Росінтек-Україна”, як постачальником, укладено договір № 152/14 про закупівлю товарів за державні кошти, за змістом п.1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання у 2014 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 та у специфікації товару (додаток №1 до договору), а замовник - прийняти та оплатити товар.
Найменування товару: лот № 9 авіаційні шини 865х280 м. 1А або еквівалент, код 22.11.1. Шини та камери гумові нові, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010. Кількість товару зазначена у специфікації товару (Додаток № 1 до Договору)
Згідно зі специфікацією, пунктами 1.4 та 5.1 договору, товар постачається в термін до 01 листопада 2014 року. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.
Датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ) акту прийому поставленого товару (форма - додаток № 4 до договору). Зазначений акт затверджується замовником у термін не пізніше ніж п'ять днів від дати отримання військовою частиною НОМЕР_2 документів, які визначено у пункті 4.1 договору (п. 5.5 договору).
У відповідності до підпункту 6.2.1 договору замовник має право зменшити обсяги закупівлі товару та загальну суму договору в залежності від реального фінансування видатків на цілі, передбачені специфікацією товару. Замовник у 10 (десятиденний) строк з дня отримання інформації про зменшення бюджетних призначень на цілі, передбачені умовами договору, письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягу закупівлі товару, у такому випадку сторони вносять відповідні зміни до договору.
Сторонами у п. 11.6 договору сторонами погоджено, що постачальником внесено забезпечення виконання умов договору в розмірі 4 488,00 грн. Вид надання забезпечення виконання договору про закупівлю: гарантія (безвідклична, безумовна банківська гарантія, оформлена відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 15.12.2014 № 639).
Публічним акціонерним товариством ,,Банк Михайлівський” надано Військовій частині НОМЕР_1 гарантію забезпечення виконання договору про закупівлю № 231/08-Г від 26.08.2014 №24-05-2144. В зазначеній гарантії викладено такі умови:
,,Публічне акціонерне товариство ,,Банк Михайлівський”, як гарант, зобов'язується виплатити Військовій частині НОМЕР_1 , як бенефіціару, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що 4 488,00 грн. літерний код валюти - UAH, після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, який бенефіціар заявляє щодо невиконання або несвоєчасного виконання принципалом (ТОВ ,,Росінтек-Україна”) своїх зобов'язань за договором закупівлі та/або порушення якості (комплектності) та/або кількості товару.
Гарант в десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її відповідність умовам даної Гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціара суму, яка визначена в цій Гарантії.
Гарант має право відмовити бенефіціарові, якщо вимога або додані до неї документи:
- не відповідають умовам Гарантії;
- подані гарантові по закінчення строку дії Гарантії.
Письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена на поштову адресу гаранта: 01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, разом з:
- копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал - ТОВ ,,Росінтек-Україна” не виконав свої зобов'язання за договором;
- карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.
Термін банківської гарантії до 31 січня 2015 року включно.
Зобов'язання гаранта за цією Гарантією припиняються, зокрема, закінченням строку, на який видана Гарантія”.
Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 04.12.2014 № 350/129/138/3079/пс, у якому зазначав, що принципалом - ТОВ ,,Росінтек-Україна” не поставлено товар, що є несвоєчасним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором, а тому бенефіціар вимагав від гаранта виплатити 4 488,00 грн.
В додатках до даної вимоги зазначено про надання: завіреної копії повідомлення № 350/129/138/1869/пс; завіреної копії доповіді про порушення строків постачання; завіреної копії картки зі зразками підписів; завіреної гарантії забезпечення виконання договору про закупівлю № 231/08-Г.
Вимогу підписано тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 Сідаш В.В.
За результатами розгляду вимоги позивача, викладеної у листі від 04.12.2014 №350/129/138/3079/пс, відповідачем листом № 24-02-4929 від 19.12.2014 відмовлено бенефіціарові у її задоволенні, оскільки вимоги підписано неуповноваженою особою та не надано відповідачеві всіх належних чином оформлених документів, передбачених Гарантією, а саме: 1) картку із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копії документів, посвідчені бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором закупівлі, яким, крім іншого, є: договір від 27.08.2014 № 152/14, що повинен містити предмет, який відповідає умовам Гарантії та строки виконання поставки товарів, що є простроченими, як вказано у вимозі.
Позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою, викладеною у листі від 20.01.2015 № 350/129/138/132 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 4 488,00 грн., встановлених Гарантією.
В додатках до даної вимоги зазначено про надання: листа Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи; завіреної копії договору від 27.08.2014 № 152/14.
Дану вимогу підписано командиром військової частини НОМЕР_1 Байдак Ю.А.
За наслідками розгляду відповідачем вимоги позивача, гарант у своєму листі від 03.02.2015 № 24-05-1549 зазначив, що бенефіціар не дотримався умов Гарантії та не надав банку всіх належним чином оформлених документів, передбачених Гарантією, а саме: 1) картку із зразками підпису посадової особи бенефіціара (оригінал), що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копії документів, посвідчених бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором. Як зазначив гарант у даному листі, відповідно до умов договору принципал повинен був поставити товар у термін до 01 листопада 2014 року, після відправлення бенефіціаром принципалу повідомлення про готовність виконання умов договору. Однак, позивачем надано копію такого повідомлення, але не надано доказів його відправлення у зв'язку із чим не вбачається можливим зробити висновок, що строк виконання зобов'язань за договором настав і з боку принципала існує порушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначав, що відповідач, як гарант, не виконав умови гарантії та не сплатив бенефіціарові кошти в розмірі 4 488,00 грн., які позивач просив стягнути в судовому порядку. Крім того, за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 6 946,53 грн. та 3% річних в розмірі 230,92 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.
Колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.
Положеннями ст. 560 ЦК України закріплено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, (далі - Положення) визначено, що гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Частинами 1, 2, 3 статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Частиною 1 статті 565 ЦК України передбачено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Отже, з аналізу законодавчо закріплених вимог до гарантії та з умов гарантії слід дійти висновку, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 № 3-63гс11.
Умовами Гарантії від 26.08.2014 № 24-05-2144 визначено, що Письмова вимога бенефіціара має бути відправлена на адресу гаранта разом з копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал - ТОВ ,,Росінтек-Україна” не виконав свої зобов'язання за договором та карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.
Тобто, умовами Гарантії визначено, що картка із зразками підпису посадової особи бенефіціара надається бенефіціаром гарантові у вигляді оригіналу.
Водночас, в додатках до вимоги від 04.12.2014 зазначено про надання завіреної копії картки зі зразками підписів, у вимозі від 20.01.2015 - про надання листа Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи, однак, не оригіналу картки зі зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, який посвідчено нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.
При цьому, посилання позивача на ту обставину, що картка із зразками підпису посадової особи, що підписала вимогу засвідчена належним чином згідно з вимогами п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 та п. 2.9.22 наказу Генерального штабу Збройних Сил України № 200 від 16.09.2013, тобто, на його думку, було виконано всі необхідні написи та реквізити для засвідчення копії картки із зразками підпису, колегією суддів відхиляються, оскільки гарантією передбачено надання саме оригіналу такої картки, а п. 2.9.22 зазначеного позивачем наказу № 200 від 16.09.2013 та п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 регулюють засвідчення копій документів.
Щодо надання визначених гарантією копій засвідчених бенефіціаром відповідних документів, які підтверджують, що принципал не виконав свої зобов'язання за договором, колегія суддів зазначає таке.
З вищевказаних вимог позивача, а саме, з додатків до вимог, зазначених нижче, вбачається, що до вимоги від 04.12.2014 № 350/129/138/3079пс позивачем було додано, зокрема, завірену копію повідомлення № 350/129/138/1869/пс; завірену копії доповіді про порушення строків постачання, а до вимоги від 20.01.2015 № 350/129/138/132 - завірену копію договору від 27.08.2014 № 152/14.
Водночас, в зазначених додатках та в матеріалах справи відсутні докази надсилання повідомлення № 350/129/138/1869/пс від 01.09.2014 про готовність до виконання умов договору на адресу принципала, та, відповідно, отримання його останнім, що є суттєвим для встановлення обставин невиконання зобов'язань за договором з огляду на те, що умовами договору та специфікацією до договору сторони погодили, що товар постачається в термін до 01 листопада 2014 року, та товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.
Додані позивачем до вимоги від 04.12.2014 № 350/129/138/3079пс завірена копія повідомлення № 350/129/138/1869/пс та завірена копія доповіді про порушення строків постачання не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, якими можна підтвердити, що строк виконання зобов'язання настав та принципал не виконав свої зобов'язання за договором.
Крім того, слід зазначити, що в доданих позивачем до вимоги від 20.01.2015р. № 350/129/138/132/пс засвідченої копії договору від 27.08.2014р. № 152/14 міститься додаткова угода № 1 до вказаного договору від 30.12.2014, за змістом п.1 якого, у зв'язку з фактичним обсягом видатків замовника, на підставі п. 1.3 договору, замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 одиниць, 0,00 грн.
Таким чином, слід дійти висновку, що позивачем не було надано гаранту документів, надання яких передбачено гарантією, що, в свою чергу свідчить про правомірність його відмови в задоволенні вимог про сплату коштів за гарантією, оскільки таке право гаранта визначене як ст. 565 ЦК України, так і умовами гарантії.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено і документально не підтверджено того факту, що ним було додано до своїх вимог ті документи, які передбачені Гарантійним листом та необхідні для задоволення гарантом вимог бенефіціара, зокрема, оригіналу картки із зразками підписів та документів на підтвердження факту наявності прострочення принципалом зобов'язання за договором закупівлі, у той час, як згідно з угодою від 27.08.2014 № 152/14, зобов'язання у принципала перед бенефіціаром за договором закупівлі відсутнє.
Оскільки позовні вимоги про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції є похідними від основної суми боргу, та судом встановлено безпідставність заявлених вимог в частині основного боргу, похідні вимоги також задоволенню не підлягають, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Крім того, на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016р. № 14/БТ ,,Про віднесення Публічного акціонерного товариства ,,Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 ,,Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ,,Банк Михайлівський” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку” та рішення від 13.06.2016 року № 991 ,,Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ ,,Банк Михайлівський”.
Згідно з даними рішеннями розпочато процедуру виведення ПАТ ,,Банк Михайлівський” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22.07.2016 р. включно.
Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016р. (далі - Рішення НБУ № 124-рш) відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ ,,Банк Михайлівський”.
На підставі Рішення НБУ № 124-рш виконавчою дирекцією Фонду гарантування винесено Рішення № 1213 від 12.07.2016р., згідно з яким з 13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ ,,Банк Михайлівський” та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ ,,Банк Михайлівський” Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 1702 від 01.09.2016 змінено Уповноважену особу фонду на ліквідацію ПАТ ,,Банк Михайлівський” та призначено Волкова О.Ю.
В умовах здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації діяльність Банку регламентується спеціальним законодавством, зокрема, Законом України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Відповідно до абз. З п. 2 та п. З ст. 46 Закону з дня призначення Уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 статті 49 Закону Уповноважена особа припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Водночас, слід зазначити, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення послався на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/12152/15, яким встановлено, що зобов'язання відповідача по поставці товару було зменшено до 0 одиниць, 0,00 грн. за ініціативою Військової частини НОМЕР_1 , а не у зв'язку із відмовою ТОВ ,,Росінтек-Україна” від поставки та зазначив, що наведена обставина має преюдиційне значення для даної справи.
Однак, підставою позову у справі господарського суду м. Києва № 910/12152/15 є договір про закупівлю товару за державні кошти № 162/14 від 08.09.2014, та який не стосується даного спору з огляду на те, що підставою позову у даній справі є договір про закупівлю товарів за державні кошти № 152/14 від 27.08.2014.
За таких обставин, посилання місцевого господарського суду на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/12152/15, яким встановлено обставини, що мають преюдиційне значення для даної справи є помилковим, та його слід вилучити з мотивувальної частини рішення.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що факт невиконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі підтверджується наказом господарського суду м. Києва від 17.08.2015 у справі № 910/13715/15, відповідно до якого кошти повинні бути стягнені з ТОВ ,,Росінтек-Україна” на користь Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 13 015,20 грн пені, 15 708,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару та 15 708,00 грн. штрафу за відмову від поставки товару понад 30 днів. Тобто, на думку скаржника, у військової частини наявні фактичні підстави для отримання гарантійної виплати від банку.
Посилання скаржника на те, що факт невиконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі підтверджується наказом господарського суду м. Києва від 17.08.2015 у справі № 910/13715/15, яким з ТОВ ,,Росінтек-Україна” стягнуто штрафні санкції за прострочення поставки не спростовують обставин про невідповідність доданих до вимоги документів умовам гарантії, оскільки наказ суду від 17.08.2015, на який посилається скаржник, датований пізніше від моменту пред'явлення вимоги, і до вимоги він не додавався.
За наведених обставин, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі спростовуються викладеним вище у постанові, є необґрунтованими, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі № 910/20829/16 слід залишити без змін з врахуванням викладеного у даній постанові, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України та покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/20829/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Збройних Сил України) - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді І.А. Іоннікова
Л.В. Чорна